Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
22
травня
Випуск
№ 1320 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Відлуння Гурбенського бою [Випуск № 975]

Гурбенська битва 1944 року між загонами УПА та внутрішніми військами НКВД давно стала об’­єктом наукових досліджень. Про неї написано чимало історичних та краєзнавчих нарисів, статей, повідомлень у пресі. Презентоване в Рівненському обласному краєзнавчому музеї видання «Пошукові роботи в урочищі Гурби (2002-2009 рр.)» розповідає про пошук решток загиблих, самі поховання (які в 1944 році виникали стихійно), містить зібрання спогадів, аналіз архівних джерел, публікації, ідентифікацію знахідок.

Головною метою пошукової експедиції в район урочища та місця розташування колишнього села Гурби було — віднайдення решток непохованих учасників тієї битви, в якій брали участь майже 40 тисяч чоловік з обох боків. Навіть неспеціалістові у військовій історії, який знайомиться з документами про перебіг Гурбенського бою, неважко помітити, наскільки відрізняється інформація про втрати. Очевидець тих подій, Корній Нечипорук, розповідав про жахливу картину, яку побачив на місцевості навколо села Гурби: понівечені людські рештки, що розкладаються на галявині, люди, які крадькома блукають серед трупів, щоб знайти тіла своїх родичів, незагорнуті ями. На погляд 12 літнього тоді хлопчака, мертвих людей було «наче комах». Найстрашніше, що більшість загиблих у тому бою не були озброєними, адже зброї для всіх повстанців не вистачало. Після смерті Ватутіна надійшов наказ Жукова «Про проведение акции из ликвидации банд украинско-немецких националистов у Кременецких лесах». Петро Мінчук у своїй книзі «Українська Повстанська Армія» пише, що з боку повстанців загинуло приблизно 365 озброєних бійців, ще 800 чоловік неозброєних. А це мирне населення, медсестри з лазаретів, поранені та бійці, які потрапили у полон і були у варварський спосіб закатовані більшовиками.

Останки 33 бійців, знайдених протягом останніх років на місті Гурбенської битви, та їх перепоховання — основне досягнення експедиції, вважають люди, які презентували дане видання. Також усі учасники експедиції були єдині в тому, що подібні пошукові експедиції будуть завершені лише тоді, коли буде поховано останнього бійця, і лише тоді можна говорити про завершення битви на Гурбах.

У ході презентації видання були представлені також знахідки та матеріальні артефакти, знайдені в ра­йоні Гурбенського бою. Однією з останніх знахідок стала знахідка планшетної сумки з пов­станськими документами та книгами, датованими 1941 роком (див фото). Учасникам експедиції передали його люди, які проживають в тих місцях. Довгі роки вони збе­рігали, а коли почули, що на місті Гурбенського бою працює пошукова експедиція, віддали для музею. Серед інших знахідок учасникам експедиції вдалося придбати головний убір часів війни — повстанську шапку- «мазепинку» (див фото), що зберігалася, за отриманими відомостями, в одному із закинутих бункерів УПА. Її ідентичність визначили за підкладкою, що зшита зі шматочків оригінальної німецької плащ-накидки, придивившись зблизька, видно, що вона зшита руками. Згодом, за допомогою Інтернету вдалося навіть деталізувати та визначити маркування камуфльованої тканини плащ-накидки Вермахту. Вона мала назву Splinter-tarn та застосовувалася в польових умовах протягом 1942-1945 років. Знайшли під час останньої експедиції і гусеничний трак від німецького тягача RSO, знайдено також гвинтівку системи «Мосіна» зр. 1891/30 року, залишки артилерійського снаряду — 22 см висотою і діаметром 75 мм. У снаряду відсутня третина вер­хівки стінки, основи переважно вціліли.

Присутній на презентації Отець Нифонт — настоятель Свято-Воскресенського чоловічого монастиря УПЦ КП на повстанських могилах в урочищі Гурби сказав: «Сьогодні, коли ми згадуємо та вшановуємо пам’ять всіх українських патріотів, що полягли в нерівному бою, надзвичайно приємно, що Гурби — уже не пустир, а місце, де є монастир, за що потрібно віддати належне покійному Василю Червонію, оскільки багато зроблено завдяки його зусиллям».

Книга вийшла накладом 500 примірників. Майже весь тираж залишиться в Рівненському краєзнавчому музеї.

Крім учасників експедиції, на місці пошукових робіт працювало багато волонтерів, а також учасники тих далеких подій — Федір Якута «Ломиніс» (стрілець, учасник бою), Олексій Поліщук «Сич» (зв’язковий, учасник бою) . У роботі над розкопками рівненським археологам допомагали львівські та польські експерти.

Жанна Арсенічева.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.