Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
14
серпня
Випуск
№ 1332 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Брехнею світ пройдеш - та назад не повернешся. Здійснено розбійний погром редакції газети „Волинь” [Випуск № 989]

Здійснено розбійний погром редакції газети „Волинь”
Безпрецедентний випадок стався вранці 30 серпня 2010 року в редакції Рівненської обласної газети „Волинь” . До початку робочого дня сторонні особи самочинно проникли  в приміщення комп’ютерного центру редакції і вчинили жахливий погром: частина комп’ютерів була винесена в невідомому напрямку, частина від’єднана від мережі, тумбочки і шафи повідкривані, документи і особисті речі працівників редакції розкидані.
Погромщики були застукані на гарячому і був викликаний наряд міліції, який у протоколі зафіксував, що бешкет здійснювали не кримінальні рецидивісти, а буцім-то шановані на Рівненщині люди – директор Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру Володимир Петрів, представник нинішньої влади (працівник апарату Рівненської обласної ради) Степан Жданюк,  голова Управи  РОО УНП Петро Поліщук та невідома особа, яка цілими днями вештається Народним домом, на прізвище Фінгерт.
З кримінальною частиною цієї справи нехай розбирається міліція, а політичний висновок напрошується такий:
Не спромігшись знищити соратників Василя Червонія, засновників і ветеранів партії, теперішнє прокостенківське керівництво Рівненської обласної організації  Української Народної Партії на чолі зі С. Ніколіною, вирішило знищити газету „Волинь”, засновану Уласом Самчуком і відроджену Василем Червонієм, яка вийшла з під їхнього впливу і служить не їхнім корпоративним і особистим інтересам, а українській справі.
Нагадаємо, що точно такий же погром газети „Волинь” в історії вже був: у 1942 та 1943 роках за гітлерівської окупації  редакцію„Волині” погромили есесівці  за вказівкою гауляйтера України Еріха Коха.
Аналогія очевидна -  як і за фашистської окупації,  сьогодні певна політична група  такими ж методами хоче знищити газету „Волинь” за патріотичну  і незламну позицію.
Інформвідділ редакції газети «волинь»
 
З цього скупого інформаційного повідомлення вже можна зрозуміти, що нинішнє керівництво Рівненської обласної організації Української Народної Партії у своєму волюнтаризмі, брехні та вседозволеності зайшло настільки далеко, що повернення звідти просто не має. Втрачені всі найкращі набутки, які здобувалися роками всіма членами Рівненської обласної УНП під керівництвом незабутнього Василя Червонія.
Чи міг собі уявити Василь, що будь хто увірветься у ним же виплеканий комп’ютерний центр, яким він так пишався, і понівечить та знищить все, створюване роками? Чи міг би він хоч подумати, що його колишні однопартійці, яких він висував на високі посади, допомагав їм здобути звання, авторитет, свідомо і цілеспрямовано працюватимуть проти відродженої ним газети „Волинь”, яку він так любив і леліяв? Чи могло йому приснитися, хоч в страшному сні, що його найближчих друзів і побратимів виключатимуть з лав партії?
Недаремно я ставлю ці питання, хоча на них може бути тільки одна відповідь – ні. Бо у цьому скандалі найважливіше не погром редакції газети „Волинь”, а те, наскільки це було зроблено цинічно, безцеремонно і нахабно.
Якщо навіть припустити, що Світлана Ніколіна каже правду (хоч це важко собі уявити) про якусь там домовленість з Сергієм Олексіюком щодо переселення, то чому проникли в приміщення самочинно, без присутності працівників редакції і винесли комп’ютерну техніку і майно у невідомому напрямку? І тільки після того як я викликав міліцію, вони з переляку повернули частину вкраденого (винесеного), але один комп’ютер і до цього часу не повертають? Для чого було руйнувати інтернетну і внутрішню комп’ютерну мережу?
 І ще про мораль. Як такі буцім-то шановані люди, як директор Рівненського обласного музично-драматичного театру Володимир Петрів, депутат обласної ради і працівник її апарату Степан Жданюк,  голова управи Рівненської обласної організації УНП Петро Поліщук могли особисто чинити погром дітища Василя Червонія? Очевидно, це така пам’ять про нього і дяка йому за те все добре, що він для них кожного зробив.
Тут вже наводилась аналогія з 1942 та 1943 роками, коли есесівці гауляйтера Коха громили редакцію „Волині”. То вони, повірте, поводилися згідно своєї людиноненависницької і расової ідеології. А яка ж тоді ідеологія у їхніїх сучасних послідовників?
Якщо ж копнути глибше, то це не просто погром, це відверта диверсія проти тисяч українських патріотів, яких хотіли позбавити єдиної в області патріотичної газети. Теперішнє керівництво УНП аж піниться від люті, що газета „Волинь” перестала бути вузькопартійною, а тепер працює на весь політичний правий український спектр.
І ось тут закрадається думка, що діяло керівництво обласної УНП навряд чи самостійно і швидше за все ними керувала рука якогось відвертого українофобського ляльковода. Бо хіба здоровий глузд може підказати діяти не лише на шкоду „Волині”, а й на шкоду самій обласній УНП? У приватних розмовах з журналістами друкованих, теле- та інтернетвидань була висловлена чітка підтримка журналістському колективу „Волині” і різке засудження дій погромщиків.
То хіба з таким негативним багажем виходять на місцеві вибори? Хто тепер віддасть свій голос за тих, хто відверто виступив проти української ідеї, проти української газети, проти справи, за яку віддав життя Василь Червоній?
Хто голосуватиме за тих, хто відверто говорить неправду? У середу в передачі „Кримінал” на телеканалі РТБ голова Рівненської обласної організації УНП Світлана Ніколіна двічі відверто збрехала багатотисячній аудиторії, коли заявила, що, перше – в комп’ютерний центр редакції вони увійшли після домовленостей з кошовим отаманом підрозділу Українського Козацтва „Волинська Січ” Сергієм Олексіюком (ред. „Волинська Січ” є засновником газети „Волинь”) і друге – , що там не було Петріва і Жданюка. Те саме вона повторила на п’ятихвилинній прес-конференції і відразу ж втекла, уникаючи запитань журналістів А саме їх було застукано в приміщенні газети «волинь» – це зафіксовано в міліцейському протоколі і є п’ять свідків. І це в той час, коли самої Ніколіної на місці подій не було (перебувала в Києві – так було задумано).
На рахунок цього український народ давно влучно висловився: „Брехнею світ пройдеш – та назад не повернешся.”
А газета „Волинь”, незважаючи на теперішні технічні складності, моральний тиск, була, є і буде. Заради України, заради наших читачів, заради світлої пам’яті Василя Червонія. 
 
Один із засновників газети „Волинь”, заслужений журналіст України, головний редактор газети „Волинь” Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.