Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
8
травня
Випуск
№ 1422 2019 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Дві невістки вижила, третю – прийняла [Випуск № 1411]

Світлана з чоловіком підібралися під стать один одному: обоє мали підприємницьку жилку. Микола подався на базар торгувати, а вона зайнялася куховарством і помаленьку дійшла до кількох власних кафе та їдалень. Тож 15-річчя свого єдиного сина Ігоря вони святкували вже у новому великому будинку. Ріс він хорошим хлопчиною, що в купі з розумом і достатком зробило його завидним нареченим.

***

Ігор теж зайнявся бізнесом, справи йшли непогано. Пішов з друзями якось відсвяткувати вдалу угоду у модний ресторан, а там – вона. Красуня – очей не відвести. Підперла голівку і нудиться, колупаючи виделкою тістечко. Він ще трохи поспостерігав, чи не чекає вона раптом якогось кавалера, і кинувся в бій. Бо ж закохався, як дурень, з першого погляду.

Аліна знала собі ціну. Тож коли Ігор підсів до неї знайомитися, моментально його просканувала, зиркнула на друзів, з якими прийшов, і милостиво «дала добро».

Ігор довгенько ховав свою пасію від матері. Підсвідомо розумів, що їй такі дівчата явно не до душі. І справді, під час знайомства Світлані аж мову відібрало – ото «цаца»! Таку й обізвати язик не повернеться. За обідом, коли Світлана запропонувала їй спробувати запечену качку, заявила, що вегетаріанка і м’яса не їсть.

– Ой, а мій Ігорчик так любить котлетки і відбивні, і... – почала було казати Світлана, але Аліна перебила:

– То сам собі і буде їх готувати. Правда, котику? – замуркотала до Ігоря. А той захоплено закецав головою, як останній бовдур!

І поки Світлана з чоловіком у шоці перезиралися, Аліна остаточно їх добила. Спокійно витягнула із сумочки сигаретку, закурила і, витончено затиснувши її між своїми наманікюреними пальчиками, піднялася:

– Дякую, все було дуже смачно. Ну, що, йдемо? – звернулася до Ігоря і повела за собою у його ж спальню.

***

По суті, після знайомства Аліна і залишилася жити у них. Що могла Світлана сказати? А нічого. Син любив цю «цацу».

– Що там невісточка твоя? – час від часу під’юджували її подружки.

– Вона співмешканка, а не невістка, – завжди гонорово відповідала.

Бо щось ніяк не уявляла цю випещену самозакохану Аліну дружиною свого Ігорчика! В кафе вона ходить тільки найдорожчі, в машину сідає лише зі шкіряним салоном, а не замінником. Ніде не працювала, але справ у неї було повно: солярії, масажі, салони, перукарні. А ще шопінг і дівочі посиденьки з подружками, з якими колись працювала…

– А що ж це за робота? – спитала Світлана в Аліни.

– Ну, я не знаю, чи ви зрозумієте, – спокійно почала пояснювати. – Ми супроводжували багатих чоловіків на різних світських заходах і вечірках. «Ескорт» називається.

Жінка ошелешено витріщилася на невістку.

– Ой, ну не треба емоцій, – засміялася Аліна. – Я з ними не спала, а лише супроводжувала. І мені дуже добре за це платили. От подивіться на себе: ви в молодості були гарною, ви розумна, начитана, маєте он яку ділову хватку, і що? Приходите увечері, як загнана коняка, і падаєте без задніх ніг. І це життя?! Та ви себе колись дуже дешево продали! З вашими можливостями і красою могли б уже зараз бути дружиною олігарха, а не дрібного підприємця Миколи...

...Їхні п’ятирічні стосунки закінчилися, коли бізнес Ігоря прогорів. Він заліз у кредити, щоб викупити фуру в напарників, а вона згоріла під час аварії. Грошей у Ігоря різко поменшало, що абсолютно не влаштовувало Аліну. Вона протрималася лише місяць.

– Котику, вибач, але ти маєш мене зрозуміти. Мені потрібен чоловік, який буде мене повністю забезпечувати, – сказала одного вечора і спокійно продефілювала повз враженого Ігоря до виходу.

***

Минуло кілька років. Ігор перетужив. Зумів розібратися й зі своїм бізнесом. І зав’язав стосунки з молодшою на дванадцять років дівчиною. З маминої, так би мовити, подачі. Хоча сама Світлана навіть не здогадувалася, до чого це призведе, періодично запрошуючи 16-річну доньку своєї знайомої до них на ночівлю. Наталка працювала у неї офіціанткою і жила за містом. Закінчуючи зміну серед ночі, дівчина мусила викликати таксі, на яке витрачала, по суті, весь свій заробіток. От Світлані і шкода було дівчиська. Тоді ж те дитя, певно, і закохалося в Ігоря. З усією палкістю своєї підліткової душі. Ігор дуже довго не помічав дівчину.

Але не була б то Наталка! Вона чергувала біля його кімнати, перепиняла зранку, бігала до нього в гараж. Її перестали зупиняти навіть зачинені двері. Бо навчилася за допомогою шпильок зламувати замок і тихенько пробиратися вночі у спальню Ігоря! А скільки разів він прокидався від того, що вона вже у постіль до нього лізе! В оберемок – і тягне її тоді на перший поверх, а вона ще й брикається! Просто вогонь, а не дівчисько!

Ігор тримав оборону рік, а тоді його захист дав тріщину. Наталка ще якийсь час насолоджувалася стосунками, а тоді стала заводити мову про одруження. Ігор, навпаки, не поспішав і знаходив тисячу причин для відмови. Спочатку він змусив її закінчити коледж. А що Наталка виявилася тямущою, то взялася освоювати й програмування.

– Як там друга невісточка поживає? – знову хихотіли подруги.

– Не буде вона невісткою, – відповідала Світлана. – Бавиться Ігорчик з нею, вчить, а потім і в доросле життя випустить.

Щоправда, спровокувала розрив на цей раз Світлана. Прийшла увечері втомлена, зла, а тут Наталка на кухні. Супчик варить, в якому цибуля пересмажена плаває. Світлану ніби чорти стали підбивати зчинити скандал. А Наталка й собі включилася, бо зрозуміла, що не хоче Ігор з нею сім’ю створювати.

– І суп гадючний зварила, і не прибрала в хаті... От ледащо, – стала наскакувати Світлана.

– А в якості кого я тут маю прибирати? – висипалася у відповідь Наталка.

????


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.