Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
4
грудня
Випуск
№ 1399 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Чи варто вірити в диво? Історія одного кохання [Випуск № 1385]

Диво можливе. Воно абсолютно реальне навіть тоді, коли ви в нього не надто й вірите. Однак до оптимістів і до людей з відкритим серцем воно приходить в рази частіше, ніж до тих, хто постійно скаржиться на життя.

Іноді події життєвої мозаїки шикуються таким хитромудрим чином, що залишається тільки дивуватися, як взагалі таке могло трапитися? І тільки потім, через час, озираючись назад, розумієш, що все, що тобі здавалося раніше набором хаотичних подій, насправді було геніальним уривком зі сценарію твого життя. Сценарію, написаного не тобою...

Яна повернулася додому з роботи. Їй ще так багато всього потрібно встигнути зробити сьогодні, але ні сил, ні енергії у зазвичай життєрадісної дівчини чомусь не було. Напевно, депресія, - подумала Яна, і почала згадувати відомі їй способи позбавлення від цієї напасті. Інтуїтивно вона відчула те, що їй потрібно зараз, саме в цей момент. Дзвінок кращій подрузі - цей спосіб майже завжди їй допомагав. Оля вміла витягнути Яну зі стану нудьги.

Взявши до рук новенького телефона, Яна відразу ж згадала, що ще не встигла перенести туди номера з телефонної книжки свого старого апарату. Не страшно, - подумала Яна, і набрала потрібні цифри з клавіатури. Почулися гудки, але трубку Оля не взяла. Тоді Яна відправила подрузі СМС такого змісту: «Олю, привіт! Мені дуже сумно, хочу з тобою поговорити. Набери мене, щойно звільнишся. Твоїй Яночці потрібна підтримка. Чекаю».

...Антон вовтузився з ремонтом чергового системного блоку, який привіз додому з роботи. Системник був узятий в якості «домашнього завдання», яке йому ніхто, до речі, не задавав. Просто Антон дійсно дуже любив оргтехніку і готовий був возитися з нею годинами. У свої 28 років Антон вважався завидним нареченим, але постійної дівчини у нього не було. Його єдиною і гаряче коханою ніжною прихильністю була його робота.

СМС від Яни змусив Антона відволіктися. «Олю, прошу перетелефонувати...”, - та тут ще й пропущений виклик з цього ж номера. Дівчина, ймовірно, помилилася, - подумав Антон і замислився. - Може, варто відповісти? Хоча це нерозумно. Адже СМС адресоване не мені». Антон перебував у сум’ятті і не міг зрозуміти, чому його так схвилювала ця СМС-ка. «Гаразд, так вже і бути, спробую вступити в діалог з цією Яною від імені її подруги» , - вирішив для себе Антон, і його пальці стали швидко набирати текст повідомлення.

Антон:

Яна:

Антон:

Яна:

Антон:

Яна: «Олю, я вже сама нічого не знаю. Ще недавно думала, що кохаю його, але зараз починаю сумніватися. Вчора дізналася, що він подружився з якоюсь Ксюшею. Навіть в «Однокласниках» він не посоромився коментувати її фотографії і сипати компліментами на те, яка вона красуня».

Антон:

Яна:

Антон:

Яна:

Антон:

Яна:

Антон:

Яна:

Антон:

Яна:

Антон:

Яна:

Антон:

Яна:

Антон:

Яна:

Антон:

Увесь наступний день Антон був сам не свій. Навіть його улюблена мова програмування навідріз відмовлялася виконувати задані команди. Антон чекав зустрічі з Яною і одночасно сильно переживав з цього приводу. Єдине, що його заспокоювало, так це сон Яни, який, безсумнівно, був саме про нього, про Антона.

Рівно о шостій вечора Антон з букетом рожевих троянд набрав її номер.

- Алло, Яна?

- Так, добрий вечір!

- Добрий. Яночка, розумієте, яка ситуація. Ви вчора листувалися зі своєю подругою. Точніше, ви думали, що листувалися з нею, але насправді, ви, ймовірно, переплутали якусь цифру її номера, і СМС прийшла до мене. Саме я і продовжив листування з вами. Мене звуть Антоном. І мене дуже зацікавила така добра, чиста дівчина, як ви. Яночка, якщо ми з вами вчора вже домовилися про зустріч, можливо, не будемо змінювати наші плани?

Яна зніяковіла. Вона ніяк не очікувала такого повороту розвитку подій. Але голос у слухавці був таким ласкавим і ніжним, що Яна не стала чинити супротив і погодилася на зустріч з Антоном.

І ця зустріч справила незабутнє враження на обох молодих людей. Через три місяці вони одружилися, і ще через рік у них народився чудовий малюк. Подружжя з посмішкою згадують той день, коли Яна помилково набрала всього лише одну цифру у номері телефону...

Диво поруч. Воно близько. Тільки не потрібно відштовхувати його від себе. Наступного разу воно може постукати до вас вже нескоро...

«Домовилися. Завтра о шостій вечора чекай на дзвінок».
«Давай о шостій вечора, якщо тобі зручно. Побачимося після роботи. Зайдемо в кафе або відразу підемо до мене, побалакаємо, ок? Спасибі тобі за участь!»
«Яночка, я більше не можу продовжувати листування. Давай зустрінемося завтра. О котрій мені тобі зателефонувати?»
«Олю, я ось теж так думаю, але все не наважувалася на розрив. Але якщо ти мене підтримуєш, то мабуть...»
«Думаю, ти скоро зустрінеш своє щастя. Але для початку тобі потрібно порвати з Сашком. Ти зрозуміла мене?»
«Олю, мені от сон недавно наснився. Я бачила чоловіка. Він мені не знайомий. Кімната, якась техніка, по-моєму, це були комп’ютери. Він простягає мені руку і я приймаю її. Він обіймає мене і мені добре поруч з ним. До чого б це все?»
«Яно, мені все зрозуміло. Кидай свого Сашка. Він тебе не гідний».
«Оля, таке відчуття, що ти вперше зі мною розмовляєш. Мене мало хвилюють його гроші. Ти ж на прикладі Сашка все вже знаєш. Він зайвої копійки на мене ніколи не витратить, хіба я колись ставила йому це в докір? Я й сама можу про себе подбати».
«А чому ти нічого не згадуєш про його матеріальний статус? Невже для тебе це зовсім неважливо?»
«Олю, почуття кохання завжди зі мною. У мені його стільки, що вистачить на двох. У мене такий потенціал нерозтраченої енергії! Але мені її нема на кого спрямувати. Але якщо чоловік мене покохає і це буде взаємно, то йому буде добре зі мною - 100%. Олю, я розумію, що у нього будуть недоліки. Я готова до цього. Кохання вміє творити дива!»
«А ти сама вмієш кохати? Як вважаєш? Може, проблема ще й у тобі?»
«Схоже, що не вміє зовсім. Він занадто егоїстичний. Він кохає винятково себе, на жаль... ».
«Та ні... Цілком собі адекватні вимоги. І що ж, ти думаєш, що твій Сашко кохати не вміє?»
«Олю, ну ти ж знаєш, що я не шукаю принца на білому коні. Я не вихована в розкоші і розбещеною, - міркую дуже реалістично. Вимоги? Хочу, щоб він умів кохати! Щоб з ним було цікаво, і хочу відчувати себе з ним захищеною. Олю, ну хіба це так багато?»
«Може, твої вимоги дещо завищені? Який він, чоловік твоєї мрії?»
«Знаю, Оль. Але що мені з того? У свої 23 роки я могла б уже бути одруженою. Дитину народити. А я самотня і схоже, що ситуація найближчим часом не зміниться».
«Яно, але ж ти у нас теж красуня».
«А твої почуття до нього?»
«Схоже, що він мене зовсім не любить. Його вчинки мене засмучують. Я вже й не знаю, що думати. Сьогодні ось нагрубив мені, хоча раніше він собі такого не дозволяв».
«А що у тебе з Сашком?»
«Сумно мені. Ніби як і нормально все, а чомусь важко на душі. Може, через Сашка так переживаю. Мені потрібна твоя порада».
«Привіт, Яночка! Я ще на роботі, у нас тут лекція від керівництва з управління якістю. Нудно нереально. Зателефонувати не можу, давай поки листуватися. Що у тебе трапилося?»
Катерина Ільченко

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.