Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
22
жовтня
Випуск
№ 1342 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Українське суспільство потребує реальної альтернативи [Випуск № 990]

Що ми маємо сьогодні в Україні? Маємо владу, яка, нічого для народу не зробивши, вже загниває.
Вони прийшли і відразу обміняли флот на дешевий газ. Дешевий тільки для олігархів, для народу ціну підняли і піднімуть ще. Тільки вони всілися у владні крісла - відразу обклали поборами малий бізнес, а це - мільйони людей, що самі дбають про себе і свої сім’ї. Влада знову робить податкову своїм каральним інструментом. 

 
Вони розказують нам, що відновили вертикаль управління, що влада сильна як ніколи, а між тим реальний центр управління невпинно зміщається в Кремль. Ми опинилися перед небезпекою втрати незалежності.  Вони зробили ставку на розкол України і разом з московським патріархом будують  “русскій мір” в Україні.
Насправді, через оцю свою вторинність ця влада є слабкою. Через свою проросійськість вони поводять себе як васали, яких призначає Москва,  як колись хан за ординською традицією - видавав ярлики на володарювання.  
Але головним чинником слабкості і недовговічності цієї влади є її неефективність. Можна продати флот, авіапром, атомну енергетику, газотранспортну систему зрештою, можна взяти і проїсти кредити МВФ, але їм цього вистарчить хіба на декілька місяців. Бо вони вміють красти і дерибанити, але не вміють створювати, вони не знають куди вести країну. В цьому головна небезпека цієї влади для України.
Єдине, що вони творять – це ілюзії. Про те, що вони прийшли навічно; про те, що ця банка з павуками є однією командою; про те, що ми мусимо змиритися, що боротися з ними – без шансів. Це все брехня. Туман розсіюється, їхня неспроможність стає очевидною навіть для тих, хто за них голосував. Мильна булька от-от лусне. Але не сама по собі.
Українське суспільство потребує реальної альтернативи.
Часто ми самі  полегшуємо їм життя при владі. Демократичні сили після президентських виборів продовжують ділитися на партії, партійки і лідерські проекти. Замість того, щоб обрати одну сильну політичну партію і висунути від неї єдиний демократичний список як по партійних, так і по мажоритарних округах, наші партії ідуть десятками партійних колон. Вони змагаються між собою - замість того, щоб протистояти партії Регіонів та її сателітам. Тим самим вони унеможливлюють нашу спільну перемогу.
В цій ситуації нам залишається виконати на майбутніх місцевих виборах хоча б програму-мінімум:
По-перше: жодного голосу партії Регіонів та її сателітам.
По друге: підтримати в мажоритарних округах, незалежно від партійної приналежності, того кандидата, котрий реально працював і готовий працювати на користь громади.
Справжня ж альтернатива діючій владі має полягати в іншому.
1) Треба вийти за межі партійних поділів: нам вкрай необхідно іти на об’єднання і консолідацію. Автократичні режими падають не на демократичних виборах  (бо їх при таких режимах немає), а під натиском спільної дії всього суспільства.
2) Треба творити горизонтальні мережі, незалежні від влади і паралельні до неї: творити структури  самоорганізації, які б щоденно працювали на покращення нашого життя і захищали наші інтереси. Як робили це наші діди-прадіди в умовах ворожої влади в міжвоєнній Польщі («Просвіта», «Пласт», «Січ», «Маслосоюз», розбудова Церкви). З цієї щоденної кооперації у свій час виросла західна демократія, без цього і неможливою буде і наша перемога. Ця спільна праця вчить людей кооперуватися на практиці, породжує довіру, в дії, а не на словах, виявляє спроможних лідерів. Лідерів, що знають людські потреби, і вміють їх відстоювати.
3) Наступним кроком до створення альтернативи має бути наша спільна дія, акція, покликана заманіфестувати силу і дух українства, нашу готовність боротися за країну і за самих себе. Сотні тисяч громадян мають вийти на вулиці і показати наші прагнення – не тільки владі, але й собі самим. Ми мусимо голосно сказати про те, що влада діє всупереч нашим переконанням  а, найголовніше, показати, що нас більшість і ми господарі на своїй власній землі.
За цих півроку я об’їздив пів України, і переконався, що так як ми, думає багато, більшість українців, але всі мовчать, бо зневірені, роз’єднанні і бездіяльні.  Перебороти ці обставини насправді залежить тільки від нас самих.
 
Тарас Стецьків, народний депутат України

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.