Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Пекельна машина в Роттердамі [Випуск № 976]

У ці весняні дні минає 72 роки, коли в результаті розробленої та виконаної спецоперації НКВД СССР, за прямою вказівкою Сталіна, в Роттердамі було знищено одного з найдієвіших політичних діячів ХХ століття, командира корпусу січових стрільців армії УНР, засновника Організації Українських Націоналістів, полковника Євгена Коновальця.

Був понеділок 23 травня 1938 року. Вулиці голландського Роттердама, щойно вмиті рясним вранішнім дощем, виблискували на травневому сонці. Приблизно за п’ять на дванадцяту нікому не відомий чоловік, який щойно зареєструвався в готелі «Централь», що на вулиці Кроскайде під прізвищем Новак, вийшов на вулицю. Надворі була чудова весняна погода, і тому чоловік цей був без плаща. Дійшовши до перехрестя вулиць Кроскайде і Колсінгель, він повернув вправо та попрямував у напрямку готелю «Атланта». На вулиці в цю пору було сотні людей, тому ніхто ні на кого не звертав уваги.

Приблизно після дванадцятої чоловік цей сидів уже в кав’ярні з однойменною назвою «Атланта» за столиком біля вікна й спостерігав за великим вуличним рухом. Коли підійшов до нього офіціант, він замовив склянку шеррі, чим привернув увагу офіціанта, оскільки рідко траплялося, що відвідувачі в Нідерландах в таку ранню годину замовляли собі щось подібне. За кілька хвилин увійшов до цієї самої кав’ярні «Атланта» якийсь пристойний пан і попрямував прямо до столика, за яким сидів чоловік за келихом шеррі. Коли офіціант підійшов до нового клієнта, той нахилився до своїх черевиків і почав поправляти шнурівки на них (очевидно, щоб не запам’ятатись своїм обличчям) — замовив склянку пива. Але офіціант все ж таки зміг запам’ятати основні риси нового клієнта закладу. Це була самовпевнена постать у віці близько 30-35 років, 1,70 — 1,80м на зріст, педантно вдягнена і гарно поголена людина. Волосся темно-брунатне й зачесане догори. Характерна деталь — важкі брови у нього зрослися, очі були темно-карі. Розмовляючи по-німецьки, він мав дещо дивний акцент...

Офіціант добре запам’ятав, що після привітання з чоловіком за столиком біля вікна, вони обмінялися короткими словами, а потім новий клієнт передав якийсь пакунок, поспішно заплатив за пиво, поспішно попрощався та швидко залишив «Атланту». Потім і перший незнайомець, заплативши кельнерові, вийшов десь о 12 год. 15 хв. на вулицю. Рух в цей час був дуже пожвавлений, так що цей незнайомець вільно подався вулицею Колсінгель в сторону Кроскайде, мабуть, він мав намір повернутися до свого готелю.

Через якусь хвилину він раптом спинився навпроти кінотеатру «Люм’єр». В ту мить кілька перехожих на трохи більшій відстані побачили великий клуб диму, який блискавично піднявся на кілька метрів понад тротуаром. У середині цього димного клубка було видно яскраво-сліпучу блискавку. Все це супроводжував через деяку мить сильний вибух, короткий, сухий точнісінько такий, як при розриві в повітрі важкого артилерійського снаряда.

Кореспондент «Нуве Ротердамс Курантс» описує цю подію у вечірньому виданні від 23 травня 1938 року так: «Безпосередньо по цьому запанувала на Колсінгель на коротку мить страхом насичена тиша. Публіка стояла, як вкопана. Потім зчинилася, зі сторони кінотеатру, страшна паніка, кожний перехожий хаотично втікав у різних напрямках. Трохи пізніше, люди, заспокоївшись, почали знову збиратись до місця вибуху, маючи на меті допомогти жертвам». А очевидець цього вибуху, який був зі своїм товаришем лише за кілька метрів від місця події, нідерландець Г.де Йонг, мешканець Роттердама, що проживав на вулиці Павл Кругер стріт №17, розповів: «- О, яке чудо, саме в цю пору якраз дуже спокійно на цій частині Колсінгель. Недалеко переді мною йде один пан і приблизно за 5 метрів перед ним, ще один. Я бачу чітко його переді мною. У нього сивий капелюх, він середнього зросту. Виглядає як справжній джентльмен, але вдягнений дещо скромно. У правій руці несе маленьку плитку-валізочку. Таку звичайну річ, в якій можна купити цукерки за кілька гульденів. Чоловік цей знаходився приблизно біля кінотеатру «Люм’єр», як стався цей випадок. Бачу, немовби в сповільненому кінокадрі, як розлітається валізочка. Тріскотливий вибух. Носій валізочки розлітається на куски. Направо і наліво бачу летючі ноги і руки. Кривава маса, його тулуб з великим розмахом летить поза тротуар і падає метрів за двадцять на вулицю. Я відчуваю шок від важкої вибухової хвилі повітря, але втримуюся на ногах. Пан, який іде переді мною, падає, а його одяг горить. Встигаю усвідомити, що мені начебто нічого не бракує, та ще й те, що навколо носія бомби не було близько перехожих.

Тривало все це кілька секунд. Одразу після вибуху лунає дикий брязкіт побитого скла. З усіх сторін летять на вулицю шибки. Я втікаю на проїжджу частину дороги, щоб ухилитися від летючих уламків скла. Відтак почали збігатися з усіх боків люди до постраждалого й до пораненого пана, одночасно гасячи вогонь його одежі, що зайнялася від вибуху. Вони занесли його до кафе».

Скоро на місці вибуху з’являється по­ліція, пожежна охорона та карети швидкої допомоги міської медичної служби. Останки убитого та двох поранених відвезено до недалекого міського шпиталю. Пожежу загасили. Поліція відразу замкнула для руху тротуар та проїжджу дорогу західної частини вулиці Колсінгель, між вулицею Артфан Нес Стріт до театру «Тіволі».

Слідчий відділ прокуратури розпочав слідство у справі причин вибуху. Частину тротуару було відразу відгороджено від публіки і зібрано всі «німі свідки» вибуху, рештки «пекельної машини» та рештки особистих речей жертви.

Поліція знайшла просочену кров’ю візитівку готелю «Централь» та паспорт, так що поліція порівняно швидко взнала, що ро­зірвана людина — це буквально годину тому зареєстрований в готелі «Централь» Йозеф Новак, директор однієї з торговельних фірм. З огляду на слідчі дії поліція відмовилася оприлюднювати пресі жодні дані.

Десь за дві години після вибуху з’явився в готелі «Централь» ще один іноземець, який, не знаючи нічого про трагедію на Колсінгель, запитував у портьє про Новака. Але поліція вжила заходів, щоб усіх, хто шукатиме Новака, негайно арештовували. Тому досить швидко цей відвідувач опинився в поліцейському відділку. Він видавав себе за громадянина Чехословаччини Владіслава Бора. Поліція досить швидко встановила, що паспорт Бори був власністю іншої особи, бо фото на ньому хоч і подібне до «Бори», проте належало іншій людині. Цілу добу від затриманого поліції не вдалося добути ані слова. Лише у вівторок під вечір, коли поліція показала чоловікові останки «Новака» — він зворушено заявив: «Це вождь Організації Українських Націоналістів — полковник Євген Коновалець!..»

 

Продовження у наступному числі.

Сергій КРИЧИЛЬСЬКИЙ.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.