З послом Куртом Волкером «Європейська правда» зустрілася на полях Мюнхенської безпекової конференції.

Спеціальний представник США з питань України не мав окремої панелі для виступу в Мюнхені, та попри те, його триденний візит в Баварію був розписаний від ранку до вечора.

Нині Волкер є, поза сумнівом, найкращим західним фахівцем з українсько-російського конфлікту. «Нормандський формат» за участі Німеччини та Франції від минулого року потроху скидає оберти; натомість роль головного посередника у діалозі між Києвом та Москвою перебрали на себе Штати.

А ще Волкер має дуже нетипову для дипломата рису: прямоту і відвертість у судженнях. Наша коротка розмова вкотре підтвердила цей факт.

Віра у світову змову дуже приваблива. Вона не вимагає від свого носія ніяких додаткових знань. Замість цього вона дає своїм адептам право робити висновки космічних масштабів і космічної ж некомпетентності. Неважливо, про що мова.

Рівному, на вулиці Новака, навпроти 2 корпусу Нувгп будують нову будівлю.

Під час свого третього за час президенства візиту на Рівненщину Петро Порошенко побував у пожежній частині в обласному центрі та дитсадку в Обарові. Це колись він відкривав унікальний ЦНАП та величну арку в Острозькій академії. Цього ж разу гарант скромно презентував нові пожежні автомобілі та дошкільний навчальний заклад у селі.

Під також назвою в гуманітарному університеті відбувся благодійний захід, організований студентами кафедри культурології і музеєзнавства напередодні Великодніх свят. Його відмінністю було те, що це комплексне дійство зібрало в РДГУ чимало відомих політиків, лікарів, педагогів, організаторів малого і середнього бізнесу, у т. ч й галузі культури (до прикладу, ПП «Стильне свято», О.Цапук), керівників різноманітних державних організацій і приватних структур, одним словом, людей, не байдужих як до самої ідеї заходу – оскільки сьогодні, в час військового протистояння, надзвичайно важливо об’єднатися, бути разом і справді творити добро, так і тих, кому не байдужі проблеми регіонального ВНЗ. Тим більше, що ця кафедра має низку оригінальних форм співпраці з туристичними фірмами, музейними і клубними установами міста, а незабаром розпочинає цікавий культурологічний проект із Рівненським Центром надання адміністративних послуг (Т.Пацалюк, Л.Козярчук, І.Салійчук), спрямованого на роботу в середовищі соціально вразливих категорій населення, а надто – дітей.

Старший навідник мінометного взводу 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Сергій Вікторович Кочетов воював під Щастям, Трьохізбенкою, Новоайдаром та Станицею Луганською. Якось під час бою військовий отримав поранення, але після лікування повернувся на передову. Сергій був родом з хутора Дворище, що у Дубенському районі. Народився він 30-го листопада 1985-го року, і з малих літ отримав прізвисько «Котя», яке потім трансформувалося у «Кота». Юнак навчався у школі селища Смига, а відразу після її закінчення пішов до війська. Певний час працював у різних містах на будівництвах, але з початком Революції Гідності вирушив до столиці, а згодом добровільно вступив до лав «Айдару», підписавши у лютому 2015-го року контракт до закінчення особливого періоду. 1-го листопада 2016-го року під селом Славне Мар’їнського району Донецької області «Кіт» загинув у бою. Ми поспілкувалися з сестрою полеглого героя Софією Прихорчук, котру він змалку виховував та вчив бути справедливою на власному прикладі.

Мережа знову поділилася на дві приблизно рівновеликі групи – тих, кому шкода родини загиблих у російському Кємєрово і тих, кому шкода виключно і тільки українського солдата, який цього ж дня загинув на Донбасі від куль сєпарів...

Є речі в нашому житті, про які дуже важко переповісти, бо неможливо передати відчуття від них. Де знайти слова, щоб описати, як пече зрада коханої людини, як біль крає серце чи що відбувається в ньому, коли любиш понад усе. Та будь-яке відчуття передати з усіма його відтінками неможливо. Так і з Любавою...

ДОРОГА ДОВГА. РОЗВАЖАЮТЬ ЛИШЕ КНИЖКА ТА ПЕЙЗАЖІ ЗА ВІКНОМ. А ПОТІМ У КУПЕ ЗАХОДИТЬ ПОПУТНИЦЯ. УСЯ МОКРА, БО Ж НАДВОРІ ДОЩИТЬ. ТА ЗГОДОМ ПОМІЧАЮ, ЩО ДІВЧИНА НЕ ТІЛЬКИ ВТРАПИЛА У НЕГОДУ — ВОНА ПЛАЧЕ.

10 березня виповнилося 74 роки від знищення українського села Сагрині, що на Холмщині у Грубешівському повіті. Того дня польська Армія Крайова та Селянські Батальйони жорстоко вбили 610 українців, відомих по іменах, а орієнтовно – навіть 700-800.

Ще минулого року істотно поглибився відрив від російського інформаційного і культурного простору. Навіть якщо розглядати "деколонізацію" суто прагматично, помітно, що вона спричинила певне зростання, адже утворені ніші заповнив український культурний продукт. Передусім йдеться про запровадження квот на українському радіо (30% україномовних творів в ефірі радіостанцій). Дія квот досить відчутна не лише на економічному, а й естетичному рівні: в ефірах значно побільшало якісної української музики і поменшало російської попси. У 2017 були введені й квоти на українську мову в ефірі (75% державної мови для загальнонаціональних і регіональних телеканалів). Утім, повноцінно мовні квоти запрацюють восени 2018-го, а поки канали мають перехідний період для упорядкування свого контенту відповідно до нового законодавства. Утвердженню української мови у гуманітарній сфері сприятиме й цьогоріч ухвалений закон про освіту, який до того ж має дерадянізувати цю сферу, запровадивши у школі педагогіку партнерства. У 2017-му також відбулося блокування російських соціальних мереж "Одноклассники" і "ВКонтакте", що також позитивно позначилося на інформаційному й культурному просторі України.