Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
8
травня
Випуск
№ 1422 2019 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Із загиблим на Сході держави армійцем Русланом Кондратюком прощалися в його рідному селі Війниця Млинівського району [Випуск № 1412]

З 2016-го року Руслан підписав контракт зі Збройними силами та воював у 130-му розвідувальному батальйоні, де йому дали позивний «Кіндрат». З листопада 2018-го року він служив у мотопіхотному батальйоні 24-ї «залізної» бригади імені короля Данила. «Кіндрат» загинув 15-го лютого від вибуху, коли в районі Марїнки найманці влучили з ПТРК у військовий автомобіль ГАЗ-66, як машина заїжджала на позицію. Ракета потрапила в кабіну, троє українських військових зазнали поранень. Руслан Кондратюк перебував за кермом, він помер від мінно-вибухових травм і поранень дорогою до шпиталю міста Курахове.

- Вони в мене поверталися з бойової задачі, відпрацювали групу ДРГ, яка проривалася в наш бік. І поверталися безпечним шляхом. В цей час їх підловили, в ПТРК нового, 4-го покоління, бездротового лазерного наведення. Загинув Руслан, армієць «Звір» у важкому стані, в нього роздроблені кістки, військовий «Гугл» в стані середньої тяжкості, під бронежилет зайшли уламки і він має сильну контузію. Думаю, був витік інформації і їх вели, тому що спрацювали саме по їхній автівці. «Кіндрат» – боєць виконавчий, ми з ним служили в 130-му батальйоні і він за мною перейшов у мотопіхотний батальйон, - поділився подробицями командир мотопіхотного батальйону Максим Гребеннік.

Рідні та знайомі прощалися із загиблим військовим у його рідному селі, де він народився у жовтні 1981-го року та жив до останнього часу.

- Він навчався в Мирогощанському коледжі на механізатора та працював на місцевому підприємстві помічником комбайнера. Його батько мій кум був. Я його завжди вважав однокласником, бо я теж «Мирогощу» закінчив, - розповів житель Війниці Олександр Мамедов.

У чоловіка залишилися колишня дружина та двоє дітей. Руслан Кондратюк до розлучення жив у приймаках в сусідньому селі Бокійма. Тож прощалися з ним люди і звідти.

- Старався допомагати всім, село його дуже поважає і страшно сприйняли цю трагедію. Всі виходили, як його везли серед ночі. Тисяча людей ставали на коліна, зі свічками, всі провели його до дому. Молодий був, 37 років. І жінка сьогодні також плаче, бо ж це втрата людини, - зазначила жителька Бокійми Надія Гуменюк.

Після прощання біля будинку присутні жалобною ходою пройшли до Свято-Троїцької церкви, а потім прощання продовжилося на місцевому кладовищі. За інформацією від старости села Михайла Пуцака, незабаром об’єднана громада вирішить, яким чином гідно вшанувати пам’ять військового.

- Я завжди з ним спілкувалася. Колись він хворів важко зі спиною, я йому знайшла лікаря, який його поставив на ноги, бо в нього був пошкоджений хребет. Ми часто балакали, бо він майже ровесник мого сина. Завжди заходив до мене в магазин, то купував мамі найдорожчі цукерки, брав на 200 гривень морозива, п’ять порцій «Каштану». Казав, дві мамі, дві татові і мені. Хороша була дитина, вихована, ніколи не мав якихось образ, не вульгарний, не грубіянив, по-материнськи його всі зустрічали і приймали. Він казав, що вже недовго, до весни, і він повернеться назовсім, але доля розпорядилася інакше. Коли вороги наступають, хтось має нас захищати, - підсумувала жителька Бокійми Марія Христюк.

Володимир Струс

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.