Нас, українців, хочуть заспокоїти, мовляв, відбулася лише чергова зміна влади. Нам кажуть: для демократичних країн така зміна влади є нормальною. Одні не справилися - на зміну їм обрали інших.
У чому полягає брехня? В тому, що, взявши владу, вони надалі демократичних виборів не збираються «дозволяти». Обман полягає в тому, що ВОНИ прийшли до влади завдяки демократичному процесу, користуючись чи навіть зловживаючи правами опозиції, і перше, що вони роблять при владі - це нищать сам демократичний процес. Вони плюють на Конституцію і закон, вони підминають під себе суди і пресу, вони нищать опозицію і наші свободи. А потім, зламавши наш опір, вони залазять в нашу кишеню: збільшують податки, штрафи і тарифи. І тим самим повертають суспільство назад: від партійної конкуренції (нормальної для демократичних країн) до протистояння влади і народу. Цивілізаційного протистояння між цивілізацією Європи і владою Орди. Вони знову поставили Україну на роздоріжжя. Знову поставили перед питанням: куди ми йдемо? В Європу Закону чи в ординський «порядок»? В Європу свободи чи ординську сваволю? В Європу добробуту чи в ординську рівність у бідності?Ми стоїмо на пограниччі. Відповідь залежить тільки від нас. Тільки від нас залежить, де буде проходити кордон між ордою і цивілізацією. І тільки від нас залежить, по якій стороні кордону будемо ми.
Чому так сталося?
Чи їх стало більше? Чи вони стали сильніші?
Ні! Вони сильні нашою слабкістю. За них - лише третина виборців. На останніх виборах вони здобули на півмільйона менше голосів, ніж п’ять років тому.
Це не вони виграли, це ми програли. Ми віддали їм владу без бою - ми стали слабші, слабші духом. Бо розчарувалися і зневірилися.
І було чого.
Згадаймо: ми вийшли на Майдан заради захисту людської гідності і свободи, заради майбутнього -свого і своїх дітей, заради України. Ми захистили своє право на вибір, здобули перемогу і вручили владу новим лідерам. Разом з нашими мріями.
І скоро побачили дрібні сварки наших обранців і розквіт корупції.
Замість конче потрібної модернізації країни.
Ми побачили неприкритий цинізм і відверту брехню помаранчевих лідерів.
Замість конче потрібної жертовності в ім’я України.
Може, ми просто помилилися у вождях?
Ні! Вожді, звичайно, не святі, вони звичайні грішні люди. Але головна наша помилка: разом з владою ми віддали вождям свою відповідальність, позбулися цієї тяжкої ноші. Сказали їм: ми вас вибрали - тепер робіть наше життя кращим. І вони робили. Краще життя для себе.
А ми спостерігали.
Мовчки і пасивно спостерігали, як на нашу землю повертається орда. Разом з байдужістю і блатним російським шансоном до нас прийшли черствість до ближнього, поблажливість до корупції та несправедливості.
Ми стали уподібнюватися до них.
Ми втратили віру, що можемо змінити свою країну. І віддали ЇМ право міняти НАШУ країну.
При цьому ми хотіли, щоб у нас все було по-людськи, по-європейськи. Хотіли свободи, гідного заробітку, справедливого закону. Хотіли своєї України, життя за чесними правилами.
І не хотіли розуміти, що все це не падає як манна небесна, а здобувається щоденною тривалою і копіткою працею кожного з нас.
Тому ми дістали реванш.
Реваншизм
Ми отримали ментально чужу для нас владу. Для неї наші цінності і святині, наша віра і традиція є тимчасовими непорозуміннями, які «мешают им жить». Жити так, як вони звикли - за совково-кримінальними понятіями - «как нормальние люди». Наші герої для них злочинці, українська мова для них сміш-
на, а Україна - лише зона економічної активності, де треба «косить бабло».
Маємо владу, яка свідомо жертвує інтересами країни задля інтересів кланових та особистих.
Владу, для якої зразком є ординські порядки в путін-ській євразійській Росії.
Владу, яка думає і діє, як лакей Кремля.
Владу, яка є елементом їхнього «русского мира».
І яка за їхнім зразком вибудовує вертикальну піраміду насильства, беручи під контроль все і вся, підминаючи людину, громаду і закон.
Вони прагнуть тотального контролю над нами. Вони прагнуть азійського беззаперечного послуху.
Тому ця влада є антиукраїнською за своєю суттю. І тому вона не хоче розмовляти українською мовою і зневажає нашу культуру.
Скільки років намарно ми втратимо з цією владою, ми не знаємо. Проте, якщо ми нічого не будемо робити, - вони утвердяться навічно.
Найповніше нині:
з чого почати?
Почати треба з себе! Кожен повинен очиститися від бруду та ідеологічного сміття, перестати бути пасивним і байдужим. Треба подати руку ближньому, помогти тому, хто потребує допомоги, і, найголовніше, - організуватися! Ми повинні бути готові до спільної дії та спільного спротиву.
Перше. Треба відмовитися від пошуку нашого нового -«справжнього» лідера, який знову «порятує», будуючи «царську» вертикальну організацію. Ніби на противагу ЇХНІЙ вертикалі влади, а насправді таку саму. Об’єднуватися треба навколо ідеї. Справжні лідери виростуть в роботі і в боротьбі.
Друге. Треба вийти за межі партійних поділів, бо поділ на партії в умовах, коли під загрозу поставлене саме існування українців як нації послаблює нашу дію. Творити треба широкий громадянський національний рух, в якому мають об’єднатися всі, хто вважає себе чесними людьми.
Третє. Треба почати творити самоорганізацію. Поєднати в одну мережу, в одне велике ціле тисячі наших громадських справ та ініціатив. Дати їм ясну спільну ціль, об’єднуватися активним людям в кожній сфері життя, в кожній громаді села чи міста, селища чи мікрорайону. І починати з відстоювання безпосередніх прав та інтересів громад, вирішення насущних людських проблем.
Четверте. Треба приступати до спільної дії. Дії через кооперацію громад та людей. Організовувати заходи та акції, які випливають з цих безпосередніх інтересів людей і вирішують їхні життєві потреби.
Майбутнє треба творити самим, як це робили наші діди під владою чужих держав: будували «Просвіту», «Пласт», «Сокіл», «Луг», «Січ», розбудовували Церкву, розвивали українську економічну кооперацію, вірили і помагали один одному. Це їм вдавалося, бо об’єднувалися навколо чесних і активних людей, яких знали. Довіряли один одному і підтримували, оберігаючи від гріха та зловживання.
Державні інституції, які ВОНИ захопили, є останнім проявом радянської комуністичної системи, яка, на жаль, збереглася в Україні. Ця система приречена, вона не дає Україні жодної перспективи.
Треба творити мережу своєї влади, паралельної до цієї чужої. Мережу влади авторитету і довіри. З такої самоорганізації і спільної дії буде виростати справжня українська політика і творитися справжня Українська Держава.
Наші подальші цілі
Нам треба стати народом. Спільнотою, здатною взяти долю у власні руки, сформувати свою владу. Суспільство вже давно перебуває перед вибором: або самоорганізу-ватися і встановити правила - для себе і для влади, або жити як зараз - у корупційному консенсусі. Щоб організовуватися, не треба нічийого дозволу. Це наше природне право.
Самоорганізація стане початком нового процесу - боротьби за встановлення народом як єдиним джерелом влади обов’язкових для всіх правил співіснування в державі. Кожна влада, яка сама зневажає створені нею правила, втрачає будь-яку довіру до себе.Вищим правилом в країні є Конституція. Кульмінаційним етапом боротьби за здобуття правил стане скликання установчих зборів - Конституційної Асамблеї, основним завданням якої стане написання нового Основного Закону. До неї буде заборонено обирати політиків та чиновників. Народ до неї обере найдостойніших - справжню і жертовну еліту, яка напише єдині правила для всіх і волею народу змусить владу їх дотримуватися. В такий спосіб буде створена справжня Конституція - як це зробили десятки інших країн, як це планували і ми ще в 1918 році. Саме у цьому - самоорганізації, встановленні правил і встановленні справжньої влади народу - полягає нині українська справа.
Ми досягнемо мети, якщо будемо мати віру та переконання і тільки якщо будемо діяти спільно. Наша спільна дія буде виключно в рамках легітимною та мирною, базуватиметься на довірі та повазі один до одного, на спільному захисті безпосередніх інтересів людей. Наша спільна дія приведе до формування в суспільстві нових етичних засад співжиття між людьми; витворить з багатьох мільйонів розрізнених і розділених людей нову спільноту.
Буде творитися чин, що сповідує загальнолюдські цінності свободи, гідності і братерства.
Нова Конституція, написана достойними представниками самоорганізованого суспільства, закріпить ці нові виниклі засади чесності, гідності і відповідальності. Вона стане справою всіх, і порушити її означатиме образити кожного. Це буде Конституція, яка відновить порядок і справедливість, віру і довіру, створить умови добробуту і процвітання України.
Відповіді на найголовніші питання
- Що означає самоорганізуватися?
Об’єднуватися у спільноти незалежно від їх кількості -для вирішення наших насущних проблем; дбати за свої помешкання і свої вулиці, за освіту дітей і просвіту народу, за фізичне здоров’я людей і моральне здоров’я суспільства. Нічого не просити від їхньої влади, не сподіватися на них, а впевнено вирішувати проблеми самостійно. Якщо той чи інший орган влади не робить своєї роботи, треба робити її самим.
- Для чого нам самоорганізація?
Щоб стати господарем свого життя і своєї землі. Щоб зрозуміти, що від влади нема чого сподіватися, а вже зараз і самим робити достойне життя собі і своїм близьким. На початках це неможливо без подвижництва, подвижництва справжньої еліти. Але наша ціль - включити в цю справу всіх та кожного, зробити її масовою. І тоді кожен буде відповідальний за свою землю, буде гордий за себе. І тоді не треба буде армії чиновників, що жирують на нашій праці.
- Для чого нам правила?
Провидіння створило нас вільними, люди отримали розум і вільну волю. І отримали правила, Божі заповіді, які мусять лежати в основі справедливих законів. Бог ніби каже: їдьте лише цією дорогою, яку перед вами простелено. Не звертайте вбік, не виїжджайте на зустрічну смугу. Бо буде біда. А вони не слухають. І нам не дають, затягуючи у прірву беззаконня.
Мусимо зрозуміти головне: альтернативою життю за правилами є життя за їхніми «понятіями»; правила -це наше забороло для збереження нашої свободи, добробуту і порядку. Правила потрібні і для захисту нашого життя і майна, і для нашого розвитку. Саме у правилах поєднується свобода і порядок.
- Що робити з партіями?
Партії є інструментом демократичного суспільства в боротьбі за владу. Для того, щоб партії виконували цю місію, демократію і державу треба мати. Режим Януковича поставив під загрозу ці дві фундаментальні цінності. Тому зараз у боротьбі за саме існування держави партійний поділ шкодить. Необхідно вийти за межі партійного поділу і єдиним фронтом робити спільну справу.
- Хто наші союзники?
Всі, хто чинять добрі справи, і тією мірою, якою ці справи роблять. Будь-які політичні, суспільні чи особисті ініціативи за захист людської свободи і гідності, наших спільних цінностей, на захист України треба плекати і підтримувати.
