Кохання, породжене війною [Випуск № 1432]

Це історії тих, кому війна подарувала шанс знайти одне одного. У них не було довгих залицянь, дорогих подарунків, романтичних мандрівок чи вечер при свічках. Їм не потрібен був увесь цей антураж, аби одразу розпізнати того, хто не зрадить і не полишить у біді, того, з ким хочеться пройти пліч-о-пліч до кінця життя.

Історія перша: Яке їхало, таке здибало

Коли мама «айдарівця» Максима Арехти з Вінниччини почула, що син знайшов собі дівчину, в яку по-справжньому закохався, то зітхнула з полегшенням: «Ну, нарешті хлопчина спам’ятається і повернеться з того жахливого фронту».

Де там! Яке їхало, таке здибало. Мама тоді не знала, що обраницею Максима стала дівчина-воїн із Косівщини Андріана Сусак, яка разом із коханим героїчно пройшла чимало гарячих точок АТО. І навіть до п’ятого місяця вагітності відчайдушна панянка воювала – поки її не демобілізували. Каже, що готова була й далі боронити Батьківщину. А коли поверталася додому – плакала. Поле бою стало її рідною домівкою.

Обоє з самого початку війни познайомилися в штурмовому батальйоні «Айдар». Дівчина спершу займалася в штабі діловодством – з ранку до ночі працювала з паперами, оформляла бійців. Максим постійно тинявся десь поблизу тендітної красуні, але підійти не наважувався.

«Щось таке загадкове було в її очах, що я геть розгубився, – згадує боєць. – У найзапекліший бій ішов без найменшого остраху чи сумніву, а до Андріани навіть заговорити не насмілювався. Сміх та й годі». Зрештою не втримався. Підійшов уточнити якусь дрібницю щодо списків бійців. Хоча насправді все це й так знав напам’ять. Андріана посміхнулася, й відтоді почалося залицяння.

Як можна залицятися до панянки у зоні бойових дій? Наприклад, Максим наприкінці весни знайшов для Андріани перші стиглі полуниці. А якось під час бойової операції захопили автівку ворога, де знайшли пляшку вина і дорогі шоколадні цукерки. Тож, повернувшись у штаб, Максим одразу попрямував до Андріани пригощати «сепарськими» смаколиками.

Закохані також розповідають, як вони в АТО святкували День Валентина – з шиком. Накупили у торговому центрі всілякої їжі та зняли номер у готелі, аби просто прийняти душ, випрати речі, смачно повечеряти і спокійно подивитися телевізор. На війні все це рідкісна розкіш.

До речі, пара полюбляла й посперечатися – зазвичай просто на полі бою. «Андріана трохи неслухняна. Рвалася в бій – аби там що, – з усмішкою пригадує Максим. – Кажу їй у моменти небезпеки: «Біжи негайно в бліндаж!» Натомість завжди чув одне й те ж: «А чого я? Давай ти спочатку!»

Познайомити нареченого з батьками вирішила на Святвечір – якраз тоді тато святкував свій день народження. Пара вигадала, що їхній приїзд стане сюрпризом. Максим мав першим зайти до хати, а в руках тримати торт. Але несподіванка мало не довела бідолашного батька до інфаркту. Сім’я якраз вечеряла за святковим столом. Тут відчинилися двері та зайшов незнайомий чоловік у камуфляжі. Звісно, на торт уже ніхто не звернув уваги. Батько подумав, що то принесли трагічну звістку з фронту, що його люба доня... Чоловік умить хапнувся за серце. «Андріано, хутко заходи, бо щось не те коїться», – гукнув Максим. Перше знайомство по сьогодні в родині згадують.

Після демобілізації влітку 2015-го пара осіла у Косівському районі – там, де виросла Андріана. Обвінчалися. «Весілля не святкували, бо в нас щодня – це день пам’яті про котрогось із загиблих побратимів», – пояснює косівчанка.

А нещодавно в рамках проекту «Житло воїнам АТО» дівчині вручили договір на однокімнатну квартиру в Івано-Франківську. Щоправда, будинок ще не зданий в експлуатацію, обіцяли, що до 2018-го мешканці заселяться.

До знайомства з коханою Максим ніколи не бував на Івано-Франківщині. Воїн каже, часто чув, що це край, де буяє патріотичний дух. Тож дуже здивувався, коли, оселившись на Прикарпатті, дізнався, що чимало місцевих батрачать у Росії. А на запитання, чому, багато відповідають щось на кшталт: «Хіба не все одно, кому податки платити?»

Історія друга: Дракон і Диригент

Петро Січко і Катерина Михайлова – теж «айдарівці». Він із Долини, вона із Запоріжжя. Наразі пара мешкає у Львові.

Їхня історія кохання тягнеться ще з медслужби Майдану, там познайомилися, згодом почали зустрічатися, разом прийшли в «Айдар» – на той час лише там жінок пускали на передову. В батальйоні обоє були парамедиками.

На передовій вони завжди були разом. Що вже командир тільки не робив, аби роз’єднати голуб’ят, адже два парамедики в одному відділенні – нонсенс. Однак усі намагання були марними – дивним чином ці двоє все одно щоразу опинялися разом. Зрештою командир «кинув шапку» до землі й змирився. Під час складної спецоперації із розблокування Луганського аеропорту пара постраждала теж разом – обоє отримали травми, контузію.

Вони дуже різні, але саме цим закохані доповнюють одне одного. Катерина – міцний горішок із жорстким характером. Зазвичай спокійна. Поки на хвіст не стануть – тоді краще ховатися. Недарма ж на фронті дівчина заробила собі позивний Дракон.

Петро – врівноважений інтелігент із позивним Диригент. Так його охрестили бойові побратими, мовляв, йому пасував би фрак і паличка.

«Лише Петро уміє мене заспокоїти своєю ніжністю», – розповідає Катерина. Додає, що він підкупив її добротою і піклуванням. А чоловік зізнається, що з першого погляду запав на відважну панянку: «Я не міг проґавити таку красуню».

Кажуть, тепер вони залізно впевнені у своїх стосунках: «Якщо ми змогли втриматися разом в умовах бойових дій, то в мирному житті нас вже нічого не злякає».

Катерина і Петро одружилися торік, через два тижні після Дня закоханих. Романтичний чоловік зробив пропозицію руки і серця по-особливому – під час мандрівки Латвією. «Ти добре подумав? Бо ж то на все життя...» – розгублено відповіла зворушена Катерина.

Історія третя: Битва інтелектів

Відчайдушна пара, що не боїться кардинальних змін і кипить сміливими ідеями. Психолог-волонтер Віра Левандівська з Тернополя та боєць батальйону «Донбас» Олександр Назаренко з Харкова покинули звичне життя у великих містах і недавно оселилися в гірському селі Криворівня, що на Верховинщині. До того ж, ще й на особливому місці – на обійсті, де свого часу мешкав видатний український історик і політичний діяч Михайло Грушевський. Поруч – музей, присвячений цій видатній постаті. Обабіч хатини – неймовірної краси велетні-скелі. «Тут навіть сонце світить якось незвичайно», – всміхається Віра.

Таку унікальну місцину обрали випадково, шукаючи в Інтернеті будиночок у Криворівні. Пара запевняє – миттєво відчули, що мир і щастя знайдуть саме тут. Їх обох давно гнітила урбанізація.

Віра і Сашко познайомилися під час одного з реабілітаційних заїздів для воїнів АТО, які організовує «Творча Криївка». Спершу чоловік спілкувався з Вірою як із психологом, а потім – як зі спорідненою душею. Обоє інтелектуали, тому говорили про все на світі: мистецтво, музику, політику, філософію, духовність... Вони й досі обожнюють годинами теревенити на глибокі теми, навіть залюбки сперечаються. «Така собі битва інтелектів», – посміхається боєць.

Поки надворі зима, робота над ремонтом будинку чекає до потепління. Адже хата в доволі поганому стані. Однак працьовитого Олександра це не лякає. Планує побудувати двоповерховий дім, де також зможуть зупинятися відпочивальники. Окрім цього, думає облаштувати на подвір’ї майстерню, де б міг працювати з деревом. А Віра як психолог хоче організовувати терапевтичні групи, заняття з якими відбуватимуться на природі. Також обоє допомагають у проведенні реабілітаційних заїздів «Творчої Криївки», яка дислокується в Криворівні.

Відколи оселилися на Верховинщині, пара полюбляє гуляти гірськими стежинами, досліджувати мальовничі краєвиди, фотографувати.

Уже незабаром обвінчаються. Хоча Віра вже була заміжня, але для обох це буде перший шлюб перед Господом.

Цікаво, що на початку їхнього знайомства про кохання навіть не йшлося. Олександр довго не міг наважитися впустити когось у своє життя – клята війна добряче скалічила долю чоловіка. Назаренко подався на фронт ще в червні 2014-го, воював у гарячих точках, а потім був Іловайський котел і полон, де воїн провів чотири місяці.

Але Віра таки достукалася до гарячого серця вояка, який уперто відмовлявся згадувати, що вміє щиро кохати. Згадав. Кохає.

Наталія Мостова