Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
16
жовтня
Випуск
№ 1341 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Вклонилися Тарасові [Випуск № 976]

22 травня, в суботу, на майдані Незалежності біля підніжжя пам’ятника Т.Г.Шевченку з нагоди 149-ї річниці перепоховання на Чернечій горі праху Кобзаря, за ініціативи Рівненської «Просвіти» та Національної спілки письменників України було проведено поетичний марафон з читання віршів поета. Зокрема, у заході взяли участь просвітяни, письменники, партійні та громадські діячі краю, мешканці обласного центру.

— Багато віршів Тараса написані про сьогодення, вони ніби описують нинішній стан справ в державі. Пам’ятаймо слова Кобзаря, з котрими він звернувся до українців у своєму «Заповіті»: «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте, і вражою злою кров’ю волю окропіте...», - сказав у своєму виступі голова фракції УНП в Рівненській обласній раді Олег КОВАЛЬЧУК.

За його словами, Тараса Шевченка не можна згадувати лише в день його перепоховання чи в день народження, ним треба жити щодня. І незалежно від того, скільки людей збирається на майдані щороку, щоб згадати українського генія, в Україні живуть мільйони українців, в душах яких Шевченко живе постійно.

- Це не ювілейна дата. Можливо, для когось взагалі не дата. Але це день повернення українського пророка на його рідну землю, - з таких слів почала свій виступ голова Рівненського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» п. Світлана НІКОЛІНА. З сумом вона констатувала, що сьогодні ми маємо не лише байдужу до Шевченка та всього українського владу, а байдуже до всього суспільство. Щоб переконатися в цьому, можна лишень порівняти заходи влади, присвячені 9 та 22 травня. І все стає зрозуміло - у день перепоховання Т.Шевченка ані міська, ані обласна влада не запланувала жодного заходу.

З цього приводу пригадуються слова українського поета Віктора Баранова:

Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?

Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

Та хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,

І хіба не зотліє на тлін українство між нами,

Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря

Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

Після виступів на майдані ще довго читали вірші Тараса...

Олександр ДЖИГИРЕЙ.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.