Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
22
жовтня
Випуск
№ 1342 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Не зміг би пообіцяти чогось і не виконати [Випуск № 996]

31 жовтня 2010 року відбудуться чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.
У селі Дядьковичі Рівненського району, як і по всій Україні, спостерігається робота політичних сил, підготовка до виборчого процесу. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з одним із кандидатів в депутати Рівненської районної ради - Ігорем Зайделем.

– Розкажіть про себе?
– Ви знаєте, завжди гордився тим, що народився в селі. Тут мешкають працьовиті та щирі люди. Отож, народився я в селі Дядьковичі Рівненського району, тут закінчив школу (зі срібною медаллю) та вступив до Української державної академії водного господарства ( зараз Національний університет водного господарства та природокористування) на будівельний факультет. Після закінчення навчання довелося попрацювати і виконробом, і слюсарем-сантехніком. Зараз працюю головним інженером ТзОВ «Ребелс».
Вважаю себе патріотом не лише «великої» Батьківщини – України , а й «маленької» - рідного села, району. На жаль, роботу нашої будівельної організації знають і поважають більше у Києві, Новоград-Волинському, Славуті, Шепетівці , де ми виконуємо великі обсяги будівельно-монтажних робіт. А мені дуже хотілося б розбудовувати свій рідний район, село, тим більше, що працювати погано я тут не маю права, тому що відповідати за якість прийшлося б перед рідними з дитинства людьми.
– Вас висунули кандидатом у депутати Рівненської районної ради від партії «За Україну!». Ви є членом цієї партії?
– Ні, я позапартійний. Але вважаю, що якщо у тебе хороша команда, то і сил у тебе більше.  Ця  політична партія досить молода, має незаплямовану репутацію, об’єднує патріотичні сили правоцентристського спрямування і близька мені тою позицією, яку вона займає на політичній арені.
– Яку саме користь Ви зможете принести, коли станете депутатом районної ради?
– Я народився, виріс і сформувався саме тут. Як ніхто інший, знаю, чим живе село і яких
змін потребує. Утвердився стереотип: заробляти гроші і бути при цьому чесним – речі непоєднувані. Я намагаюся цей стереотип зламати.
– Чому вирішили піти у депутати?
– Мені небайдужа доля рідного села, де живуть мої батьки , рідні та друзі. Мої діти  всі три літніх місяці проводять у бабусі з дідусем в Дядьковичах, і дуже цим задоволені. Мабуть, настав момент подумати, що я зробив для нього і що можу зробити. На хвилі незалежності у політику потрапило багато «випадкових» людей, які вирішують свої меркантильні інтереси. Вважаю, що завдання депутата в тому , щоб лобіювати інтереси свого населеного пункту, тієї сільської ради, від якої він обраний. Для мене це дуже серйозний крок і велика відповідальність. Не зміг би пообіцяти чогось і не виконати , адже на мене дивляться мої односельці.
– Що Ви сподіваєтесь змінити?
– Не можу спокійно спостерігати збоку, як нераціонально використовуються ресурси, які подекуди вкрай необхідні.
Вважаю, що двома «китами», на яких тримається благополуччя мешканців нашого, та й навколишніх сіл, є лікарня і школа. На жаль, саме тут і проблем, мабуть, найбільше, адже це установи, які фінансуються державою. І лише людина, яка досконало знає усі потреби села, зможе допомогти правильно спрямувати виділені кошти.
Мені, як будівельникові, просто душа болить, коли бачу, як поволі руйнуються будівлі нашої лікарні. Можливо, тому, що там лаборантом працювала все життя моя мама і я дуже часто бігав до неї на роботу. Тут просто необхідний капітальний ремонт приміщень, інакше за декілька років просто не буде чого ремонтувати…
Пригадуючи себе, думаю, що школі не вистачає гуртків, які дали б змогу сільським дітям  з користю проводити свій вільний час, набувати нових знань і сповна використовувати свій творчий потенціал. Потрібно поліпшити і матеріальний стан шкіл(і в Дядьковичах, і в Милостові), замінити вікна. Та про які «високі матерії» можна говорити, якщо в приміщенні школи, де я навчався, немає звичайних туалетів… А все це – здоров’я наших дітей, бо серед учнів – і моя племінниця. На це потрібні кошти. І їх можна знайти, я переконаний. До речі, ТзОВ «Ребелс», де я працюю, зареєстроване на території Дядьковицької сільської ради і всі місцеві податки і збори воно сплачує сюди.
– Які питання вважаєте першочерговими?
– Крім, скажімо чесно, злиденного становища школи і лікарні мене турбує стан сільських доріг, які давно потребують покращення, особливо в с. Милостів, що відноситься до нашої сільської ради, також викликає занепокоєння відсутність облаштованого сміттєзвалища. Ще нашим селам вкрай необхідний новий великий дитячий дошкільний заклад.
– Ви в попередній відповіді згадали про с. Милостів. Що ви ще можете про нього сказати?
– В нас одна сільська рада на два села, і я звик ще з дитинства не розділяти ці населенні пункти.  В цьому селі проживає також  багато моїх однокласників, родичів. І те, про що я говорив вище, сповна стосується і села Милостів.
– Коротко про Вашу родину?
– Я одружений. Дружина, Людмила – корінна дядьківчанка. В мене троє діток: дівчатка – Вікторія і Катерина та син – Сашко.
Наприкінці хочу сказати, що Дядьковичі – особливе село, що має неповторну історичну спадщину, працьовитих людей. Для того, щоб змінити щось на краще у цьому селі – його треба знати. Його треба любити. В ньому треба народитися…

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.