Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
19
листопада
Випуск
№ 1346 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Гуркотіли поїзди до Сибіру... [Випуск № 970]

Цього року минає 60 років від того часу, коли мене, тоді — десятирічного хлопчика, як і сотні моїх ровесників з Західної України, разом з мамою та старшим братом було насильно вислано, як тоді говорили, до «білих ведмедів».

Батько в той час відбував покарання в таборах Мордовії, Тайшету та Магадану за те, що був господарем, мав мозолисті руки, та ще йому дуже хотілося жити у вільній Україні. Все наше господарство, яке було нажито кров’ю та потом дідів та батьків, включаючи 12,5 га землі, було конфісковано і розграбовано. З болем у серці ми полишали рідне гніздечко.

Спочатку нас чекав пересильний пункт у Клевані, а потім – довга дорога до холодного та голодного Сибіру. Нас садили у товарняки і вивантажували, як худобу. Ці холодні та голодні подорожі без зупинок, без елементарних умов навіки закарбувалися в пам’яті тих, хто вижив і повернувся на рідну землю. Багато хто чув подібні розповіді від своїх батьків, дідусів і бабусь про історію наших земляків.

Сувора сибірська земля зустріла нас непривітно, жили в бараках, які ніколи не опалювалися, а голодні блощиці не давали спокою ні в день, ні вночі. Щоб не вмерти з голоду, їли лободу та мерзлу капусту. Мені страшно було дивитися, як моя мама у 50-градусний мороз взувала порвані кирзові чоботи, обмотувала їх онучами і йшла на роботу, тому я залишив школу і пішов працювати на завод. На перші зароблені гроші я купив мамі валянки, а собі фотоапарат уже за другу зарплатню.

Депортації, здійснені керівництвом СРСР, мали політично-ідеологічні, класові та економічні причини. Органи НКВС та радянські посадові особи всюди шукали «ворогів народу», «контрреволюціонерів». Такі категорії людей брали на облік, за ними встановлювали таємний нагляд, вони були першими кандидатами на ізоляцію або фізичне знищення. З іншого боку, економіка Радянського Союзу розвивалася в умовах командно-адміністративної системи і постійно потребувала робочої сили. Особливо гострою ця потреба була у віддалених районах СРСР (Сибір, Далекий Схід, Північ). Люди, які були примусово ввезені із Західної України, ставали дешевою і безправною робочою силою, яка призначалася для заселення і освоєння найвіддаленіших районів СРСР. Тисячі українців, яких вигнали з власних домівок, змушені були тяжко працювати в шахтах, валити ліс, виконувати найнебезпечнішу роботу за примхою «вождів» комунізму. Ця злочинна ідеологія та її диктатори не вибирали: жінка, чоловік чи дитина, національно-свідомий бандерівець, чи простий селянин – увесь наш народ був для імперії ворогом. Депортовані українці стали жертвами жорстоких методів комуністичного режиму. Про усі ці злодіяння я розповів у фільмі «Така наша доля». З болем у серці розповідала уже немолода жіночка, як у Клевані народилася у неї сестричка і за три тижні її повезли до Сибіру. А там, у 50-градусний мороз, на відкритій машині 150 кілометрів у тайгу, а наглядач у кожусі сидів у кабіні.

А сьогодні після багатьох тисячоліть поневірянь та репресій нам потрібно вже стати господарями на своїй, Богом даній землі.

На фото: Клеванський замок. За цими мурами колишнього пересильного пункту МГБ закінчувалися свобода для багатьох українців.

Володимир ГУЛЬЧУК, селище Степань, малолітній політв’язень.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.