Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
30
липня
Випуск
№ 1433 2019 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

«Мій Параджанов» у Рівному: до відкриття персонального експонування Ю.Гармаша (Київ) у виставковій залі МБК [Випуск № 1423]

У мистецтві ХХ століття виник цікавий його різновид – колаж – художній твір, в основі якого лежить монтаж різнопрофільних предметів, на підставі об’єднання яких формується вже новий художній образ...

Серед тих, хто звертався до цієї техніки із тисяч інших митців, був і яскравий представник «українського поетичного кіно» Сергій Параджанов, постать, без якої світовий кінематограф ХХ століття не можна уявити (його кінофільм «Тіні забутих предків» отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на міжнародних кінофестивалях, з яких 24 – гран-прі). Навіть за цими показниками він став культовою постаттю в радянському кіномистецтві.

Людина, не дуже шанована у радянському суспільстві, ще за життя мала чи не найбільшу кількість знакових мистецьких міжнародних відзнак. До прикладу, його синій метелик на синьому тлі став символом Київського Міжнародного кінофестивалю «Молодість» (який майже щороку збирає до сотні країн-учасниць у кіноцентрі Київського національного університету театру, кіно і телебачення), а кришечка, якою закривали свого часу скляні молочні пляшки, перетворена ним на твір мистецтва, з ініціативи Ф.Фелліні стала основою для офіційної медалі переможців міжнародного кінофестивалю в Ріміні.

Утім, якщо для усіх інших творчих осіб колаж став звичною формою творчого самовиявлення чи художнього експерименту, то для С.Параджанова він був засобом концентрації творчої думки, формою, за допомогою якої можна побачити прекрасне там, де інші його не бачать. А головне – збереження себе як особистості. «Виготовляючи по одному колажу в день, я вижив у таборі», – згадував згодом Сергій Йосипович про час, проведений у таборах Мордовії (і таких художніх зразків він мав понад 800).

Тож виставка з понад 30 світлин із життя цього митця (більша частина з яких має крилаті вислови відомих кінооператорів, режисерів або ж самого С.Параджанова, що дають можливість зрозуміти його життя), людини, яка особисто знала С.Параджанова і зробила чимало фотознімків, знаходячись у його оточенні, беззаперечно викликає інтерес.

Та її сам репрезентант – Юрій Гармаш – відомий український кінематографіст, фотомитець, автор численних культурних проектів, реалізованих останнім часом в Україні. У його творчому активі понад 30 художніх стрічок; за кіносценарій «1000 снопів вітру» удостоєний диплому всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова», а його світлина «Киянка» увійшла до 10 кращих робіт про Майдан. Одним словом, один відомий майстер представляв творчість іншого.

Це експонування виявило цікавий прецедент: у виставковій залі МБК 6.05 було презентовано, дві, здавалося б, полярні за своєю суттю теми – «Майдан» та «Мій Параджанов». І якщо перша для відвідувачів не стала особливим відкриттям (хоча кожен ракурс бачення відомих подій залишився в пам’яті нашого покоління назавжди), оскільки подібних виставок у місті вже відбулося декілька та й телерепортажі чи власне відвідування Києва восени 2013 р. стало найкращим аргументом для виявлення ворогів і друзів, то друга – виявилася відкриттям, оскільки вона, так би мовити, серед, власне, свого основного завдання, надала іншого бачення й першій проблематиці, дещо її локалізувавши – митець в умовах політичної несвободи. І в цьому плані сам факт політичної несвободи є однаковим – чи в середині ХХ століття, чи сьогодні.

Ця та інші подібні імпрези, що відбуваються постійно в нашому місті загалом, засвідчують певну закономірність: чим складнішим стає життя в країні, чим вищим є градус політичної напруги в соціумі, тим яскравіше реагують митці на ситуацію. І в цьому плані цей простір у черговий раз переконує нас у тому, що мистецтво у розмаїтті його виявів не лише відбиває реалії життя, але й активно їх формує. Ця думка, сформована сто років тому Лесем Курбасом у його «Березолі», активно реалізується у нашому часі вже іншими засобами, утім не менш переконливо.

Інакше кажучи, сьогодення виявляє непередбачувані «паралелі» майже так, я це відбувається і в колажі, коли монтаж декількох різнорідних предметів, або, відкритий свого часу ще одним талановитим кінорежисером цього ж століття С.Ейзенштейном «монтажний тип мислення», дає змогу виявити інший зміст при об’єднанні різних за суттю предметів чи явищ.

Тож і об’єктивом можна дуже багато сказати, якщо ти маєш, що сказати і знаєш, як це зробити!

Сергій Виткалов

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.