Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
16
вересня
Випуск
№ 1389 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Роль шкіл критична: очікувати зміни згори більше не можна [Випуск № 1387]

За моїми спостереженнями під час роботи у Центрі інноваційної освіти "Про.Світ", наше радянське минуле ще переслідує нас часто у вигляді показових заходів, нещирих відносин, фільтрованої інформації, ізольованості і більше слідування груповим рішенням, аніж критичного обдумування та обговорення. Перелік можна продовжити.

Ми з родиною переїхали до США у серпні минулого року в рамках стипендії програми академічних обмінів ім. Фулбрайта та магістерської програми з освітнього управління та лідерства, яку завершую зараз.

Там я почала працювати над магістерською роботою про довіру та уважність в українських державних школах між вчителем та колегами, батьками, учнями, директором.

Думала: можливо, саме умови, сприятливі для довіри та уважності або залученості вчителів у процес, допоможуть освітянам у школах сповна розкритися?

За кілька місяців отримала 1565 відповідей від українських вчителів щодо відносин із директором, колегами, батьками та учнями, а також факторів, які формують культуру довіри та співпраці у школі, та змін, які потрібно здійснити якнайшвидше.

Ось результати:

· 54% вчителів не погоджуються, що директор задоволений теперішнім станом школи, натомість 46% схильні казати "так"

· 54% погоджуються, що директор готовий визнати помилки перед вчителями, натомість 46% думають, що директор так не зробить

· 43% недостатньо довіряють директорові, щоб визнавати помилки

У відкритих питаннях вчителі називають директора ключовою людиною, яка визначає, як розвиватиметься школа.

Їхні думки радикальні: треба міняти існуючий підхід до управління, бо зміни в системі зі старими людьми чи застарілим менеджментом неможливі.

Проте 76% погоджуються, що директор у їхній школі – експерт у вчителюванні. Однак саме лідерських та управлінських якостей та більш демократичного управління не вистачає, що є критичним для управлінської ролі як такої.

Не менш цікава ситуація із вчителями. Якщо запитати вчителів, чи вони враховують думку колег під час прийняття рішень чи на обговореннях, то 60% відповість "так".

Проте якщо запитати, як це на практиці виглядає, то співпраця між колегами та командна робота – другий фактор після лідерства, який вчителі зазначають як такий, що потрібно змінити.

Вчителі продовжують працювати ізольовано у своїх класах, а спільні зустрічі – радше формат презентацій, аніж обговорень чи роботи над спільними проектами, планом розвитку, баченням школи.

Та ситуація з батьками та учнями видається більш критичною.

· лише 55% вчителів вірять, що учні у їхній школі здатні навчатися

· 64% учасників не погодилися, що вчителі у їхній школі вважають учнів розумними

· 52% погоджуються, що довіряють батькам

У відповідь на відкриті питання вчителі зазначають, що відносини із батьками потребують змін: батьки перекладають відповідальність на вчителів, вчителі не мають можливості відповісти на всі очікування, які до них висловлюють батьки.

Стосунки з батьками впливають на відносини із учнями: якщо батьки погано чи нелояльно відгукуються про школу, це часто проявляється у поведінці та ставленні учнів у школі.

Вражає, що відповіді тут на межі: немає стійкої більшості чи стійкої меншості у погодженні чи непогодженні.

Шукаючи пояснення цьому серед робіт дослідників, натрапила на термін "невизначеність" (ambivalence) – суперечливі ставлення та почуття до явища чи процесу.

Саме так, подумалося одразу: наша українська реальність – це невизначеність та постійне перебування у суперечності, щоб зрозуміти, що має суть та сенс, як мало б бути і що робити. Ситуація у школі – відображення нашого суспільства.

Що ж, на думку українських вчителів, уможливлює довіру і які зміни вони визначають як найважливіші, щоб середовище довіри та співпраці у школі було не лише на словах?

Вчителі вважають, що на побудову середовища довіри та співпраці у школі потрібні довіра та співпраця серед вчителів та директорів, батьків та учнів, а також роль та підхід до управління директора.

Серед критичних змін, які необхідні у школах і які уможливлюють більшу довіру та взаємодію, маємо наступний перелік:

· зміна ролі директора

· співпраця та командна робота між вчителями

· достатнє фінансування

· матеріали та техніка у школі

· побудова відносин із батьками

· зменшення бюрократії та збільшення автономії вчителя, директора, школи.

Усі із зазначених змін вимагають часу.

Україна ще шукає свій шлях і кращі рішення. Проте обидві системи, і українська, і американська страждають від бюрократії та нестачі автономії – тільки у США це все закріплено дуже точними процесами і процедурами у фінансуванні та взаємовідносинах між школою, шкільним округом, департаментом освіти у штаті та державою.

В Україні обтяжливі фактори щодо надміру звітів, паперів, контролю залишаються сталими з часів проголошення незалежності і це вкотре підтверджують відповіді учасників.

Чи наважимося ми довіритися школам і відпустити їх у ширше плавання? Можливо, це б могло стати однією з найбільш прогресивних інновацій, яких у нас вчитимуться інші країни.

Вчителі очікують, що рішення по реформі освіти продиктує МОН.

Мабуть, це все ще надмірна орієнтація на реформи згори, що завершується недооцінкою людей на місцях своєї ролі та можливості змінювати і бути творцями тих середовищ, де вони є.

Міністерство може зосередитися на формуванні середовища для нових лідерів, нових вчителів, нових навчальних можливостей для тих, хто прагне працювати в освіті, прагне працювати далі, розвиватися і має розуміння, що потрібно робити в класі чи школі.

Проте роль шкіл критична: очікувати згори більше не можна.

Директори та вчителі або усвідомлять свій потенціал у змінах, або втратять момент. Певною мірою, зараз перед школами один великий виклик: довіритися собі, батькам та учням.

Це передбачає здатність працювати над власною індивідуальною уважністю і, можливо, болючу ціну відмови від багатьох практик, які вже не працюють.

У той час як перед МОН виклик – довіритися школам і переосмислити свою роль.

Ми не маємо надто багато часу чекати.

Юлія Василів

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.