Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
30
липня
Випуск
№ 1433 2019 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Валентин Мороз - легендарний український дисидент [Випуск № 1419]

Валентин Мороз дожив до свого дня народження – 15 квітня йому виповнилося 83 роки. Та 16 квітня серце легендарної постаті, політвязня радянського режиму й одного з лідерів українського руху опору зупинилося.

«

Що міг – зробив. Далі – іншим. Царство Небесне», – такими словами сумну звістку на своїй сторінці у Facebook повідомив український письменник Павло Вольвач.

Валентин Мороз як символ української національної ідентичності в СРСР

Валентин Якович Мороз народився 15 квітня 1936 року на Волині. Протягом насиченого життя написав понад 100 наукових праць. Доктор гуманітарних наук Державного Коледжу Джерсі, США. Після закінчення школи вступив на історичний факультет Львівського університету, потім до заочної аспірантури. На стаціонар не прийняли – не здав історію КПРС (комуністичної партії).

У вересні 1965 "без 5 хвилин кандидата наук" арештували і засудили – за антирадянську агітацію і пропаганду – до 4 років таборів. Покарання відбував у Мордовії, де навіть написав і видав "Репортаж із заповідника імені Берія".

Мороз називав 60-і роки "першою хвилею українського відродження після довгої зими сталінізму", "революцією поетів", яка увінчалася меморандумом покоління – книгою Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?"

Після звільнення писати не припиняє: в 1969 у самвидаві з'являється Морозове знамените "Серед снігів", згодом – "Хроніка опору", "Мойсей і Датан". Тож другий арешт не забарився. Це трапилося 1 червня 1970 року. Валентина Мороза на той час вважали "найвизначнішим представником інтегрального націоналізму" з відстоюванням чистоти національного ідеалу за будь-яку ціну. Вирок був жорстокий – 14 років.

На захист Мороза виступили Іван Дзюба, В'ячеслав Чорновіл, Іван Світличний, Зиновія Франко, Євген Сверстюк та багато інших.

Вважаю, що вимагати припинення слідства над Валентином Морозом – справа честі кожної радянської людини, якій дороге добре ймення свого суспільства, краю, землі. І я прошу Вас – зробіть все для того, щоб можлива судова розправа над Валентином Морозом не стала новою ганьбою для кожного з нас, – писав Василь Стус у відкритому листі до КДБ.

17 листопада 1970 в Івано-Франківську відбувся закритий суд. Мороз відмовився відповідати на будь-які запитання і давати будь-які пояснення. Свідки В'ячеслав Чорновіл, Іван Дзюба, Борис Антоненко-Давидович теж відмовилися свідчити в незаконному суді. Вирок звучав так: 6 років спецтюрми, 3 роки таборів особливо суворого режиму і 5 років заслання з визнанням особливо небезпечним рецидивістом.

Українська інтелігенція дуже різко відреагувала на беззаконня й жорстокість суду – відбулося понад 40 протестів, зокрема в США й Канаді біля радянських посольств і консульств. Жодного впливу на радянську владу це не мало.

Аж після п'ятимісячного голодування в 1979 році і під тиском світової громадськості радянська влада обміняла Мороза та ще чотирьох дисидентів на двох радянських агентів КДБ, арештованих у США. "Акцію" оформили як позбавлення громадянства з видворенням із країни.

Сам Валентин Мороз описував ті події так: "Моїм рятівником був Збігнєв Бжезінський. Він народився на Заході України. І безкомпромісно наполягав, що серед обмінюваних в'язнів українець мусить бути. Півроку Союз торгувався. Бо українця-націоналіста ніяк не хотіли випускати на Захід". Якби не обмін, Мороз повинен був би відбути ще 5 років на засланні.

Валентин Мороз повернувся до України у квітні 1990 року. Читав багато лекцій про фальсифікацію української історії російськими істориками. З притаманним йому прямолінійним сарказмом прокоментував своє повернення: "В Канаді був. Перечекав там дощ та й повернувся". З 1997 року постійно жив у Львові.

Твори Валентина Мороза, які ніколи й ні на мить не втрачали актуальності:

Репортаж із заповідника ім. Берії, 1967

Хроніка опору, 1970

Серед снігів, 1971

Есеї, листи й документи, 1975

Бумеранґ Мойсей і Датан, 1978

Тверді мелодії, 1980

Лекції з історії України, 1982

Націоналізм XX століття, 1997

Радіостанція ОУН-УПА "Вільна Україна" (кодова назва "Афродита"), 1998

У пошуках українського Піночета, 1999

Галицький газават 1919-го, 2000

Молодь і процес сучасного українського державотворення, 2002

Історія спорту та історія війська в українській традиції – паралелі і взаємозалежності, 2003

Україна у ХХ столітті. Етап перший 1900–1920 рр., 2005

"Наркоманія" втраченої державності, 2008

Українізація, 2008

Україна у ХХ столітті: політичні партії в Західній Україні у 1919-1929 рр., 2009

Сталін і колективізація, 2010

Створення організації українських націоналістів, 2010

Пацифікація в Галичині : Україна в ХХ ст., 2011

Україна у двадцятому столітті. Книга друга 1920-1953 рр., 2012

Карпатська симфонія, 2012

Процеси ОУН у Львові та Варшаві, 2012

Українська Повстанська Армія, 2012

Голодомор 1932-1933-го, 2012


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.