Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
16
жовтня
Випуск
№ 1341 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

ЕМБЛЕМА ВЛАДИ В УКРАЇНІ - "ТОРГУЮЧЯ ФЕМІДА"... [Випуск № 988]

Досить часто влада заявляє про боротьбу з корупцією. При чому, най­більше «демонструють» боротьбу самі корупціонери. Корупція у владі – ніби ракова пухлина, яка пустила метастази по всій Україні.

 
Символом судової системи є сліпа Феміда, очі якої зав’язані, в руках – вага. Вона торгує, а оскільки правда – це річ абстрактна, яка нічого не заважить, то перемагає та частина ваги, куди хтось кине монету (бажано золоту). Втім, «торгуюча» Феміда» може бути емблемою не лише переважної біль­шості суддів, а й чиновників, податківців та інших державних службовців. Ні для кого не секрет, що в деяких кабінетах безкоштовно питання неможливо вирішити. Наприклад, скільки хабарів потрібно, щоб підприємцям зареєструвати бізнес, а потім ще й податківців постійно «підкормлювати»?! Це ж ні для кого не секрет.
На бізнесконвеєр поставлено практично все. Працевлаштування – теж вигідний бізнес. В місті Дубно для того, щоб влаштуватися прибиральницею в будь-яку держустанову потрібно заплатити 200 доларів, санітаркою – 1000 доларів, а більш престижна робота коштує від 2000 доларів. І це при тому, що в разі скорочення ті, кого недавно прийняли, першими потрапляють під удар і знову ж таки, щоб не вилетіти, потрібно доплачувати. До речі, коли людина працевлаштовується і заплатить необхідну суму, то це ще не гарантія, що вона буде прийнята на роботу. Може несподівано з’явитися ще один претендент, який заплатить більше. Тоді вже ні на роботу не візьмуть, ні грошей назад не повернуть (а хто бачив, що ти мені платив? Доведи це).
Неодноразово хабарників різних професій затримували правоохоронці «на гарячому», але усі справи прокуратура рано чи пізно закривала. Тому хабарникам усіх рівнів немає чого турбуватися – вони в повній безпеці.
Наскільки важко знайти роботу, я відчула на власній шкурі, оскільки не маю матеріальної можливості «дати на лапу». Матеріалу про це вистачило б не на одну статтю. Не потрібна нікому ні моя базова вища освіта, ні знання. Оскільки не маю певної суми грошей, то не хочуть тримати навіть двірником...
Коли приходиш з пошуками роботи, то рідко хто ввічливо відмовляє. Досить часто хамлять, принижують, насміхаються, демонструють зверхність. Без проблем можна влаштуватися на таку роботу, де не платять, і звідки усі тікають. Туди, звісно, приймають без хабарів.
Наприклад, в Дубно окремі бари постійно набирають офіціантів. Власне, набирають лише ті, де існують проблеми з виплатою зарплатні, адже там, де справно платять – пра­цівники тримаються і масово не тікають, і, відповідно, нові люди їм не потрібні.
Все ж таки я вирішила ризикнути і зателефонувати за оголошеннями. Пані господині, які піднімали слухавки, після того, як я запитувала, якою буде заробітна платня, помітно злилися (деякі розгублювалися), відповідали, що це не телефонна розмова і офіціантка взагалі не повинна задавати подібних питань, а лише цікавитися своїми обов’язками, а вони уже самі вирішать, коли і за що заплатити. Розмову в подібних випадках немає сенсу продовжувати, оскільки видно, що шукають дармову роботу силу.
Одного разу, правда, влаштувалася офіціанткою до підприємця, якого дуже шанують місцеві чиновники і часто в його закладі відпочивають. Бари у нього не лише в Дубно, а й в селах. Думала, що буду працювати у місті, а виявилося, що в селі. Оскільки господар мав завезти повариху, то й мене заодно підвіз.
Власник повідомив, що я не офіціантка, а лише кандидат в офіціанти, тому кілька днів повинна працювати безкоштовно, а якщо його влаштує, як я працюю, тоді стану офіціанткою і мені почнуть платити. Поставив завдання: за дві години прибрати два приміщення (в одному з них – генеральне прибирання), вирвати всю траву на подвір’ї і підмести всю територію. Зал, де потрібно було зробити генеральне прибирання, був цілий рік зачинений. Звичайні відвідувачі кожного дня відпочивають в іншому приміщенні, а в цьому мала обідати польська делегація. Коли господар відчинив двері – я жахнулася. За рік там усе вкрилося павутинням. Під час роботи господар підняв крик, обізвав нецензурними словами і вирвав з рук віника, оскільки йому не сподобалося, як я підмітаю. Коли він поїхав у справах – я полегшено зітхнула. Прибрати два приміщення за дві години я ще якось встигла, а ось підмести територію і вирвати вручну всю траву, яка росте на подвір’ї, – ні. Пан мав прибути з хвилини на хвилину. Ясно було, що розлютиться, бо завдання не виконала, на роботі не залишить і нічого не заплатить. Тому, поки він ще не повернувся, потрібно було забратися звідси. На жаль, надорогу, щоб під’їхати, грошей не вистачало (адже я думала, що буду працювати в місцевому барі) і до Дубно я пішла пішки. Коли їдеш транспортом, то всього кілька хвилин, а ось йти довелося майже чотири години. Потім я багатьом розповідала про горе-працевлаштування. Знайомі говорили, що мені ще пощастило, бо дехто скаржився, що він їх бив, і навіть бували випадки, коли приставляв пістолет людям до голови.
Ще в газетах друкують об’яви, що потрібні продавці. Пройшлася по оголошеннях. У першу чергу цікавило, чому звільнилися попередні працівники. Про це я запитувала не в господарів, а в людей, які певним чином пов’язані з магазином і в курсі справ. Магазини були різні, а ось враження було, ніби доводиться слухати один і той же магнітофонний запис. Працівників, звісно, офіційно не оформляють і для гарантії «порядності працівників» забирають паспорти. Працюють по 12-14 годин (іноді без вихідних). Ночами господарі навідуються і забирають частину товару. Наступного дня «на око» продавець цього не помітить через великий асортимент, а коли настане час отримувати зарплату, то зроблять переоблік і виявлять недостачу. А далі, якщо продавець має матеріальну можливість, то виплачує «борг» власникам магазину і забирає паспорт, а хто не має грошей – потрапляє в «боргову кабалу» і вимушений ще кілька місяців безкоштовно працювати... Звісно, не в усіх магазинах таке робиться, але там, де порядні господарі – продавець не звільняється. Тому по оголошеннях можна знайти тільки таку роботу. Мені вона не підходить...
Ще набирають продавців на базар. Там в більшості випадків господарі порядні. Але я невисока на зріст, худа, бліда (низький гемоглобін). Не підійшла по цій причині, бо не зможу мішки та ящики тягати. Я попросила, щоб дали шанс спробувати, але мені відмовили. Сказали, що немає чого пробувати, бо й так видно, що фізично я не сильна – не підійду і все тут...
Ще друкують об’яви різних фірм-шахраїв. Одна з них – про роботу в офісі і безкоштовне навчання. Так звані продавці розраховують витягнути гроші нібито на реєстрацію, навчання, яке безкоштовне лише перших три дні, книжки, поїздки за свій кошт на «семінари» в Рівне та Київ (плата за лекції висока) і так далі. Зі мною подібний номер не пройшов і я не заплатила жодної копійки, але оскільки подібні фірми процвітають, а не занепадають, то з цього можна зробити висновок, що наївні люди все ж до них потрапляють.
Отже, вирішила я газетних оголошень більше не читати.
Всі працедавці в Дубно вважають себе «великою владою», а на дверях кабінетів «влади» як емблема цілком підійшла б «торгуюча» Феміда (не заплатиш – не отримаєш роботи).
 
Олена КУРІШКО, Дубно

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.