Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
4
грудня
Випуск
№ 1399 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Віктор Балога: якщо Гриценко, Садовий і Вакарчук підуть окремо – це просто трата часу [Випуск № 1392]

Десять років тому Віктор Балога був одним із ключових гравців української політики. Тоді він очолював Секретаріат президента Віктора Ющенка.

Сьогодні Балога – рядовий депутат Верховної Ради, обраний у своїй вотчині, у 69-му мажоритарному окрузі на Закарпатті.

Однак нещодавно про Балогу знову заговорили. Глава Секретаріату Ющенка почав асоціюватися з кандидатом у президенти Анатолієм Гриценком. Ще на початку вересня джерела в команді екс-міністра розповідали УП, що Балога фактично виконує функції керівника його виборчого штабу.

В інтерв’ю Балога переконує, що не збирається керувати кампанією Гриценка, але чекає на його об’єднання з Андрієм Садовим та Святославом Вакарчуком.

Як Тимошенко, так і Янукович були готові призначити Ющенка прем’єром

— Насправді мої функції були такими – мати комунікацію як з урядом, так і з Верховною Радою. Це питання №1, яке було за мною закріплене. Саме від ефективності комунікації з прем'єром, з урядом, з депутатськими фракціями залежить спокій першої особи.

— Тобто ви забезпечували спокій першої особи?

— Я забезпечував спокій всієї країни. Тому що коли немає комунікації між гілками влади – немає життя. Чим більше є непорозумінь, тим менше розвивається країна.

— Опишіть, будь ласка, як виглядав простий робочий день президента Ющенка?

— Зовсім інший графік, ніж у сьогоднішнього президента, тому що чинний президент працює до ранку. Ющенко ж, як правило, ввечері лягав спати, а зранку приходив на роботу. Під час моєї роботи з ним він приходив десь між 9 та 10 годинами, але якщо в нас заплановані якісь заходи, то приходив і о 8, і раніше.

Я виходив на роботу о 6:30. Моя задача була підготувати під приїзд президента його порядок денний, тижневий, місячний. Він дійсно віддав багато повноважень на низи, на мій апарат. Він довіряв усім моїм заступникам.

У нас була гармонія в стосунках до тих пір, поки він не зібрався в президенти другий раз. Я вважав, що йому цього не потрібно робити.

— Чому?

— Я ж реально дивився на життя і розумів, що президентом буде або Тимошенко, або Янукович. Було добре, щоб президент Ющенко підтримав одного з кандидатів. Кого він підтримував, той ставав президентом. І Ющенко перейшов би з Банкової на Грушевського. Такий варіант я розглядав.

— На Грушевського – ви маєте на увазі прем'єрство?

— Так. І це було цілком реально. Він цю позицію втратив, на жаль, тому що не прислухався. У зв'язку з цим я пішов.

— Ви це йому говорили, маючи на руках якісь домовленості з майбутніми президентами?

— Не домовленості, а розмови. У мене була розмова і з Тимошенко, і з Януковичем. Обидва були згодні на такий формат. Віктор Андрійович вибрав третій.

— Тимошенко і Янукович були згідні на Ющенка-прем'єра?

— Однозначно. Обидва були згідні. Але Ющенко обрав третій шлях – утопічний.

Я один з тих, хто валив "ширку" Януковича і Тимошенко

— Ми говорили з людьми, які тоді працювали з вами в команді Ющенка. Чи правильно ми розуміємо, що саме ви були тією людиною, яка від імені Ющенка воювала з Кабміном за впливи?

— Абсолютно ніколи не стояло питання про впливи, тому що функції президента – це одне, а функції уряду – це інше. Потрібно чітко розуміти, що ніхто ні на чиє поле не має заходити. Але якщо, умовно кажучи, уряд приймав певні рішення в закритому режимі, то якраз тут президент повинен був реагувати і анульовувати їх. А це зразу служило кризою в стосунках між першими особами країни.

— А хіба це не війна за вплив?..

— Ніколи не було війни між урядом і Банковою. Було непорозуміння між першою особою уряду і президентом України. Тому що коли прем'єр заходить на поле конституційних повноважень президента, то ні один президент не буде з цим погоджуватися.

— Що ви маєте на увазі?

— Я багато прикладів можу сказати, але наведу один. Наприклад, відбулися дострокові парламентські вибори. Пані Тимошенко стала прем'єром, а потім почалися переговори між Януковичем і Тимошенко про те, щоб робити "широку коаліцію". Це 2008 рік.

Президент мав на це реагувати? Чи він мав чекати, коли йому винесуть вердикт? Я думаю, що мав реагувати. Хто мав реагувати? Особисто він? Ні. Його апарат в особі Балоги. Це нормальні речі.

— Тобто ви валили "ширку"?

— Так, я один з тих, хто валив "ширку". І слава Богу, що президент допрацював до закінчення своєї каденції, і "ширка" не відбулася. При цьому, не завдяки Тимошенко, а все-таки Януковичу, який в останній момент дав задню. Думаю, на ту "задню" ми багато в чому вплинули.

Я допомагав Медведчуку. Це моя найбільша помилка

— Ви фактично та людина, яка привела Віктора Медведчука в політику. Ви шкодуєте про це?

— Так, це правда (сміється). Я, мабуть, найбільшу помилку зробив у житті, коли це зробив. Але в деталях якщо сказати, то ви мене зрозумієте. По-перше, я був тоді по віку, як ви сьогодні – мені було 32 роки. На той час у Закарпатті я мав у громади авторитет, був на слуху, як сьогодні Нефьодов в уряді Гройсмана. Такий собі вундеркінд з підтримкою людей.

До мене приїхав губернатор і каже: "Я хотів би тебе познайомити з Віктором Медведчуком. Він буде замість мене висуватися на посаду депутата". Щоб ви розуміли, я на той час не знав, які є партії, хто є спікером парламенту. Я був абсолютно аполітичний. От прийшла людина, батьки якої вчили мене в школі (батьки губернатора) І просить мене – підтримай.

— Як саме підтримай? Вкидати бюлетені, ставити виборчу комісію?

— Піти агітувати, тому що я маю підтримку, мене люди поважають, зі мною рахуються, до моєї думки прислухаються. Я пішов у поле. Я пам'ятаю, десь 90% набрали. Одностайна підтримка. Я з цим швидко розібрався.

До речі, мене люди висували у Верховну Раду, щоб я йшов у 1998 році. Я казав: "Для чого? Мені це не потрібно, я піду мером, буду тут працювати, ходити по землі, займатися каналізацією". І я не пішов у Верховну Раду, а туди пішов по Мукачівському округу Суркіс.

— Що ви отримали від Суркіса і Медведчука за таку підтримку?

— Я отримав купу проблем і інтриг. Молодий хлопець, який нічим не переймався, і тут втягнули в політику – тільки одні проблеми почалися й інтриги.

Конфлікт Порошенка з Тимошенко виник на рівному місці. Обоє хотіли бути прем’єром

— У часи Ющенка був ще й інший відомий конфлікт, який розгортався у вас на очах і який тепер має всі шанси стати головною інтригою президентської гонки. Ми говоримо про війну Порошенка і Тимошенко. Як вона починалася в 2005 році?

— Коли Ющенко йшов на вибори президента, то створив велику українську команду. У ту велику команду потрапила і пані Тимошенко, яка претендувала на прем’єрство. На той час пан Порошенко теж претендував на посаду прем'єра.

Конфлікт на рівному місці, тому що команда розширилася, претендентів на другу посаду в країні як мінімум двоє. Більше того, що Порошенко, що пані Юлія – авторитарні і не терплять конкуренції. Це й послужило великим конфліктом у 2005 році, внаслідок чого відбулася відставка уряду Тимошенко.

— Щодо цієї характеристики двох президентів – один "контролює все аж до Facebook", а інший делегує повноваження. Вам не здається, що поведінка Порошенка – це певною мірою реакція на долю Ющенка, який роздав повноваження, і їх використали, щоб його ж знищити?

— Це було досить давно. Але я впевнений у тому, що Порошенко, тягнучи на себе ковдру, так чи інакше зламає ситуацію управління в країні. Є гілки влади, і його задача — у цілому контролювати процес, бути над процесом. Якщо ти станеш символом у країні, а всі посадовці будуть робити те, що повинні, тоді ти будеш Гавелом чи Рейганом. Ні один великий політик не відбувся, якщо він на себе все тягнув. Це несерйозно.

Якщо Гриценко, Садовий і Вакарчук окремо підуть на вибори – це просто трата часу і коштів

— Давайте поговоримо про сьогодення. Більшість українців хочуть, щоб країною керував новий політик. Але з нових претендентів є лише актор і співак. Весь список кандидатів – це люди, які десятки років у політиці. Як цей дисонанс прибрати?

— Дисонанс може прибрати тільки український народ. Ви добре сказали за молодих. Мені здається, що повинен бути сплав молодих і тих, хто може керувати країною. Тоді це буде гармонія. Бо якщо ми сьогодні скажемо, що ми оберемо молодих, які не знають, як резолюцію поставити на документі – мені здається, що ми зайдемо у великий тупик, і через півроку буде імпічмент, бо ніхто й ніде не пропаде з парламенту. А в нас парламентсько-президентська республіка. Тому, на моє глибоке переконання, потрібно формувати команду молодості і фаховості.

— Наші джерела говорять, що ви в штабі Анатолія Гриценка. Ви там "молодість" чи "фаховість"?

— Я чекав від вас цього питання. У нас з Анатолієм Степановичем давня історія і давні дружні стосунки з часів Помаранчевої революції. Він не раз до мене звертався по допомогу, і я йому ніколи не відмовляв. І зараз він до мене звернувся і каже: "Допоможи". Я кажу: "Нема питань, допоможу".

Але, друзі, у мене немає задачі зробити з когось президента. Я розумію, що настав час об'єднати молодих і тих, хто вже битий у політиці.

Для прикладу, я був би радий, щоб Садовий, Вакарчук, Гриценко стали єдиною командою і визначилися для себе, хто з них президент, хто – прем'єр, хто – спікер. Визначилися ідеологічно. Коли б ці три політики зійшлись, фактично це вже доконаний факт, що цей український проект мав би право на перемогу. Я би цьому радий був. І тут абсолютно не стоїть питання штабів чи ще чогось.

Я чекаю, що таке об'єднання буде. Якщо вони цього не зрозуміють і шансом не скористаються для того, щоб розвивати країну якісно, мені здається, що я особисто і моя команда, на жаль, будемо обирати між тим, що є.

— Якщо цього порозуміння знайдено не буде й об'єднання цих трьох людей у єдину силу не відбудеться, хтось із них має шанси?

— Ніхто не має шансів. Це просто спортивний забіг на президентську дистанцію в черговий раз. Я вам це відповідально заявляю. Разом – це точно успіх. Окремо – це просто трата часу і коштів.

— Ми так і не зрозуміли, чи ви в штабі Гриценка, чи ні.

— Ні. Я завжди готовий допомагати, якщо моя робота принесе користь. Але відносно штабу можете не сумніватися, я нічий штаб не збираюся очолювати.

— Ви не будете керівником штабу Гриценка?

— Однозначно.

— Але ви зараз фактично виконуєте цю роль...

— Ні.

— Ви ж приходите на наради?

— Я не знаю, як тоді з вами спілкуватися... Я багато в чому йому допоміг, але вам кажу, для мене це не ціль, абсолютно. Я вам сьогодні уже сказав, що не буду керівником штабу.

На виборчі наради я не приходжу. Якщо я зустрічаюся з Гриценком, він приходить до мене або я до нього – то це що, вже є робота в штабі? Він мені не ворог.

Я вам сьогодні кажу – так чи інакше завтра Гриценко чи команда людей, про яких ми говоримо, сформує позицію. Тоді буде створено штаб, це ж буде позиція публічна, тому що буде підписано наказ на керівника штабу. Я вам кажу, що я керівником штабу не буду, і думаю, що цього достатньо.

— Останнє питання, яке ми ставимо всім, з ким говоримо про президентські вибори. Якщо в другий тур виходять Тимошенко і Порошенко, то ви за кого?

— Я за кого? (Від несподіванки робить довгу паузу і починає сміятися). За Порошенка. Я – за Порошенка, якщо так станеться. Але сподіваюся, що в другому турі його не буде.

— У часи Ющенка ви були головою Секретаріату президента. Ми приблизно розуміємо, які у вас були офіційні функції. Але які функції були неофіційними? Що ви робили в реальності?

Розмовляли: Роман Романюк, Роман Кравець

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.