Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
19
листопада
Випуск
№ 1346 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Чи не пора подбати про духовність? [Випуск № 990]

Здається, що все це відбувалося зовсім недавно. Всі люди святково одягнені поспішають до сільського клубу, бо там відбуватиметься звітний концерт творчих колективів. Виступатимуть учні і музичної, і середньої шкіл, самодіяльний хор місцевого цукрозаводу, запрошені гості з району. В селі справжнє свято. Спізнюватись не варто, бо ніде буде сісти в залі, доведеться простояти весь концерт.

 
Слава про Великоолексинський клуб гриміла на весь район як про один з найкращих культурно-освітніх осередків. В кращі його часи (а це при функціонуванні цукрового заводу, на балансі якого і знаходився клуб) в ньому розміщувалась велика бібліотека, кінозал, хореографічні та музичні студії, спортивний зал тощо. Саме в приміщенні клубу відбувалися найважливіші події в житті сільської громади: проводились випускні вечори для учнів місцевої школи, спортивні змагання районного масштабу, облаштовувалась виборча дільниця для проведення виборів. Чудовий парк довкола клубу слугував місцем відпочинку для всіх мешканців Великого Олексина.
На превеликий жаль, в умовах загальної кризи ділки довели цукровий завод до банкрутства. Підприємство (колись всесоюзного значення), як таке, перестало існувати, втратились робочі місця. На сьогоднішній день Великоолексинський будинок культури перебуває на балансі сільської ради. Точніше сказати, те, що від нього залишилось. Сьогодні клуб - це руїни, що видніються з-поміж густих чагарників та сміттєзвалищ на місці колишнього парку. Спортзал просто розсипався. Зі стін знято мармурові плити, всі алеї навколо перекопані в пошуках цінних металів. Нічого, крім жаху та болю, це видовище не викликає.
А відсутність в окрузі місцевого будинку культури на сьогоднішній день є дійсно однією з найболючіших проблем сільської громади Великого Олексина та прилеглих сіл. Вкрай обурює те, що місцева влада допустила таке повне розбазарювання клубного майна. Найприкріше те, що на території села відсутнє будь-яке інше приміщення, придатне для його переобладнання на заклад даного типу. Як можна було в такій ситуації Шпанівській сільській раді прийняти рішення про виставлення приміщення Великоолексинського будинку культури на аукціон для продажу? Не важко передбачити подальшу долю клубу. З появою нового власника в селі постане ще один заклад торгівельного або розважального типу (чого в окрузі й так більше, ніж достатньо!). Чи це потрібно сьогодні громаді, особливо підростаючому поколінню, молоді?
Кому ж, як не сільській владі захищати інтереси громади? Але бачимо, що саме вона, влада, наполегливо їх ігнорує, замість того, щоб наводити лад, господарювати в довіреному їй окрузі. Не робиться жодної спроби щодо пошуків співпраці Шпанівської сільської ради з районною, обласною по відбудові даного приміщення, не відшукуються додаткові джерела фінансування.   Звичайно,  легше  продати  споруду,  а  на отримані  кошти виконати незначні передвиборчі обіцянки, щоб сподобатися виборцям інших сіл. До речі, в селі Хотинь сільський клуб було відбудовано саме за рахунок співпраці рад різних рівнів. Напевне, всі пам’ятають передвиборчі обіцянках кандидатів на посаду голови сільської ради, серед яких гостро стояло питання про відбудову приміщення Великоолексинського будинку культури Страшно подумати, до чого призведе така безгосподарність в селі, районі відтак в цілій державі. Куди поділась та хазяйновитість, так притаманні українцям? Чи не пора починати дбати про духовність??

 
Ольга Михальчук-Глушко

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.