Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
23
вересня
Випуск
№ 1390 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Патріарх Філарет: Якщо Томосу нам не дадуть, то це означатиме перемогу Москви над Вселенським Патріархом [Випуск № 1377]

Церква в Україні – поза політикою. Формально. Насправді ж останні кілька місяців майже вся велика політика в Україні крутиться якраз навколо церковного питання.

На початку квітня президент Петро Порошенко несподівано для багатьох заявив, що в українських православних церков з’явився шанс отримати автокефальний статус. Для цього він надіслав Вселенському патріарху звернення, яке попередньо підтримала Верховна Рада.

Чому саме зараз Константинополь став прихильний до ідеї автокефалії Української церкви? Наскільки він серйозний у своїх намірах? На що може піти Москва, щоб не допустити автокефалії для УПЦ? Чи не стане в Україні Церква і держава одним цілим.

Усі ці питання "Українська правда" вирішила поставити предстоятелю Української Православної Церкви Київського патріархату Філарету.

Очолювана ним УПЦ КП має стати основою нової Помісної автокефальної Церкви, а сам Філарет є одним з головних претендентів на місце її глави - Патріарха Київського.

– Хто був ініціатором отримання помісного статусу для Української Православної Церкви: влада чи Церква?

– Ініціатором була Церква. Причому ця ініціатива з’явилася ще у липні 1992 року, коли я зустрічався з Вселенським патріархом.

Тоді у зв'язку з утворенням України як держави й постало питання автокефалії. Це рішення було одностайно прийняте на Помісному соборі, на якому були представники всіх українських єпархій, монастирів, навчальних закладів, весь єпископат.

Ми з тим рішенням звернулися до Московського Патріархату, нам сказали, що розглянуть це питання на Помісному соборі Російської Церкви. Але собори скликалися, а українське питання про автокефалію не розглядалося. Навпаки – йшла боротьба проти неї.

Тому ми звернулися до Вселенського патріарха. Він нам різні умови ставив. Об'єднайтесь спочатку з автокефальною Церквою (Українська Автокефальна Православна Церква – УП), з Московським Патріархатом. Ми вели переговори, доходили до того, що готові були скликати (об’єднавчий – УП) собор, але Москва блокувала все.

Тобто боротьба за автокефалію за участі Вселенського патріарха йде уже 25 років. А ось в цьому році президент України Петро Порошенко знову звернувся до Вселенського патріарха. І той сказав, що для Томосу треба звернення єпископату Української Православної Церкви Київського Патріархату, єпископату Автокефальної Церкви і єпископів Московського Патріархату, які хочуть автокефалії.

І таке звернення було надіслане. Вселенський патріарх також просив, щоб до нього звернувся і президент України, і Верховна Рада. Все це виконано.

Тому Вселенський патріарх обіцяв, що він надасть Томос про автокефалію Української Церкви найближчим часом.

– Чому 25 років всі спроби не мали успіху, а саме зараз Вселенський патріарх став прихильником автокефальної Церкви в Україні?

– Чому Вселенський патріарх тепер вирішив – ви його спитайте, чому він до цього не наважувався, а тепер наважився?

Чому ж президент наш так наполегливо переконував надати Томос? А тому що він побачив, що без єдиної Помісної Православної Церкви не може існувати держави. Бо саме через те, що Церква розділена, і війна у нас іде, і Крим забрали.

Якби в Україні була одна Православна Церква, то Москві не було б на кого тут опертися. А зараз є. Насамперед – на Московський Патріархат, на частину проросійськи налаштованого населення і чиновників. Вони і є підгрунтям для дій Москви. А якби була одна Церква, то цього підгрунтя у Росії просто не було б.

– Якщо ми і отримаємо Томос, в Україні і далі паралельно існуватимуть дві Церкви?

– Якщо ми отримаємо Томос, то Українська Церква буде одна. І не просто одна – а найбільша. Зараз Київський Патріархат порівняно з Московським є більшим удвічі.

А залишок Московського Патріархату повинен називатися Російською Православною Церквою в Україні. Правами буде користуватися такими ж, як і Українська Церква, бо закон для всіх церков і релігій в Україні один.

Але це буде порівняно невелика Церква, і впливу вона вже не буде мати.

– Ви знаєте, який внутрішній стан в МП? Скільки там таких людей, хто готові приєднатися до нової церкви, але зараз про це не говорять? Скільки ієрархів УПЦ МП підписали звернення до патріарха Варфоломія?

– Ми знаємо, що підписались біля десяти, проте публічно заявили два.

А чому інші промовчали та скільки їх? Інші бояться. Чого бояться? А якщо не буде Томоса, тоді Москва усіх цих, хто звертався, покарає.

А коли вже буде Томос, коли утвориться єдина Помісна Українська Церква, то боятися вже не буде кого. Вони будуть вільно приєднуватися і ми всі будемо складати одну Українську Православну Церкву.

Так ось тих потенційних, за деякими спостереженнями, приблизно 2/3 Московського Патріархату.

Врахуйте, що на сьогодні Київський Патріархат має підтримку 40–44% населення, а Московський – лише 20–24%. Якщо з цих 24% у єдності з РПЦ залишиться третина, 8% – це буде невелика Церква і значного впливу вона не матиме.

– Але ж зрозуміло, що Москва і РПЦ не залишать це на волю випадку і спробують не допустити Томоса. Який можливий вплив у Москви на Вселенського патріарха та на інші Церкви?

– Це не припущення, а реальність.

Вселенський патріарх утворив комісію з трьох митрополитів, які об'їжджають помісні церкви та інформують про свої наміри. В той же час Москва розсилає по всіх тих самих церквах своїх представників, які агітують голів церков, щоб вони не підтримували Вселенського патріарха.

Крім того, Українська Церква Московського Патріархату не знаю скільки десятків тисяч звернень розсилає по парафіях і єпархіях, щоб вони підписували й надсилали Вселенському патріарху з проханням не надавати Томос. Частина вірян підписує, проте переважна більшість відмовляється.

Москва задіяла всі сили – не тільки по церковній лінії, а й по державній, щоб не допустити надання Томосу.

Але поки що Вселенський патріарх стоїть твердо на своїй позиції.

Чому? Це мої особисті міркування, тому що якщо він і на цей раз Томос не дасть, то це означатиме, що хоч він і Вселенський патріарх, а впливу не має. А Москва, хоч і не перша, але те, що хоче, те і робить в православ'ї.

– Можна очікувати, що деякі церкви не визнають і української автокефалії?

– Можуть, я не виключаю цього. Але це тимчасово. Чому? Тому що розбіжностей у вірі у нас немає. І немає ніяких причин для розділення.

Причина для розділення тільки одна – Москва. Тому що Москва втрачає свою силу. Ось реальна причина. Іншої немає.

– У вас є розуміння, які з помісних церков визнають українську відразу після Томосу?

– Я думаю, всі грецькі церкви визнають, Румунська визнає, а ще – Польська Церква, Чехословацька Церква. Думаю, також визнає й Грузинська. Під сумнівом Антіохійська Церква, яка повністю залежить від Московського Патріархату. І Сербська.

– Сербська вже заявила, що не визнає.

– Вони лише поставлять себе в незручне становище, пішовши проти волі більшості церков.

Якщо з 15 церков три не визнають, то 12 визнають. По кількості єпископів і віруючих це буде більшість. То хто від кого відокремиться?

– А можливе формальне об'єднання церков до отримання Томосу? Це б посилило позицію України?

– Об’єднання буде після Томосу. Ми повинні будемо провести архієрейський собор, на якому мають затвердити предстоятеля Української Церкви. Тоді вже він стане главою Церкви і для колишньої Автокефальної Церкви, і для колишнього Московського Патріархату, і для Київського.

Уже не буде розділення, буде одна Українська Православна Церква і один предстоятель.

– Предстоятель буде в чині патріарха? І хто це буде?

– Так (патріарха – УП). І той, хто здібний об'єднати все українське православ'я в одну Церкву – той і буде предстоятелем.

– Питання про патріарха не випадкове. Грецькі церковні ЗМІ, коментуючи візит делегації з Константинополя до Еллади, писали про майбутній обмін грамотами з "митрополитом українським".

– Український народ не прийме рішення про те, що предстоятель буде в сані митрополита. Не прийме цього.

Тому хочуть вони, чи не хочуть, а Українська Церква буде очолюватися патріархом. Тому що був патріарх Мстислав, був патріарх Володимир, тепер я є патріарх.

– Процес об'єднання після отримання Томосу має певні складнощі. На одну територію буде по кілька єпископів з теперішніх різних церков. Як цю проблему буде вирішено?

– На перших порах всі залишаться на своїх місцях зі своїми парафіями.

Наприклад, візьмемо Автокефальну Церкву. Митрополит Макарій має у Львівській єпархії 300 парафій, от вони і залишаться з ним, але вже у складі Української Православної Церкви.

– Є ще одне делікатне питання. Московський Патріархат накладав на вас анафему. Якщо буде наданий Томос, то її ж треба буде якось зняти.

– Коли буде надано Томос, то це буде означати, що анафему не визнають.

– Це автоматично?

– Автоматично.

– Після утворення української церкви і об'єднання з частиною Московського патріархату, як бути з трьома лаврами?

– Третя (Святогірська – УП) лавра – це лавра Януковича. Вона лаврою ніколи не була.

Є дві лаври: Києво–Печерська і Почаївська. Кому вони будуть належати? Українській Церкві, бо це українські святині і вони не можуть належати Російській Церкві.

Якщо в Україні буде одна Помісна Православна Церква, а друга буде російська, то неприродно, щоб українські святині належали російській церкві. Неприродно і незаконно.

Тому і Києво–Печерська лавра, і Почаївська лавра в свій час будуть передані Українській Церкві.

– А якщо раптом станеться так, що Томосу не дадуть?

– Якщо Томосу нам не дають, то це означає, що Москва перемогла Вселенського патріарха, і вона є найвпливовішою церквою.

Але, як там не було, Київський Патріархат продовжить зростати. До нас будуть приєднуватися і з Автокефальної Церкви, і з Московського Патріархату, як це відбувається зараз.

А прийде час – нас визнають. Не можуть не визнати одну з найбільших Церков у світі.

– У Криму і на окупованих територіях залишились парафії Київського Патріархату. Як вони себе там зараз почувають? Як вони після Томосу будуть залучатися?

– В Криму залишились наші парафії. Є там наш архієрей, архієпископ Климент, який керує цією єпархією. Правда, там священиків небагато.

На Донбасі у нас дві єпархії – Донецька і Луганська. Є і донецький архієпископ Сергій. Є луганський архієрей – єпископ Афанасій.

Священики на окупованих територіях є, але вони служать підпільно. Тому що там прийняли такі закони, які не дозволяють їм служити, якщо вони не визнають "республіки". Хто не визнає – повинні покинути територію.

Але наше духовенство, наша Церква не визнає цих "республік".

– Виходить, що священики Московського Патріархату всі визнають?

– Всі визнають.

– Фактично, нас виганяють з нашої ж землі. На вашу думку, чому взагалі почалась ця неоголошена війна? І які ми маємо зробити уроки, щоб ніколи в майбутньому таке не повторилось?

– Я вже сказав, якби Церква була єдиною, війни не було б. Тому що не було б підстав для підтримки Росії в Україні. Бо Церква була б від Москви відокремлена.

А оскільки є підгрунтя для цього, то тому і йде війна.

Чим вона закінчиться? Нашою перемогою. В це треба твердо вірити. Не мати ніякого сумніву. Тому що правда з нами. А там, де правда, там Бог. А де Бог, там перемога. Завжди.

– Один з головних християнських постулатів – це прощення. А як нам після всього знайти в собі сили і простити того ж самого Віктора Януковича чи Путіна? Нам взагалі треба їх прощати?

– Прощає Бог. Але тих, хто кається в своїх гріхах і злочинах. На хрестах праворуч і ліворуч від Христа були два розбійники. Одного Бог простив, а другого не простив. Чому не простив? Бо не покаявся.

Тому ті, хто покаються, маємо на увазі донецьких сепаратистів, будуть мати прощення. Не покаються – повинні понести покарання.

– Ви постійно кажете "єдина Церква як основа держави" тощо. Але схожа риторика і в Москві – у них там "Царь–Бог–Отечество". Чи не опинимось ми в ситуації, коли і в нас держава і Церква знову стануть одним цілим?

– У нас цього не буде. Немає і не буде.

У нас є співпраця. Але держава не втручається у внутрішнє життя Церкви. Так само як і Церква не втручається у політичні справи держави.

Ви скажете, а як же, ось президент звернувся до Вселенського патріарха, є це втручання чи ні? Не є це втручанням. Бо Церква зверталася до Вселенського патріарха, а президент тільки допомагає.

А чому допомагає? Тому що це потрібно для держави. Щоб держава існувала, треба щоб була одна Церква.

Це турбота про державу, а не втручання у внутрішнє життя Церкви.

Президент не призначає єпископів і не рекомендує нам: "Того висвятіть, чи того". Ми не узгоджуємо з президентом призначення ані єпископів, ані священиків. У нас немає в державі реєстрації духовенства, як було в Радянському Союзі.

Тому у нас повна свобода. Але вона включає в себе і співпрацю.

Держава допомагає церкві, церква допомагає державі. Але свобідно.

У Росії не так – там Церква знаходиться в повній залежності від держави. У нас цього не буде.

– Але скоро ж вибори. Ми знаємо, яка церква зазвичай підтримує одну партію, а яка – іншу. Як ви думаєте, як буде цього разу?

– Сказати, що ми не впливаємо на вибори, не можна. Впливаємо.

Але ми підтримуємо не одну якусь політичну силу, політичну партію, а підтримуємо всі партії, які за Українську державу. А ті, які проти неї, ми їх не підтримуємо.

Агітації за ті чи інші партії не ведемо, бо це вже буде втручання в політичну боротьбу. Ми спостерігаємо.

Роман Романюк, Юрій Панченко

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.