Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
9
жовтня
Випуск
№ 1392 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Моцарт і П’яцолла на концертній естраді міста, або роздуми про практику організації сучасних форм культурного обслуговування [Випуск № 1373]

Поза сумнівом, усе навколо нас змінюється: будівлі, оздоблення навколишнього середовища, а головне – люди, форми їх спілкування і ціннісні орієнтації. А відтак, змінюється і практика організації їх культурного обслуговування Адже достатньо високий художній смак публіки стимулює приїзд до Рівного значної кількості високовартісним майстрів сцени у широкому сенсі цього слова. Не є виключенням і останній концерт, що відбувся в органній залі місцевої філармонії.

Для тих, хто не був на цьому заході, нагадаю, так би мовити, творчий склад учасників: Вольфганг Амадей Моцарт – один із найпопулярніших композиторів класичної музики. На нашій планеті він перебував лише 35 років! Його творчість вражаюча: понад 600 творів, серед яких понад 50 симфоній, майже 20 опер, чимало інструментальних концертів (зокрема 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, Реквієм та багато інших інструментальних і хорових творів. Його музика, створена під впливом ще одного генія – Йозефа Гайдна, стала вершиною класичної епохи за чистотою мелодії та форми. Разом із Гайдном і Бетховеном, Моцарт належить до найбільш визначних представників Віденської класичної школи. Це чи не найяскравіший представник європейського бароко в музиці, чий земний шлях завершився у 1791 році.

Астор П’яццола – аргентинський композитор, виконавець на бандонеоні, легенда сучасної естрадної музики, який лише за 10 останніх років життя написав понад 300 танго, 50 мелодій до кінофільмів: «Піраньї» (Луїс Берланга), «Генріх IV» (Марко Белоккьо), «Світло» (Жанна Моро), «Армагедон» (Ален Жесуа), «Південь» і «Посилання Гарделя» (Фернандо Соланас) тощо, за які журі премії критиків в Італії нагородило його найвищою відзнакою, занотувавши при цьому у дипломі: «За сміливість композицій і оригінальну творчість специфічних аранжувань, що надають танго нового звучання».

1992 року він відзначений за твір Oblivion у категорії «Найкраща інструментальна композиція», а у 1993 р. у Лос-Анджелесі номінований на премію Греммі – здається, найвищу сучасну відзнаку у музичному мистецтві.

Цих, поза сумнівом, геніальних особистостей звів на концертній естраді Органної зали м. Рівне Раміро Аріста – диригент італійського походження, родом із Буенос-Айреса, який після завершення навчання в Національному музичному університеті Бухареста, став художнім керівником, а згодом і головним диригентом симфонічного оркестру «П’юра» в Перу (2009 р.). Дуже швидко його концертна діяльність знайшла прихильників у Венесуеллі, Румунії, Болівії, Росії, Молдові та Україні.

Учора він був у нашому місті і спробував за допомогою нашого Академічного камерного оркестру дати власну інтерпретацію творчості названим вище геніям із різних культурних епох.

Утім, цей концерт, як і низка інших, проведених останніми роками в нашому місті, дає підставу для певних висновків, серед яких, на завершення, наголошу на наступному.

Надзвичайно важливим чинником розвитку мистецтва, принаймні його групових форм, є можливість постійно залучати до роботи з художніми колективами (принаймні, на рівні проведення окремих репетицій) нових керівників – режисерів чи диригентів. Ця багаторічно апробована світова практика, закріплена згодом у численних конкурсах та фестивалях, дає надзвичайно плідний результат: адже художній колектив, що працює у стаціонарних умовах, має унікальну нагоду постійно знайомитися з новими формами інтерпретації, новим баченням цих гастролерів у доброму сенсі цього слова (сформованих часто в різних соціокультурних системах, художніх школах), мистецьких проблем чи, принаймні, виконуваного твору.

Корисною вона є і для цих керівників (диригентів чи режисерів-постановників), оскільки вони час від часу отримують для своєї творчої самореалізації експериментальний майданчик із нових особистостей, що живуть і творять у власній системі культурних координат. І знайомство з цією системою збагачує цього ситуативного керівника існуючими традиціями, формами творчих контактів, а відтак – розширює межі його організаційно-культурного досвіду.

Поза сумнівом, що подібна практика функціонування мистецтва є надзвичайним стимулом і для штатних художніх керівників театрів чи філармоній (сьогодні це особливо помітно на практиці функціонування приватних творчих агенцій, представники яких є постійними учасниками оригінальних антреприз на рівненських сценах), позаяк саме вона стимулює творчий пошук, що дозволяє постійно розвиватися, оновлюватися мистецтву.

Одним словом, контакт і взаємодія, – це ті чинники, які ще у ХVІІ столітті сформували таке ємне поняття, як європейська культура, якій завжди були притаманні мовна чи, загалом, культурна багатомовність, наявність безлічі художніх шкіл, літературних течій, відсутність сталих ідеологем. Тоді як нам, слухачам чи глядачам, цей творчий тандем дає якісний культурний продукт, який і робить мистецтво вічно живим феноменом, що постійно притягає до себе нових шанувальників. А тих, хто в цьому переконаний – залишає з собою назавжди. Не дарма ж на рекламному білборді нашого Академічного театру накреслено – «Театр (у значенні – сцена) – це презентація вічних цінностей»!

Сергій Виткалов

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.