Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
30
липня
Випуск
№ 1433 2019 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

«Іван Труш – новатор ліричних традицій в українському живописі» [Випуск № 1416]

22.03.1941 р. відійшов у кращі світи видатний національний художник І.Труш. І саме у цей день, 78 років по тому, у нашому місті проведено експонування достатньо репрезентабельної частини творів цього майстра. Нагадаю окремі сторінки його біографії.

Іван Труш (1869-1941 рр.) – один із перших українських не лише художників, але й організаторів культурного життя. Саме і його зусиллями організовано І всеукраїнську художню виставку у Львові у 1907 р., а згодом – аналогічне експонування у Києві (1914 р.), що засвідчили факт злуки як вітчизняних митців, так і українського народу загалом.

Саме І.Труш разом із С.Людкевичем став співорганізатором першого українського професіонального мистецького часопису «Артистичний вісник» (1905 р.), який також мав величезний вплив на консолідацію національних художніх сил. І.Труш постійно презентував численні публічні відкриті лекції з мистецтва і літератури, виступав як критик і публіцист на сторінках «Будучности», «Літературно-наукового вісника», «Молодої України», «Артистичного вісника», «Діла», «Ukrainische Rundschau». Та й понад 6.000 тис. художніх творів, залишених нам у спадок – це також чи не найпереконливіший аргумент про творчу активність майстра і його вплив на світовий культурний простір і процес.

Саме І.Трушу належить вдала спроба вивести національний живопис в іншу площину, відійти від історичного і класицистичного напряму і спробувати здійснити художній пошук у сфері імпресіонізму, почати роботу на пленері, тобто розширити межі творчої самореалізації українських митців. Одним словом, – Іван Труш справді знакова постать у національному образотворенні.

22.03 частина його спадщини, зібраної значною мірою з приватних колекцій, була представлена рівненській публіці.

В експозиції переважають пейзажні мотиви, що «випромінюють ліричний настрій художника з нотками самотності та журби. Якщо у ранніх роботах митця переважають дрібні мазки, експерименти зі світлом і кольоровими нюансами («Пейзаж зі снопами», «Захід сонця», «Ніч»), то у пізніших творах Іван Труш перетворюється на живописного хорового диригента барв, який вільно і віртуозно презентує філософію і глибину людських переживань («Гори», «Карпати», «Сосновий кущ на заході сонця»)».

Тематично експозиція побудована за варіаціями мотивів, які часто повторюються в роботах художника, – зазначила у своєму виступі арт-менеджер галереї Л.Костюк... Глядач зможе насолодитися серією картин «Квіти», натхнення до яких митець черпав із повсякдення навколишньої округи («Бузок», «Братики», «Сутеніє. Іриси», «Рожеві квіти»).

Варіації краєвидів з’явилися в результаті мандрів І. Труша Наддніпрянщиною, Кримом, Італією, Єгиптом («Дніпро», «Мис Фіолент», «Крим. Кипариси», «Італійський пейзаж», «Вид на Босфор», «Єгиптянка»).

Художній образ сосни, вміщений в окремій локації експозиції, засвідчує певну сакральність цього творчого винаходу живописця. Роботи «Одинока сосна», «Сосна на заході сонця», «Пейзаж із сосною», «Сосновий кущ на заході сонця» викликають асоціації самотності. А стан самотності – це шлях осягнення Бога і він не завжди буває прямим. Ось чому сосна на картинах живописця постає подекуди розлогою, широкою, а в інших варіаціях – обшарпана вітрами, обпалена сонцем, проте вільна і нездоланна».

Знаковим аспектом цього експонування став факт приїзду до нашого міста генерального директора Львівського національного музею ім. Андрея Шептицького Ігоря Кожана та його заступника з наукової роботи, провідного фахівця зі спадщини І.Труша – Оксани Білої, які вже здійснили подібну презентацію, присвячену 150-річчю від дня народження майстра. Тож саме їх міркування про національне образотворення початку ХХ століття, роль у його становленні визначних меценатів і організаторів культурного простору – митрополита Андрея та його сподвижників І.Свенціцького, І.Франка, М.Грушевського, В.Стефаника, родини М.Драгоманова, зокрема дочки останнього – Аріадни, що стала згодом не лише дружиною І.Труша, а й його музою, а також виявлення ролі західноєвропейських художніх шкіл Мюнхена, Кракова, Парижа і їх провідних педагогів у становленні вітчизняної школи національного живопису, й стали консолідуючою домінантою проведеного відкриття цієї художньої експозиції.

Підсумовуючи, слід також наголосити, що родина Волошунів (Алла і Леонід) роблять надзвичайно важливу справу для нашого міста, яке все більше позиціонується як помітний західноукраїнський культурний центр, здатний об’єднати навколо себе представників сфери культури міста та постійно демонструвати кращі здобутки світового мистецтва.

Важливе значення у цьому процесі посідає й організаційно-культурна діяльність групи волонтерів на чолі з провідним арт-менеджером галереї – доцентом кафедри культурології і музеєзнавства РДГУ Ларисою Костюк, творчими зусиллями якої не лише студенти трьох спеціальностей кафедри мають можливість постійно відвідувати цей яскравий мистецький центр, стаючи зовсім іншими людьми у результаті споглядання світової культурної спадщини, що постійно оновлюється в мистецьких залах «Євро-Арт», але й чимало представників громадськості завдячують їй глибокими роздумами про складні шляхи національного мистецтва і його видатних представників.

Сергій Виткалов

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.