Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
4
грудня
Випуск
№ 1399 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Говорить бюджет. Основні пріоритети державного кошторису на 2019-й [Випуск № 1395]

Підготовка державного бюджету — процес неоднозначний. У роки макроекономічної стабільності та економічного зростання вона відбувається досить легко, бо тоді зрозуміти можливості держави неважко. Проте в кризові періоди будь-які прогнозування та планування ускладнені невизначеністю, тому правильно оцінити фінансові показники ой як нелегко.

Але підготовка бюджету-2019 ще більш неоднозначна. Бо яким буде наступний рік для країни? Кризовим? Не факт, бо ВВП зростає на понад 3%, інфляція невисока й знижується, коливання валютного курсу несуттєві, середня зарплата підвищується, інші макроекономічні показники в межах норми. Стабільним? І в цьому немає впевненості, бо подвійні вибори ще дадуть про себе знати, питання зовнішнього фінансування не вирішене, а водночас у світі країни, що розвиваються, переживають вельми непрості часи, що може вплинути й на Україну.

Аналізувати бюджетні показники за такої фонової неоднозначності — справа невдячна. Тому, коли 18 жовтня парламент ухвалив держбюджет-2019 у першому читанні, було зрозуміло, що ця версія далека від остаточної. Але хоч би яким був кінцевий документ, перше читання дає чимало інформації. Бюджет говорить, тож спробуймо зрозуміти що.

Макропараметри по-новому

Найбільшу увагу привертають три цифри: зростання номінального ВВП прогнозується на 14,1%, доходи держбюджету — на 9,9%, а видатки — на 10,4%. Що це означає? Передусім уряд передбачає, що темп номінального зростання економіки вимірюватиметься двозначним числом відсотків. А отже, кризи не очікують.

Обережний оптимізм — це, мабуть, саме той настрій, із яким потрібно готувати бюджет у нинішніх умовах. За це уряд можна похвалити. А от за що його слід критикувати, то це за відсутність плану «Б», принаймні в публічній площині, позаяк із трьох сценаріїв розвитку економіки, які розглядали під час підготовки бюджету, навіть у найпесимістичнішому закладено, що реальний ВВП зросте. А це малоймовірно, якщо раптом країна потрапить у кризу.

Важливо, що темпи приросту доходів і видатків бюджету нижчі, ніж прогнозний приріст номінального ВВП. Такого давно не було, якщо було взагалі. Річ у тім, що і в чиновників, і в депутатів досі зберігається колективне переконання, що державний бюджет — бездонна бочка. Як самі живуть на широку ногу, так і до державних фінансів ставляться. Вони схильні до безмежності роздувати видатки своїми «хотілками». Під це часто закладають так звані компенсатори — додаткові доходи до скарбниці, які на практиці нерідко є фікцією. А позаяк державний бюджет їх так і не отримає, усе закінчується в найгіршому разі вимушеним зростанням податкового тиску на бізнес і населення, а в найкращому — випадково високим приростом номінального ВВП, який, належно розширивши податкову базу, дає змогу виконати бюджет без зайвого тиску. Ось чому зазвичай темпи зростання доходів і видатків закладають вищі, ніж номінального ВВП. Однак цього року все інакше.

У будь-якому разі консервативність є досить затребуваною рисою, якщо мова про фінанси. Хоч би якими були мотиви Мінфіну та уряду підготувати проект державного бюджету з помірними показниками, країна від того виграє. Біда тільки в тому, що депутати, яким нерідко бракує економічної грамотності та які здебільшого є прихильниками тих чи тих кандидатів у президенти, можуть дивитися на все те інакше. Тоді ухвалений у цілому документ може значно відрізнятися від ухваленого в першому читанні. Не на благо країни. Але кого це турбує?

Проблема боргу

Найбільша проблема проекту бюджету на 2019 рік — виплата боргу. У 2019-му ми маємо погасити державних зобов’язань на 272 млрд грн, що на 55% (!) більше, ніж 2018-го. Цифра дуже переконлива — майже $10 млрд, із яких 45% — зовнішній борг. Не менше вражає й сума, яка має піти на обслуговування всього держборгу, — 145 млрд грн. Разом 417 млрд грн, або понад 10% ВВП. Зрозуміло, що без ретельного планування та врахування всіх ризиків здійснити такі виплати буде вкрай важко. А ризиків чимало.

Передусім не все зрозуміло із зовнішніми зобов’язаннями. Так, Україна, найімовірніше, невдовзі отримає транш МВФ, його доповнять макрофінансова допомога від ЄС і, можливо, кошти від розміщення державних єврооблігацій. Загалом, за скромними підрахунками, до кінця року нам вдасться розжитися на понад $3 млрд, хоча частина зазначеної суми піде не в скарбницю, а в золотовалютні резерви НБУ. Це чимала кількість грошей, але не треба забувати, що за вісім місяців 2018-го в бюджет залучено зовнішніх зобов’язань лише на 24 млрд грн зі 108 запланованих. На середину жовтня ситуація суттєво не покращилася, тож, щоб укластися в параметри цьогорічного кошторису, нам ще потрібно понад 80 млрд грн, або ті самі $3 млрд, яких у скарбниці поки що немає. Тобто на ці гроші в держбюджеті-2019 розраховувати не варто.

А на що тоді сподіватися? На нову програму від МВФ на суму $3,9 млрд і, можливо, на ще одне розміщення державних єврооблігацій десь у проміжку між президентськими та парламентськими виборами. Однак такі сподівання — це радше журавель у небі, ніж синиця в руках. Адже кредити МВФ ще треба отримати. Досвід показує, що максимум, на який здатна наша влада, — це один транш на рік. Імовірність того, що ми отримаємо всю суму за один раз, нульова. Та і єврооблігації ще треба розмістити (подивимося, як пройде цьогорічне розміщення), адже у світі гроші дорожчають, а інвестори нині вельми неохоче вкладаються в зобов’язання країн, що розвиваються. Тому залучити за кордоном запланований у бюджеті обсяг коштів буде вкрай нелегко, і, мабуть, пов’язане з цим напруження зберігатиметься протягом усього року.

Але не все добре й із внутрішнім боргом. На 2018 й уряд запланував залучити на внутрішньому ринку 124 млрд грн — майже на 10 млрд більше, ніж погасити. За даними Держказначейства, на кінець серпня чисте залучення ледве перевищувало 2 млрд грн, а відтоді уряд більше погашав, ніж залучав. З огляду на такі відносно дрібні суми плани на наступний рік бачаться наполеонівськими. У 2019-му Мінфін планує запозичити на внутрішньому ринку 202 млрд грн, що на 63% більше, ніж цього року, і на 52 млрд грн більше, ніж заплановано погасити внутрішніх зобов’язань. Це просто фантастика. Імовірність виконати план запозичень на внутрішньому ринку, можливо, навіть менша, ніж на зовнішньому, за всіх складних умов, які склалися зовні.

Любомир ШАВАЛЮК

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.