Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
30
липня
Випуск
№ 1433 2019 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Протопресвітер Сергій Кульчинський До 100-річчя від дня народження [Випуск № 1050]

Протопресвітер Сергій Кульчинський – особистість незвичайного християнського сумління, яка 55 років свого життя віддала пастирському служінню православній Церкві, мудро і дбайливо сіяла в людські душі зерна Слова Божого, була вірним сином українського народу, батьком семи дітей. Народився отець Сергій 24 листопада 1911 року в селі Колки Луцького повіту на Волині в багатодітній родині священика Євгена Кульчинського  та матушки Марії з родини Зашкевичів.
Під час Першої світової війни родина Кульчинських була евакуйована в м. Старобільськ Харківської губернії, де перебувала упродовж 1914-1917 років.
Після повернення з евакуації в с. Колки Сергій Кульчинський навчався в народній школі с. Осниця, а з 1928 по 1933 рік – у Рівненській українській приватній гімназії. У ці роки Кульчинські перебували в с. Городок Рівненського повіту. У 1933-1935 роках Сергій Кульчинський навчався у православному Богословському відділі університету Й.Пілсудського у Варшаві, викладачами якого були митрополит Православної Церкви в Польщі Діонисій, професори О.Лотоцький, І.Огієнко, В.Бідков, Д.Дорошенко та інші.
19 грудня 1935 року Сергій Кульчинський був рукоположений на священика Православної Церкви в Польщі архієпископом Пінським і Поліським Олександром (Іноземцевим). Пастирське служіння отець Сергій розпочав 7 січня 1936 року в с.Бучин нині Любешівського району Волинської області та продовжив його в м. Камінь-Каширську (1942-1943 рр.),с. Велемче Ратнівського району Волинської області (1943-1947 рр.), с. Дермань Мізоцького району (1947-1955 рр.).
Але моральний та фінансовий тиск, що здійснювався радянсько-партійними органами на православне духовенство західних областей України та зокрема моральне переслідування після ув’язнення органами МДБ братів-отців Володимира і Юрія Кульчинських, «як ворогів народу», змусили отця Сергія з родиною покинути рідну Волинь і упродовж 20 років служили на парафіях Росії в містах: Архангельську (1955-1959 рр.), Великому Устюзі (1959-1969 рр.), Вологді (1969-1970 рр.), Мурманську (1970-1975 рр.) та Курській області (1975-1978 рр.)
Після повернення в Україну в липні 1978 року отець Сергій був призначений настоятелем Свято-Преображенської парафії в с. Олександрія Рівненського району Рівненської області, а в грудні 1981 року був відправлений за штат.
З особливим піднесенням зустрів отець Сергій рух громад віруючих Рівненщини за відродження Помісної Української Православної Церкви у 1990 році та проголошення України незалежною державою у 1991 році, коли Кульчинський був призначений настоятелем однієї з перших парафій УАПЦ в с. Кустин Рівненського району. У цей період отець Сергій успішно поєднував працю на духовній та громадсько-просвітницькій нивах, був одним із перших лекторів недільної школи і Народного університету «Просвіта» в м. Рівне.
Визнавши канонічно та юридично обґрунтованими постанови Всеукраїнського Православного Собору, який відбувся 25-26 червня 1992 року у Києві, митрофорний протоієрей Кульчинський активно підтримував перехід парафії до проголошеної Собором Української Православної Церкви Київського Патріархату та використання в богослужінні рідної української мови, як це робилося з часів апостольських.
У 1992 році отцю Сергію було присвоєно звання протопресвітера першим Патріархом Київським і всієї України Мстиславом (Скрипником).
За ревну службу Церкві Христовій отця Сергія було відзначено церковними нагородами: Золотим наперсним хрестом (1942 р.), возведенням у протоієрейський сан (1951 р.), Хрестом з оздобами (1961 р.),палицею (1962 р.), грамотою єпископа Архангельського і Холмогорського Никанора (1971 р.), митрою (1972 р.), орденом святого Володимира третього ступеня (1975 р.).
Упокоївся отець Сергій 7 травня 2000 року на 89-му році життя.9 травня, в день похорону отця Сергія, священнослужителями УПЦ Київського Патріархату у Свято-Преображенській церкві с.Олександрія було відслужено Божественну Літургію та чин похорону, який очолив митрофорний протоієрей, кандидат богослів’я Феодосій Васечко.
Чисельна громада духовенства, рідних, близьких і парафіян з глибоким сумом проводжали покійного до місцевого кладовища, де вічний спокій знайшла раніше матушка Зінаїда, вірна супутниця тернистого земного шляху отця Сергія.
Олександр Волощук, м. Рівне

Залиште коментар до статті

Iм'я: , e-mail:
Ваш коментар до статті:
cmjbrhfj - 21.04.2018, 00:00
1
imoexray - 19.04.2018, 00:00
1

до архіву
Стара версія сайту
  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.