Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
30
липня
Випуск
№ 1433 2019 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Микола Карпюк як дзеркало того, яким ніколи не має бути українське правосуддя [Випуск № 1419]

Вже зовсім скоро спливе третій рік, відколи Верховний суд Чечні засудив до 22,5 років одного з ключових діячів українського націоналізму на Рівненщині, колишнього заступника голови партії «УНА-УНСО» Миколу Карпюка. Тюремний строк він отримав, як то заведено у Росії, за сфабрикованими доказами того, що –цитую – «вбивав російських громадян у складі банд, очолюваних Асланом Масхадовим та Шамілем Басаєвим».

Як то було насправді, свого часу доволі докладно описав адвокат нашого земляка Ілля Новіков:

·

Міжнародна правозахисна організація «Amnesty International» одразу ж заявила, що Карпюк і Клих стали жертвами – цитую - «пародії на правосуддя», а російський правозахисний центр вже невдовзі визнав обох політв’язнями. Тим не менше, всупереч усім світовим уявленням про правосуддя, Карпюк і Клих і дотепер відбувають тюремні строки.

Це виглядає особливо трагічно, коли усвідомлюєш, що усього цього абсурду в житті Миколи Карпюка могло б і не бути...

Електричний струм пропускали через серце і статеві органи...

У березні 2014-ого, невдовзі після захоплення Криму, він поїхав до Москви, щоб, як сам розповідав, обговорити з людьми з оточення Путіна можливість скасування фейкового референдуму.

Трохи пізніше колишній лідер «Правого сектора» Дмитро Ярош назве ті перемовини добре спрацьованою операцією ФСБ, до якої долучили людину, наближену до Карпюка. 17-го березня його затримали на російському кордоні, після чого доставили в тимчасовий ізолятор Брянського управління ФСБ. Потрібні докази вибивали, застосовуючи тортури та погрози дістатися до малолітнього сина Тараса...

У своєму листі до Європейського суду з прав людини наш земляк описав це, зокрема, так:

·

Микола Карпюк погодився визнати свою провину і підписати всі необхідні документи тільки після того, як старший групи показав йому світлини, на яких його син Тарас іде до школи і повідомив, що вже дав команду схопити його, якщо вийде, ще і з дружиною Оленою... А , щойно привезуть, мовляв, дорогих людей почнуть піддавати тим самим мукам. Просто на його очах...

Той, кого призначать покращувати статистику розкриття тероризму, шкодуватиме про це дуже довго

Навіть з-поза грат сумнозвісного Владімірского централу Микола Карпюк і дотепер регулярно звертається до братів-українців. З огляду на сумну долю, що спіткала в Росії його самого, до кожного з цих звернень варто було би прислухатися уважніше.

А надто тій, все іще доволі значній частині наших земляків, які, навіть не зважаючи на війну, за інерцією, і досі називають країну-агресора «братньою».

21 травня, 2018 року - у свій 5-ий день народження, проведений за гратами - рівненський герой закликав земляків не їхати на футбольний Чемпіонат світу в Росію. Щоб не опинитися в його положенні.

«Більшість, мабуть, повернеться успішно, - передав Карпюк згаданому вище адвокату Новікову, - але той, кому не пощастить і кого призначать покращувати статистику розкриття тероризму, шкодуватиме про це дуже довго».

Пройшло трохи більш, ніж півроку і він оприлюднив іще одне звернення. Цього разу попросив дружину і сина в жодному випадку не їхати на побачення з ним, аби не наражати себе на неминучу небезпеку.

Останню інформацію про себе передавав у листах. Один з найяскравіших написав у Ригу українській активістці Тетяні Ладзі. Розповів, що перебуває у камері один, але на умови утримання загалом не скаржиться. Як і на тюремників:

·

Микола Карпюк розповідає, що отримує багато листів – із України, Росії, Білорусі, Австралії, Канади, США, Ізраїля, країн Європи... Утім, через брак поштових марок не може відповісти усім вчасно...

Що ж, кожному з нас Бог підготував свою власну дорогу. Втім, аби ні сіло, ні впало за вами раптом не зачинили двері тюремної камери, краще не їдьте до Росії. Тим більше, що грошей нині можна значно безпечніше заробити і деінде...

А іще краще, раз і назавжди позбудьтеся штучно нав’язаного багаторічною пропагандою образу ніби то братньої країни. Не була вона нам ніколи братньою. І не буде.

Тим більше, що Росія - то не лише давно знайомі російські музика, книги, серіали чи соціальні мережі. Не в останню чергу це ще і правосуддя у суто російському сенсі цього слова. І чимало-чого іще. У тому самому сенсі...

Умови в мене нормальні, ставлення співробітників гуманне. Є бібліотека, читаю книги. Додатково замовляю газету і журнали (метафізика, научпоп). За час перебування на самоті створив свій світ і разом зі Святим Отцем, який перебуває в мені, в ньому існую. Телевізор не працює, інформації дуже мало...
Зв’язали мотузками ноги і руки... До другого пальця правої ноги і середнього пальця правої руки приєднали клеми. Потім почали пропускати через мене електричний струм то впродовж десятків секунд, то короткими ударами... Скільки часу це тривало не знаю. Я ні в чому не зізнавався, оскільки не брав участі в бойових діях... Вивозили мене для цих “процедур” чотири ночі. Струм пропускали пол. Різному: через все тіло, через серце, через статеві органи... Потім засовували під нігті якісь голки, але я болю не відчував, напевно через те, що не відчував пальці рук...
В лютому 2014 р. з уральської зони витягли смертельно хворого зека, який почав давати свідчення про те, що у 1994 р, начебто, воював за Дудаєва в українському батальйоні і за цей час знищив не менше 30 російських військових. На чолі батальйону, за версією слідства, стояли ніхто інші, як Дмитро Ярош, Олександр Музичко і Арсеній Яценюк. На підтримку цієї, навіть на перший погляд, абсурдної версії сфабрикували «докладні свідчення». Але після того як Ярош відмовився свідомо їхати в російську пастку, а Музичко трагічно загинув, на керівну роль у справі «призначили» заступника Яроша Миколу Карпюка. А також Станіслава Клиха, який і взагалі випадково потрапив під руку.
Максим Коломис

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.