Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
16
жовтня
Випуск
№ 1341 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Жорстока посадка [Випуск № 970]

13 квітня, 65 років тому, Радянська Армія (у недобру годину, у нещасну хвилину) вступила на територію Австрії. Нещасливої Австрії, що її не син, а вилупок Гітлер прихлопнув аншлюсом, а в остаточному підсумку слідом за цим недоумком прийшли радянські війська. Невже це не привід для Медведєва з’їсти шніцель по-віденськи, а для Путіна - відрізати собі шматочок торта «Захер»? Адже Словаччину потягли ж на свято її окупації своїми військами.

Із Чехією тільки труднощі передбачаються. Прагу звільняв Власов, РОА. І хто там повинен кнедлики їсти? От так й їздить наш чекістський табір по східноєвропейських столицях, пропонуючи свої послуги: підкувати європейських президентів, парламенти й пресу, дуже мистецьки підкувати, як колись Лівша підкував блоху, і поворожити на нашій імперській колоді, обіцяючи побачення із трефовим королем у казенному російському будинку, тобто в табірному бараку по імені РФ, зокрема, на Червоній площі 9 травня. І бубновий король буде. (Путін - явно трефовий, а Медведєв - бубновий.)

Це казино забули заборонити. Найпідліші й дурні росіяни ставлять на трефи, і ім’я їм легіон. Слабкі розумом ідеалісти, у яких немає ні сил стояти на власних тремтячих ніжках, ні мужності глянути гіркій правді в очі, ставлять на бубнову відлигу й репетують: «Путіна у відставку!». І звертаються до Медведєва із закликом: «Прийди до мене в пітьмі запашної ночі, я чекаю тебе, як чекають побачення з нею...» Але ж ставок більше не має, чекістська гра «Путін - Медведєв», «заморозки - відлига», «злий слідчий - добрий слідчий» зроблена, і це не наша гра.

Перемога чекістів над гестапівцями - це воістину великий день для СРСР і Східної Європи. Відзначали б, чи що, союзники - США, Великобританія, Франція - день перемоги над Гітлером окремо, без нас і нещасних країн Балтії й Варшавського договору. У них - весілля, у нас - похорони. Вони переможці, вони мають право.

А Австрії ще пощастило. СРСР і на неї облизувався, але ялтинська змова її не виставила на кін, вона не потрапила, як здобич, виділена московському тиранові. Так карта лягла. Греція й Австрія виявилися по ту сторону фатальної риски, Югославію пустили на волю хвиль, і її врятував від радянського ярма Йосип Броз Тіто. Вся інша Східна й Південна Європа, пів-Німеччини й країни Балтії - це все Сталіну дозволили забрати із собою. «Віддам ведмедеві, лісовикові, циганам, жебраку в торбу, якщо не будеш їсти, спати, слухатися», - так говорять матері неслухняному чаду. Але хіба Східна Європа й Балтія не слухалися США, Англію й Францію? За що їх віддали ведмедям?

Нещасливі хазяї зовсім не раді таким гостям, визволителям. Тобто «нехай таких гостей на цвинтарі шукають». Однак на цвинтарі будуть шукати не гостей, а господарів. Наприклад, польську еліту. Втім, навіть у Путіна не вистачить нахабності заявити, що Радянська Армія звільнила Варшаву. І зажадати собі біфштекс по-татарськи, гусака зі сливами й фляки господарські. Втім, наші співпрезиденти поїдять все це на похоронах польської делегації, жертв Катині-2. І тут вже точно на німців не звалиш, Німеччини там поруч не стояло.

У Варшаві, напевно, буде цілий вагон чекістських представників із крокодилячими слізьми на безсоромних очах. Не звикати після похорону Міхоелса, Пастернака, Старовойтової й Юшенкова. «А над труною встали мародери й несуть почесну варту».

Гостей такого роду без її ядерних боєголовок, без нафти й 1/8 частини суші взагалі б на поріг не пустили. «Гарний гість - до нас, поганий гість - мимо». Адже чого вимагали поляки від СРСР і Росії у зв’язку з трагедією Катині? Не вимагали поляки грошей - це неправда. І газу безкоштовного не просили. А вимагали вони історичної справедливості.

Пакт Молотова-Ріббентропа, Катинь, радянська окупація, половину країни відітнули, паради з Гітлером у Бресті проводили, дали придушити Варшавське повстання. Депортації, розстріли. Від Таллінна до Бессарабії. Потрібно довести: за що вам дякувати? За те, що два тирани, Гітлер і Сталін, не поділили Європу? Це їхня особиста справа. Учасникам бандитських розборок не дякують.

Від нас чекали покаяння. Приблизно такого: «Пробачте нас, навіжених. Ми не краще гітлерівців. Ми вас скривдили, ми вас розтерзали. Ми не гідні значитися серед переможців фашизму, тому що наш режим був не краще фашистського. Сталінізм дорівнює фашизму, Гітлер дорівнює Сталіну, СРСР рівнозначний Третьому рейхові. Скажіть, куди нам іти на Нюрнберзький процес. Ми просимо в Східної Європи, Балтії, Фінляндії прощення на колінах». І встати на коліна коло всіх європейських стін, тому що ці стіни стали через нас Стінами Плачу.

Але на Катинь-1 лягла Катинь-2, а туман - алібі куди переконливіше німців. Доказів не має і не буде. У мене є замість них абсолютна впевненість. Президент Лех Качинський був більмом у чекістському оці, його полоскали російські телеканали поряд із президентами Ющенко й Саакашвілі. Він поплатився відразу за все: за підтримку Грузії, за той героїчний рейс у Тбілісі; за стипендії й місця в університетах, виділені для білоруських студентів; за притулок для чеченських сайтів і чеченських біженців; за спроби засудити Ярузельського; за антирадянщину й антикомунізм; за західну орієнтацію; за фільм «Катинь» і за питання щодо Катині; за активну роль у НАТО.

Що лишилося польським повстанцям? Три поділи Польщі; придушення повстань Костюшка 1799 р., повстань 1830 й 1863 р.; війна 1920 р.; окупація 1939 р., Катинь; Варшавський блок; воєнний стан в 1981 р. й, нарешті, Катинь-2 в 2010 р. Війна не закінчена, війна між волею й рабством не скінчиться ніколи, а той обрубок СРСР, у якому ми живемо, воює проти волі.

Я не знала, що поляки збиралися зробити цей божевільний політ. На літаку своїх ворогів, застарілій «тушці», відремонтованій ворогами вже після перемоги Качинського на виборах, без преси, без охорони військових літаків, без контролю, на занедбаному військовому аеродромі, повністю віддатися в руки темних чекістських сил...

Я не вірю в такі випадки. У Катині-2 треба обвинувачувати або Москву, або святе Провидіння. Я християнка й не можу обвинуватити святе Провидіння в роботі на чекістів. Я взагалі не обвинувачую. Я міркую за принципом cuі prodest. Але для обвинувачень потрібні докази. Не факт, що через 15 років який-небудь Берія захоче закласти своїх колег, яким сам віддавав наказ. Так було пролите світло на справу Михоелса. Сталін помер, почалася бійка тріумвірів. Берії потрібні були окуляри. Інакше ми дотепер вірили б, що великий режисер загинув у результаті ДТП.

Чому польські патріоти не лягли у Варшаві поперек злітної смуги? Так якби я знала про цей рейс, я б кинулася в ноги польському послові й заклинала його подзвонити й попередити. От до чого доводять ігри в «перезавантаження». Летіти в тил ворога, у руки ворога, на милість ворога...

Я нікого не обвинувачую, звідки я знаю, хто стоїть за цим стоп-кадром, хто головний у цій чекістській хунті? Куди підеш із таким обвинуваченням, у який суд? Вважайте, що я той міщанин, що триста кроків ішов поруч із Раскольніковим і говорив йому: «Убивець». Адже Порфирій Петрович розумів, що йому не має з чим Раскольнікова в суд тягти, тим більше що Ніколка на себе провину взяв. Порфирій Петрович хотів, щоб у Раскольнікова нерви здали. Він його доводив. А в цих нерви міцні, їх не доведеш.

І Еркюль Пуаро, і місс Марпл з Агати Крісті працювали на тому, що їхні аналітичні висновки підкріплювалися фактами: убивця починав робити дурниці, прибирав свідків, видавав себе, а потім на публічному сеансі «викриття магії» в Еркюля Пуаро не витримував і кидався бігти. Ці не побіжать... Навіть якщо трапиться диво й у Росії наступить літо назавжди, ми навряд чи зможемо судити чекістів навіть за вибухи будинків. Доказів і письмових вказівок не має, а з Достоєвським у суд не підеш.

Не вірте мені, дорогі європейці, але в такому складі й у такі місця до нас не літайте. А то пройдуть десятиліття, мине ще 65 років, і на місце аварії польського літака полетить нова порція польських політиків. І теж бабахне... Не знаю тільки, чи встигне Анджей Вайда зняти ще один фільм.

Концерн «Льодоруб-інтернешнл» буде працювати, поки є Совок, поки є КДБ. І якщо не лінь було ганятися по Європі за 90-літнім Красновим і труїти полонієм Литвиненко, і пригощати цукерками з отрутою, і колоти парасолькою, то хто мені доведе, що не можна безкарно й з гарантією прибрати антисовєтчика, ворога Лубянки й Кремля Леха Качиньского? Ми з ним не були знайомі, але він був моїм соратником, товаришем по зброї, і я точно буду за ним плакати, на відміну від Адама Міхніка й інших ліваків Польщі, захисників Ярузельського. Качинський був польським Рейганом, спадкоємцем Костюшко, Савинського, Домбровського й Пілсудського. «Польска», звичайно, «не згінеє». Польща все пам’ятає, і вона на правильному шляху, але чекісти раді вкусити й відскочити. Собаче плем’я, починаючи з оформлення опричників.

Боляче, що ніхто не відповість. Втім, це теж не нове. Сталін - і той не відповів. І за нього, безневинного агнця, його онук тягне в суд «Нову газету». Пішли на те світло кати із НКВД і ВЧК, і ті, кого не розстріляли колеги по цеху, пішли безкарними. Черкесов при посаді, Пилип Бобков був при НТВ, стара вохра одержує персональну пенсію, Ленін красується в мавзолеї, і дійсні нагороди за Афган, Чечню й Грузію. А хто заплатив за загублені життя пасажирів південнокорейського лайнера? До речі, у сюжеті каналу «Імеді» літак з Лехом Качинським вибухає, коли він летить на допомогу Грузії. Вважайте, що це було перше знамення.

А Качинський помилився тільки один раз - коли полетів у радянському літаку на радянську територію, довірившись радянській владі.

А цивілізований світ не буде обвинувачувати. Усе покриють газ, нафта й туман.

Валерія Новодворська, Грані.ру

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.