Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
15
серпня
Випуск
№ 1382 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

«Общак» Януковича та прокурорська мораль інтерв’ю із заступником Генпрокурора Єніним [Випуск № 1373]

Одного з організаторів «тітушок» — Армена Саркісяна нібито затримали французькі правоохоронці. Затриманий представився громадянином Вірменії, стверджуючи, що «він — не він». Генпрокуратура України ініціювала фотоекспертизу й 16 квітня таки направила до Франції всі необхідні документи для екстрадиції. Розкажіть про деталі затримання Саркісяна. Куди він їхав, що казав при затриманні, ким представився, які документи мав при собі?

Ми тісно співпрацюємо з французькими колегами і, якби вони мали сумніви стосовно особи затриманого, вони б ніколи не обрали йому запобіжний захід. Менше з тим, окрім фотоекспертизи, проводяться додаткові заходи остаточної ідентифікації. Ми вже направили запит на видачу, який розглядає французька сторона.

Безумовно, всіх цікавить, коли це стане реальністю. Водночас жодна посадова особа ні в Україні, ні у Франції не може надати остаточну відповідь — ситуація залежить від надто великої кількості чинників. Щойно будуть зрушення, ми обов'язково інформуватимемо громадськість.

Хотів би нагадати, що попри певний скепсис, ми домоглися екстрадиції того ж Каськіва з Панами, нещодавно ми дістали людину з Аргентини, замішану у вчиненні економічного злочину. Географія безпечних місць для правопорушників звужується, а наполегливість дає результат.

– Наскільки Армен Саркісян важлива фігура в розслідуванні злочинів Майдану?

– На це питання краще може відповісти слідчий або прокурор цього кримінального провадження. Можу сказати, що йому інкримінувалася організація діяльності так званих «тітушок», замішаних у злочинах проти учасників Майдану. Тобто, це людина, яка займала вищу ієрархію в цих злочинах, пов'язана з тодішнім керівництвом МВС.

– Як просувається розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета? До розслідування залучили представників ФБР.

– Попри залучення іноземних компетентних органів, низки проведених експертиз, сьогодні зарано казати про прогрес. Утім, коментування буде передчасним, щоб не зашкодити подальшому розслідуванню. Попри відсутність позитивних новин, казати, що розслідування перестало бути в полі зору керівництва правоохоронних органів, зарано. Якщо будуть зрушення, суспільство про це проінформують, якщо це, звичайно, не зашкодить інтересам слідства.

– Допомагають представники бюро?

– Наразі вони не беруть участі в розслідуванні, їх залучали для проведення експертиз на початковій стадії.

– Як просувається справа Віктора Януковича про держзраду? Що можете сказати щодо заяв Азарова, Клюєва, Захарченка про можливе повернення?

– Я думаю, що цим заявам немає віри. Найкращою відповіддю щодо щирої готовності співпрацювати зі слідством було б прибути в Україну і свідчити. Українська сторона готова надати всі гарантії безпеки учасникам кримінального процесу. Зокрема і Януковичу, Шуляку, Захарченку.

Безумовно, справа надзвичайно важлива. І це не лише відновлення справедливості. Це пересторога всім нинішнім та майбутнім керівникам України незалежно від їхнього рівня: в Україні всі рівні перед законом і до відповідальності можуть притягнути найвищих посадовців.

Поза тим, ідеться й про конфіскацію незаконно привласнених статків, оскільки санкція статті 111, яка інкримінується Януковичу, передбачає конфіскацію майна, якого чимало на території України.

– Чи реально привезти Віктора Януковича в Україну для свідчень?

– Це залежить від цілої низки чинників. Передусім, бажання самого Януковича, адже політичної волі Росії видати його ми не спостерігаємо за умов правління Володимира Путіна.

– Рішення Краматорського суду в березні 2017-го дало змогу прокуратурі конфіскувати гроші оточення Януковича — це близько 1,5 мільярди доларів. Чому рішення засекречене та яким чином опинилося в журналістів видання Al Jazeera?

– Зарано казати про ідентичність оприлюдненого Al Jazeera документу і рішення Краматорського суду. Інформація мала бути перевірена в межах відповідного кримінального провадження СБУ.

Рішення Краматорського суду засекречене нами у зв'язку з низкою застережень, про які ми вже неодноразово казали: це і безпека учасників процесу, і безпека слідства, наприклад, у межах цього вироку фігурує ціла низка фірм і фізичних осіб, які сьогодні могли б просто сховати набуті злочинним шляхом статки. Хто виграє від цього? Однозначно не уряд і не народ України.

– Там фігурувала компанія ICU, головою ради директорів якої була екс-очільниця Нацбанку Валерія Гонтарєва. Чи допитали працівників компанії?

– Краматорський суд їх не допитував, водночас керівництво ICU неодноразово допитала і прокуратура, й інші органи досудового розслідування, зокрема НАБУ. До того ж, саме за ініціативою прокуратури піддали сумніву результати однієї з експертиз, здійсненої щодо компанії. Матеріали направили до іншої установи на повторну експертизу.

– Чому слідчі не знайшли співучасті ICU з оточенням Януковича, якщо фактично її працівники допомагали виводити ці гроші?

– Схема виведення коштів виглядала наступним чином. По-перше, це не один, а близько тридцяти вироків, затверджених різними рішеннями судів. На першому етапі ухвалене рішення стосовно так званих предикатних злочинів (які передували відмиванню коштів, набутих злочинним шляхом). Це різного роду розкрадання чи то банківського рефінансування, чи ухилення від сплати податків, чи контрабандна діяльність, а також інші злочини у фінансово-господарській сфері.

Відтак кошти відмивали спершу на території України, а потім через 10 — 15 фінансових хабів вони виходили на міжнародний «відмивочний» майданчик. Лише тоді гроші знову акумулювалися на рахунках близько 30 офшорних компаній у формі так званих інвестицій для придбання облігацій внутрішньодержавної позики. Саме на цій фінальній стадії брокером при купівлі облігацій і була компанія ICU.

– Тобто її співучасті немає в цьому злочині?

– У межах зазначеного провадження їхні дії не кваліфікувалися як такі, що мають ознаки злочину.

– Є інші?

– Можливо, про які наразі говорити передчасно.

– Чи оскаржує це рішення хтось у міжнародних інстанціях?

– Річ у тім, що кримінально-процесуальний кодекс дає лише дві можливості оскарження угоди зі слідством. Це сторона обвинувачення і той, з ким укладається угода. Ні одна, ні друга сторона угоду не оскаржили, відповідно, вона набула чинності та в межах вироку конфіскували вищезгадані кошти.

Ми зіткнулися з певною активністю шахраїв міжнародного масштабу з метою відмотати щось назад. Крім достатньо дешевого піару, жодних додаткових дивідендів їм це не принесло, оскільки будь-яких легальних можливостей оскаржити рішення національного суду на сьогодні немає.

– Cправа так званих «вишок Бойка». Активісти й журналісти кажуть, що прокуратура згадує лише про частину вкрадених коштів — 150 мільйонів, водночас вкрали близько 300. Можете пояснити чому?

– Незалежна експертиза показала збитки близько 150 мільйонів. Щойно ми отримаємо докази, що сума збитків більша, — зможемо доінкримінувати цю шкоду.

– А самого Юрія Бойка притягнуть до відповідальності?

– На це питання краще буде відповісти, коли слідство матиме відомості, які свідчитимуть про наявність ознак складу злочину тої чи іншої особи.

– У березні Печерський суд дав дозвіл на спеціальне досудове розслідування щодо Сергія Курченка. Поясніть важливість цього рішення.

– Усім добре відомо, що саме Курченко був одним із гаманців Януковича, саме через нього проходили оборудки неймовірних обсягів. Цього рішення ми чекали понад рік і стикалися з відвертим саботажем з боку суддівського корпусу надання дозволу на притягнення до відповідальності пана Курченка за спеціальною процедурою. І все ж ми домоглися цього рішення. І так само, це можливість конфіскувати статки, прив'язані до пана Курченка чи його оточення як в Україні, так і за її межами.

– Про яку суму йдеться?

– Достатньо велику. Я б не хотів зараз називати суму. Краще хай це будуть вироки суду й конкретні результати у сфері конфіскації.

– Скільки необхідно часу для першого рішення?

– Складно щось прогнозувати, це досить нескладне процедурне рішення вимагало наших сукупних зусиль понад рік.

– Поясніть, яка ситуація з латвійськими грішми? Це так звані «арбузівські кошти» — 50 мільйонів гривень, Іванющенка — 26 мільйонів доларів.

– Усе доволі просто. Стосовно 50 мільйонів, які ви згадали, хотів би єдине уточнити: за версією слідства, вони не належать ні Курченку, ні Арбузову, ні будь-кому персонально. Це кошти злочинної організації.

Так само, як і попередні 1,5 мільярдів не належали ні Арбузову, ні Курченку, ні Клименку. Це був так званий «общак» часів Януковича, який вони відкладали на випадок наступних президентських виборів.

Так склалося, що вони потрапили до українського бюджету і, відповідно, ця сторона не дуже від цього щаслива. Рішенням суду здійснили конфіскацію, це близько 50 мільйонів, які за спеціальною процедурою конфісковані до бюджету Латвії. Тепер ми очікуємо рішення латвійської сторони.

Ми розраховуємо на максимально швидке вирішення питання, оскільки, будемо відверті, на певному етапі це вже стало питанням внутрішньої політики Латвії. Повернення грошей з бюджету може розглядатися не надто добре через призму внутрішньо-політичної ситуації цієї країни. Ми готові до переговорів з латвійським урядом у разі потреби і відповідна урядова делегація вже сформована.

– Скільки часу це може зайняти?

– Близько року тому ми вперше передали вирок українського суду латвійській стороні, перекладений російською. За півроку ми отримали прохання перекласти це рішення на латвійську, при тому, що 99 відсотків населення Латвії вільно говорить російською.

– Зниклі з Інтерполу топ-чиновники режиму Януковича — торік це викликало суспільний резонанс. Чому так відбувається?

– Причин декілька. Почнемо із найпростішої — це домашня причина. Комісія контролю за файлами Інтерполу ідентифікувала низку певних неузгодженостей в кримінально-процесуальному законодавстві України. Зокрема, закидають, що нібито статус «підозрюваний», «обвинувачуваний» в українському законодавстві не відповідає правилам обробки даних Інтерполу. Ідеться про осіб зі статусом «accused» — «обвинувачений».

Водночас у нас обвинувачення обираються лише на стадії досудового слідства, на якій мати процесуальний статус обвинуваченого просто неможливо, відповідно, в нас це статус «підозрюваний» або «suspect» і саме на це б'ють фігуранти.

Крім того, за інформацією комісії з контролю за файлами, оголошення в міжнародний розшук погіршує процесуальний статус зазначених осіб — це нібито дозволяє обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без фізичної присутності самих фігурантів.

Ми переконуємо, що це не відповідає дійсності. Що в разі оголошення особи в міжнародний розшук, наш суд може лише визначити запобіжний захід у вигляді приводу до суду. А в суді вже обирають запобіжний захід — тримання під вартою. А можливо і ні. Тобто є певні питання до вдосконалення нашого законодавства. Але генпрокуратура спільно з народними депутатами вже напрацювала законопроекти.

Друга причина — з певного часу перелік повноважень комісії контролю за файлами Інтерполу розширили, крім того розширили і її кількісний склад. А на тлі нещодавньої резолюції Ради Європи про зловживання механізмами Інтерполу окремими недемократичними режимами, ця комісія намагається виглядати святішою за Папу Римського.

Так склалося, що українське питання одним із перших потрапило до розширеного складу комісії, це сталося буквально за тиждень після парламентської асамблеї Ради Європи. От і маємо відповідний результат.

Водночас не хотів би драматизувати ситуацію з Інтерполом, можливо, не надто сприятливу для українських правоохоронців. Однак це не означає, що ми втрачаємо всі можливості співпрацювати або домагатися повернення злочинців. Є двосторонні угоди про видачу правопорушників. Крім того, щойно встановлюється місцеперебування правопорушника, ми вже можемо звертатися щодо видачі, не використовуючи канали Інтерпол.

– У липні 2014 року в селі Горбачево-Михайлівка Донецької області вбили 16-ти річного Степана Чубенка, уродженця Краматорська. Слідство встановило, що злочин скоїли троє бойовиків із батальйону «Керч» — Юрій Москалев, Максим Сухомлинов та Вадим Погодін. Злочинці, за даними слідства, переховуються на окупованій території України та в Росії. Вадима Погодіна затримали в червні 2017-го в окупованій Ялті. У липні того ж року Генеральна прокуратура звернулася до Росії щодо видачі його Україні, однак Погодіна навпаки відпустили. У листопаді суд Торецька заочно засудив до довічного ув'язнення Погодіна, Москалева та Сухомлінова. Яка нині ситуація в цій справі? Що треба, аби Росія видала злочинця українській стороні?

– Сьогодні, на жаль, імовірність того, що російська влада має щирі наміри видати правопорушника близька до нульової. Як ми і передбачали, Погодіна використали лише в якості наживки. На тому етапі російській стороні потрібно було отримати від нас класичний запит про видачу правопорушника. У такий спосіб російська сторона дешевим піаром намагалася отримати непряме підтвердження з боку генеральної прокуратури України про вірність анексії Криму.

Ми направили всі потрібні документи, водночас жодних посилань на міжнародні угоди в них не містилося, через те, що ми вважаємо Крим невід»ємною частиною української території.

– Представники департаменту спецрозслідувань Генпрокуратури часто скаржаться на тиск з боку генерального прокурора. Згадують про часткове розформування департаменту у 2016-му і залучення частини слідчих до справи Януковича, що нібито уповільнило розслідування справ Майдану. Ваша думка з цього приводу?

– На мою думку, будь-який прокурор, зокрема й керівник окремого департаменту, має всі процесуальні можливості оскаржити дії, які вважає неправомірними в передбачений законом спосіб. А перетворювати діяльність на політичне шоу, на мою думку, дещо за межами моралі, права й інтересів нашого суспільства.

Розмовляла Вікторія Рощина

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.