Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
23
квітня
Випуск
№ 1418 2019 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Пам’ятаймо своє: Різдво часів УПА [Випуск № 1404]

Повстанці – воїни, які захищали Українську Самостійну Соборну Державу, як і зараз це роблять бійці на війні з російською імперіалістичною напастю і їхніми сателітами недореспубліками-терористами. Протягом десятиліть безстрашні воїни несли за собою важкий хрест визвольної боротьби в нерівних баталіях з політичними інтригами, підступністю, брехливою пропагандою, і, у якійсь мірі, історичною несправедливістю. Вони йшли на смерть заради нашої свободи.

УПА вела боротьбу між двома імперіями – Німеччиною та СРСР. Після закінчення Другої Світової війни вони боролись з підступними радянськими каральними військами – НКВДистами та СМЕРШниками, які викошували цілі села невинних людей. На той час УПА була єдиною організованою силою, яка зі зброєю в руках обороняла право українців мати власну державу. Тож, ці воїни ціною свого життя відстоювали незалежність України від фашистських і комуністичних тюрем, вони зробили все, щоб сьогодні наша Україна була вільною.

Окрім того, що повстанці відстоювали цілісність Держави, вони також захищали та плекали автентичні українські звичаї, які в той час були радянською владою просто заборонені. Так, для вояків ОУН-УПА Різдво завжди асоціювалося з надією на національне відродження рідного краю, здобуття Україною своєї незалежності.

Різдво щороку приходить до всіх без винятку. Приходило воно і до повстанців у ліси України. У тодішні буремні роки воїни не зраджували народних традицій і завжди намагалися їх дотримуватися. Це свято для багатьох упівців було рідкісною нагодою бодай частково і ненадовго, але все ж повернутися у часи до війни і вхопити шматочок затишку. Попри практично постійні військові сутички у Карпатах, Провід ОУН прагнув, аби вояки УПА могли відчути радість релігійних свят.

Зазвичай повстанці святкували Різдво в селах – тих, де не було радянських гарнізонів. Зайшовши до населеного пункту напередодні свята, вони обирали кілька хат на околиці та домовлялися із ґаздами, щоб ті приготували кутю і прийняли до себе на вечерю декількох вояків. Поки одні вечеряли, інші стояли в охороні навколо хат. Потім мінялися – так кожен мав змогу заколядувати.

Провідники УПА в такі дні намагалося при нагоді прилаштувати незначні подарунки для вояків. Це могли бути тютюн, сушені фрукти, сорочки, рукавиці, шкарпетки тощо. Іноді все це запаковували, а на пакунку писали, для якого повстанця призначений подарунок. Здебільшого цим займалася Теренова сітка ОУН і референтура жіноцтва чи Українського Червоного Хреста. Втім, історик Руслан Забілий зауважує, що організація подарунків була радше винятком, а не правилом. Частіше їх одержували поранені у шпиталях, аніж здорові стрільці.

По можливості повстанці вітали своїх рідних, коханих чи побратимів різдвяними листівками, переважно виготовленими кустарним способом (наприклад, на друкарських машинках) або в підпільних друкарнях. Часто вони мали простенький вигляд, були прикрашені різними узорами чи нескладним малюнком з невеличким привітанням. Іноді упівці виготовляли їх у криївках, але тільки тоді коли хтось із присутніх мав хист до малювання та необхідні фарби. Він просто малював листівку на папері та розфарбовував аквареллю.

Однією з найулюбленішою колядок повстанців вважається «Бог Предвічний народився...». Подейкують її співали від Буковини й Гуцульщини до Лемківщини. Зачинали також повстанці колядки, які нараховують стільки куплетів, що для заспіву їх усіх треба ціла ніч - од Святвечора й до ранку, коли наступає Різдво Христове. Повстанські колядки несли у собі потужний енергетичний заряд, прагнення не відступати у боротьбі за волю України та надію на Божу допомогу.

Провідники УПА в такі дні намагалося за можливості прилаштувати незначні подарунки для вояків. Це могли бути тютюн, сушені фрукти, сорочки, рукавиці, шкарпетки тощо. Іноді все це запаковували, а на пакунку писали, для якого повстанця призначений подарунок.

Ті, хто лишався в криївці також не забували святкувати Різдво. Хоча замкнений простір і бойові умови не давав можливості дотриматись усіх народних традицій, які вони пам’ятали з дитинства. Проте хлопці намагалися приготувати кілька смачних страв до різдвяного столу, прикрашали ялинки, навіть робили дідуха. Під час святої вечері після загальної молитви кілька слів і побажань завжди говорив командир, потім усі сідали за святковий стіл. Протягом вечора упівці також співали колядки, розповідали веселі історії з життя, згадували рідних та мріяли про незалежну країну.

Ретельно святкування Різдва у криївці описав командир УПА Степан Стебельський у своїх спогадах «Зимою у бункері»: «Мені припаде сьогодні бути батьком при вечері. Заздалегідь виходжу на бункер, щоб приготовити дідух та сіно, яких давніше стрільці привезли з села. Входячи до бункру, я привітав усіх вісткою: «Христос Раждається!», а всі відповіли: «Славіте його»! Коли я розстелював солому на причі, а хор[унжий] Мирон – палатки та укладав часник, просфору і свічки, в бункрі була цілковита тиша. Лиця стрільців не були сумні, але сльози текли по них. Вони були поважні, святочні і грізні. Під піччю тріскотів вогонь, варили воду, щоб кинути вушка, вареники, бабульки. На причі світилися три свічки. Багато їх на ялинці. Кожний з нас чистенько вдягнутий. Образ Божої Матері освічений лямпадкою. Внизу портрет полк. Коновальця і Володимирівський тризуб. Стаємо в лаву, відмовляємо молитви, співаємо Коляду «Бог Предвічний». Після коляди моїм обов’язком було сказати декілька слів. Ми почали ділитися просфорою. Кожний втирав незамітно сльози, щоб ніхто не бачив. Наших страв було дванадцять: борщ з ушками, кутя, вареники з капустою, каша з грушками, гриби, капуста, вареники з картоплею, голубці, квасоля з сливками, колочений горох, пампушки і суш. На цю вечерю з усякими додатками приготовлялися стрільці вже завчасу. Святвечір проводимо за всіма народними звичаями Лемківщини і Бойківщини, які лише хто з нас запам’ятав. Святвечір проходив весело. Кожний – крім звичаїв і обичаїв з своїх сторін – оповідав про свої пригоди з минулих років. Оповідання час-до-часу втихали. Переривала їх коляда. Потім знову оповідаємо. Коляди ми мусіли обов’язково відколядувати всі. Хор. Мирон оповідає нам перебіг Різдвяних Богослужінь, а віст[ун] Тетяна співає дуже гарними лемківськими наспівами багато богослужебних уривків з Всеночної й Утрені, яких вона знає дуже багато. Біля півночі віст. Вихор вилазить на свої «банти» і грає на скрипці, приспівуючи, різні коляди. Пізніше творимо групки і «йдемо» з колядою одні до одних».

Але попри величність та духовність свята, нерідко Різдво супроводжувалося стріляниною та кров’ю. Сутички з радянською армією, бої, диверсії, засідки - влада, для якої не було нічого святого окрім Леніна в мавзолеї, радо користувалась нагодою застати повстанців зненацька. Тому бажання упівців зустріти Різдво в сімейному колі, так як навчила їх це робити українська мати, часто оберталося трагедію.

Одним з найцікавіших атрибутів повстанського Різдва, на який варто звернути увагу, є Різдвяна листівка. Вони відрізняються своєю оригінальністю та незвичністю, більшість листівок бійці створювали власноруч.

На цих листівках, які вони навіть у тяжких умовах підпілля намагалися виготовляти, щоб вітати друзів та рідних з Доброю Новиною – не лише янголи. Тут люди зі зброєю у руках ідуть поклонитися до скромної карпатської оселі, де Діва у вишиванці поєднала у собі риси їхніх матерів, коханих та сестер. Над хатиною сяє зірка – не радянська п’ятикутна, а ота справжня, Віфлеємська.

В умовах визвольної боротьби, ці листівки були тим засобом, що у бойові будні повстанців вносили незбагненну Різдвяну містерію. Їх або малювали, або виготовляли за допомогою друкарських пристроїв, схованих зазвичай під землею, у криївках. Прикрашатися листівки могли нескладним візерунком з комбінації надрукованих літер, вітальними текстами. Поліграфічним способом, з кольоровими малюнками, різдвяні листівки друкувалися закордонними частинами ОУН.

Тож, повстанська коляда, пісня, листівка, святвечір були тоді й пізніше сильною духовною зброєю. Релігійні свята потужно підтримували дух вояків УПА у боротьбі з жорстоким ворогом та зберігали віру народу в незалежну Україну протягом всього часу радянської окупації. І ми, нове українське покоління, знаючи героїчні і болючі сторінки трагедії нашого народу, маємо берегти і плекати тендітну ниточку цих спогадів та традицій. Давати пісням, колядкам та звичаям друге дихання, що примушує ритмічніше битися в грудях серце.

Дарина ТВАРА

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.