Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
18
липня
Випуск
№ 1328 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Що таке Українська справа? [Випуск № 990]

Цей текст написаний за результатами зустрічі близько ста громадських активістів Західної України, що 22 травня і 25 червня 2010 року зібралися в Зарваниці, щоб скоординувати свою діяльність в нових реаліях. Ми шукали відповіді: що робити, де знайти силу і як вибудувати шлях до правильних рішень. У результаті дискусії учасники зустрічі дійшли згоди, що на противагу владній вертикалі, яку в державі розбудовує нова влада, ми повинні розбудовувати горизонтальні мережі громадянських активностей, творити паралельні до державних власні організаційні структури. Треба вийти за рамки партійних поділів та об’єднати свої зусилля для спільного захисту української справи. Ми повинні крок за кроком опановувати ситуацію, створювати власні правила співжиття і, дотримуючись їх, поліпшувати своє життя незалежно від влади.


 
Що сталося?
Нас, українців, хочуть заспокоїти, мовляв, відбулася лише чергова зміна влади. Нам кажуть: для демократичних країн така зміна влади є нормальною. Одні не справилися - на зміну їм обрали інших.
У чому полягає брехня? В тому, що, взявши владу, вони надалі демократичних виборів не збираються «дозволяти». Обман полягає в тому, що ВОНИ прийшли до влади завдяки демократичному процесу, користуючись чи навіть зловживаючи правами опозиції, і перше, що вони роблять при владі - це нищать сам демократичний процес. Вони плюють на Конституцію і закон, вони підминають під себе суди і пресу, вони нищать опозицію і наші свободи. А потім, зламавши наш опір, вони залазять в нашу кишеню: збільшують податки, штрафи і тарифи. І тим самим повертають суспільство назад: від партійної конкуренції (нормальної для демократичних країн) до протистояння влади і народу. Цивілізаційного протистояння між цивілізацією Європи і владою Орди. Вони знову поставили Україну на роздоріжжя. Знову поставили перед питанням: куди ми йдемо? В Європу Закону чи в ординський «порядок»? В Європу свободи чи ординську сваволю? В Європу добробуту чи в ординську рівність у бідності?Ми стоїмо на пограниччі. Відповідь залежить тільки від нас. Тільки від нас залежить, де буде проходити кордон між ордою і цивілізацією. І тільки від нас залежить, по якій стороні кордону будемо ми.

Чому так сталося?
Чи їх стало більше? Чи вони стали сильніші?
Ні! Вони сильні нашою слабкістю. За них - лише третина виборців. На останніх виборах вони здобули на півмільйона менше голосів, ніж п’ять років тому.
Це не вони виграли, це ми програли. Ми віддали їм владу без бою - ми стали слабші, слабші духом. Бо розчарувалися і зневірилися.
І було чого.
Згадаймо: ми вийшли на Майдан заради захисту людської гідності і свободи, заради майбутнього -свого і своїх дітей, заради України. Ми захистили своє право на вибір, здобули перемогу і вручили владу новим лідерам. Разом з нашими мріями.
І скоро побачили дрібні сварки наших обранців і розквіт корупції.
Замість конче потрібної модернізації країни.
Ми побачили неприкритий цинізм і відверту брехню помаранчевих лідерів.

Замість конче потрібної жертовності в ім’я України.
Може, ми просто помилилися у вождях?
Ні! Вожді, звичайно, не святі, вони звичайні грішні люди. Але головна наша помилка: разом з владою ми віддали вождям свою відповідальність, позбулися цієї тяжкої ноші. Сказали їм: ми вас вибрали - тепер робіть наше життя кращим. І вони робили. Краще життя для себе.
А ми спостерігали.
Мовчки і пасивно спостерігали, як на нашу землю повертається орда. Разом з байдужістю і блатним російським шансоном до нас прийшли черствість до ближнього, поблажливість до корупції та несправедливості.
Ми стали уподібнюватися до них.
Ми втратили віру, що можемо змінити свою країну. І віддали ЇМ право міняти НАШУ країну.
При цьому ми хотіли, щоб у нас все було по-людськи, по-європейськи. Хотіли свободи, гідного заробітку, справедливого закону. Хотіли своєї України, життя за чесними правилами.
І не хотіли розуміти, що все це не падає як манна небесна, а здобувається щоденною тривалою і копіткою працею кожного з нас.
Тому ми дістали реванш.

Реваншизм
Ми отримали ментально чужу для нас владу. Для неї наші цінності і святині, наша віра і традиція є тимчасовими непорозуміннями, які «мешают им жить». Жити так, як вони звикли - за совково-кримінальними понятіями - «как нормальние люди». Наші герої для них злочинці, українська мова для них сміш-
на, а Україна - лише зона економічної активності, де треба «косить бабло».
Маємо владу, яка свідомо жертвує інтересами країни задля інтересів кланових та особистих.
Владу, для якої зразком є ординські порядки в путін-ській євразійській Росії.
Владу, яка думає і діє, як лакей Кремля.
Владу, яка є елементом їхнього «русского мира».
І яка за їхнім зразком вибудовує вертикальну піраміду насильства, беручи під контроль все і вся, підминаючи людину, громаду і закон.
Вони прагнуть тотального контролю над нами. Вони прагнуть азійського беззаперечного послуху.
Тому ця влада є антиукраїнською за своєю суттю. І тому вона не хоче розмовляти українською мовою і зневажає нашу культуру.
Скільки років намарно ми втратимо з цією владою, ми не знаємо. Проте, якщо ми нічого не будемо робити, - вони утвердяться навічно.

Найповніше нині:
з чого почати?
Почати треба з себе! Кожен повинен очиститися від бруду та ідеологічного сміття, перестати бути пасивним і байдужим. Треба подати руку ближньому, помогти тому, хто потребує допомоги, і, найголовніше, - організуватися! Ми повинні бути готові до спільної дії та спільного спротиву.
Перше. Треба відмовитися від пошуку нашого нового -«справжнього» лідера, який знову «порятує», будуючи «царську» вертикальну організацію. Ніби на противагу ЇХНІЙ вертикалі влади, а насправді таку саму. Об’єднуватися треба навколо ідеї. Справжні лідери виростуть в роботі і в боротьбі.
Друге. Треба вийти за межі партійних поділів, бо поділ на партії в умовах, коли під загрозу поставлене саме існування українців як нації послаблює нашу дію. Творити треба широкий громадянський національний рух, в якому мають об’єднатися всі, хто вважає себе чесними людьми.
Третє. Треба почати творити самоорганізацію. Поєднати в одну мережу, в одне велике ціле тисячі наших громадських справ та ініціатив. Дати їм ясну спільну ціль, об’єднуватися активним людям в кожній сфері життя, в кожній громаді села чи міста, селища чи мікрорайону. І починати з відстоювання безпосередніх прав та інтересів громад, вирішення насущних людських проблем.
Четверте. Треба приступати до спільної дії. Дії через кооперацію громад та людей. Організовувати заходи та акції, які випливають з цих безпосередніх інтересів людей і вирішують їхні життєві потреби.
Майбутнє треба творити самим, як це робили наші діди під владою чужих держав: будували «Просвіту», «Пласт», «Сокіл», «Луг», «Січ», розбудовували Церкву, розвивали українську економічну кооперацію, вірили і помагали один одному. Це їм вдавалося, бо об’єднувалися навколо чесних і активних людей, яких знали. Довіряли один одному і підтримували, оберігаючи від гріха та зловживання.
Державні інституції, які ВОНИ захопили, є останнім проявом радянської комуністичної системи, яка, на жаль, збереглася в Україні. Ця система приречена, вона не дає Україні жодної перспективи.
Треба творити мережу своєї влади, паралельної до цієї чужої. Мережу влади авторитету і довіри. З такої самоорганізації і спільної дії буде виростати справжня українська політика і творитися справжня Українська Держава.

Наші подальші цілі
Нам треба стати народом. Спільнотою, здатною взяти долю у власні руки, сформувати свою владу. Суспільство вже давно перебуває перед вибором: або самоорганізу-ватися і встановити правила - для себе і для влади, або жити як зараз - у корупційному консенсусі. Щоб організовуватися, не треба нічийого дозволу. Це наше природне право.
Самоорганізація стане початком нового процесу - боротьби за встановлення народом як єдиним джерелом влади обов’язкових для всіх правил співіснування в державі. Кожна влада, яка сама зневажає створені нею правила, втрачає будь-яку довіру до себе.Вищим правилом в країні є Конституція. Кульмінаційним етапом боротьби за здобуття правил стане скликання установчих зборів - Конституційної Асамблеї, основним завданням якої стане написання нового Основного Закону. До неї буде заборонено обирати політиків та чиновників. Народ до неї обере найдостойніших - справжню і жертовну еліту, яка напише єдині правила для всіх і волею народу змусить владу їх дотримуватися. В такий спосіб буде створена справжня Конституція - як це зробили десятки інших країн, як це планували і ми ще в 1918 році. Саме у цьому - самоорганізації, встановленні правил і встановленні справжньої влади народу - полягає нині українська справа.
Ми досягнемо мети, якщо будемо мати віру та переконання і тільки якщо будемо діяти спільно. Наша спільна дія буде виключно в рамках легітимною та мирною, базуватиметься на довірі та повазі один до одного, на спільному захисті безпосередніх інтересів людей. Наша спільна дія приведе до формування в суспільстві нових етичних засад співжиття між людьми; витворить з багатьох мільйонів розрізнених і розділених людей нову спільноту.
Буде творитися чин, що сповідує загальнолюдські цінності свободи, гідності і братерства.
Нова Конституція, написана достойними представниками самоорганізованого суспільства, закріпить ці нові виниклі засади чесності, гідності і відповідальності. Вона стане справою всіх, і порушити її означатиме образити кожного. Це буде Конституція, яка відновить порядок і справедливість, віру і довіру, створить умови добробуту і процвітання України.
Відповіді на найголовніші питання

- Що означає самоорганізуватися?
Об’єднуватися у спільноти незалежно від їх кількості -для вирішення наших насущних проблем; дбати за свої помешкання і свої вулиці, за освіту дітей і просвіту народу, за фізичне здоров’я людей і моральне здоров’я суспільства. Нічого не просити від їхньої влади, не сподіватися на них, а впевнено вирішувати проблеми самостійно. Якщо той чи інший орган влади не робить своєї роботи, треба робити її самим.

- Для чого нам самоорганізація?
Щоб стати господарем свого життя і своєї землі. Щоб зрозуміти, що від влади нема чого сподіватися, а вже зараз і самим робити достойне життя собі і своїм близьким. На початках це неможливо без подвижництва, подвижництва справжньої еліти. Але наша ціль - включити в цю справу всіх та кожного, зробити її масовою. І тоді кожен буде відповідальний за свою землю, буде гордий за себе. І тоді не треба буде армії чиновників, що жирують на нашій праці.

- Для чого нам правила?
Провидіння створило нас вільними, люди отримали розум і вільну волю. І отримали правила, Божі заповіді, які мусять лежати в основі справедливих законів. Бог ніби каже: їдьте лише цією дорогою, яку перед вами простелено. Не звертайте вбік, не виїжджайте на зустрічну смугу. Бо буде біда. А вони не слухають. І нам не дають, затягуючи у прірву беззаконня.
Мусимо зрозуміти головне: альтернативою життю за правилами є життя за їхніми «понятіями»; правила -це наше забороло для збереження нашої свободи, добробуту і порядку. Правила потрібні і для захисту нашого життя і майна, і для нашого розвитку. Саме у правилах поєднується свобода і порядок.

- Що робити з партіями?
Партії є інструментом демократичного суспільства в боротьбі за владу. Для того, щоб партії виконували цю місію, демократію і державу треба мати. Режим Януковича поставив під загрозу ці дві фундаментальні цінності. Тому зараз у боротьбі за саме існування держави партійний поділ шкодить. Необхідно вийти за межі партійного поділу і єдиним фронтом робити спільну справу.

- Хто наші союзники?
Всі, хто чинять добрі справи, і тією мірою, якою ці справи роблять. Будь-які політичні, суспільні чи особисті ініціативи за захист людської свободи і гідності, наших спільних цінностей, на захист України треба плекати і підтримувати.
 
groups.google.com/group/

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.