Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
18
червня
Випуск
№ 1376 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Чи з’являться в українській політиці нові лідери? [Випуск № 1372]

Серед нашої вузької групи журналістів, які ненавидять один одного, йде нещадна дискусія про те, чи є моральним йти в проект «Нові лідери» на каналі олігарха Віктора Пінчука.

Протягом останніх тижнів втомлена від скандалів громадськість люто доводить один одному правоту своєї позиції. Оскільки я сам скептично ставлюся до проекту «Нові лідери» все ж виступлю на його захист.

Ось дивіться, приходить до мене Владислав Оленченко з партії Михайла Саакашвілі і каже: Це неправильно. А я відповідаю: А чого тоді неправильно ходити на ТБ олігарха Пінчука, коли Міша Саакашвілі не вилазить з ТВ олігарха Димінського (ZIK) або олігарха Мураєва (NewsOne)?

Так сталося, що у цій країні все належить олігархам. Чому ж тоді ходити на «Свободу слова» »до олігарха Пінчука на телеканал ICTV варто, а брати участь в такому ж шоу« Нові лідери »на тому ж телеканалі ICTV не варто? Особливо, якщо знаєш правила гри. Ось і граються в котики-мишки. Нові лідери використовують олігархів, а олігархи нових лідерів.

Але я переконаний, що у політичній боротьбі ніщо не замінить повноцінної політичної організації, оскільки вона є базовим суб'єктом політичної гри. Ніякі мережеві комунікації і масові альтруїстичні пориви не здатні замінити добре організовану групу політичних вовків. Хочеш бути на вершині - ставай вовком, бо баранів на вершину заводять тільки в якості сакральної жертви (до речі, цю істину варто усвідомити нашим «новим лідерам» до того, як їх заведуть на жертовний вівтар, бо усвідомлення того йдеш ти туди вовком чи бараном може визначити не тільки особисту політичну кар'єру, а й долю країни).

Звідси немає загальнонаціональної політики і політиків без доступу до загальнонаціональних каналів - це в черговий показала остання соціологія КМІС. Там чітко видно, що всі наші політичні зірки Фейсбуку невідомі переважній більшості населення. Тобто, ти можеш мати хоч 20 тис. передплатників, хоч 200 тис., але якщо тебе не має в телеящику, то тебе немає в загальнонаціональній політиці. Тому, ти або створюєш свій зомбо-ящик, або купуєш чужий, або вступаєш в кооперативні відносини за інтересами з тими, хто має медійний інструментарій викривлення свідомості. При цьому володіти таким інструментом краще, ніж орендувати.

Наступна істина - неможливо отримати довгостроковий успіх, якщо твоя політична сила не ґрунтується на економічній основі тієї чи іншої соціальної групи. І якщо такої бази немає, то твоя політична сила буде іграшкою для тих, хто таку базу має. Наочний приклад ситуації після Майдану - олігархи стали головними бенефіціарами перемоги Майдану, тому що вони мали політичні партії, медіа, бойовиків і усвідомлювали свій інтерес, тому домовилися з приводу Порошенко, оскільки усвідомлювали ризики втрати контролю над ситуацією. Я навіть не кажу про вплив олігархів на Майдан, який був інструментом зміщення Януковича. Середній клас на Майдані не мав шансів взяти владу в Україні тому що увійшов в ситуацію без своїх політичних інструментів, розкручених лідерів першого ешелону. Тому і, перш за все, тому ми сьогодні маємо таку соціально-економічну ситуацію в країні. Стару систему трусунуло, але не перевернуло. Без усвідомлення цього надії на модернізацію в Україні після виборів 2019 року не мають ніяких перспектив.

Тому єдиним сильним інструментом для руху вперед у маленької групи модерністів в Україні можуть бути тільки ідеї, які потрапляючи на зоране нуждою соціальне поле отримують шанс швидко зійти. І ці сходи далі потрібно конвертувати в організаційну, медійну та, як наслідок, політичну міць. Нехтування організацією призводить до залежності від тих, хто їх має.

Тому і доводиться ліпити з українського непотребства кулю, бо немає іншого народу, немає інших умов, немає інших людей. Є тільки те, що є і тому потрібно відкинути всі надії на диво, що хтось там прокинеться, розбудити сплячого народ-велетень і країна полетить в евроатлантичне майбуття, як ракета.

А реальність така. Народ жебрак і продажний, ніхто нікому не вірить і для того, щоб піднятися вище на щабель, потрібно відчайдушно вигризати собі простір сантиметр за сантиметром. Поки ти не опинишся на маленькій вершині, а твої конкуренти внизу. І ось тільки тоді зверху цієї купи непотребу, ти отримуєш шанс щось змінити, причому міняти доведеться швидко, але так, щоб не впасти, бо знизу вже повзе наступна партія контрреформаторов.

Тому нехай лізуть наверх ті, хто лізуть. У всякому разі, вони намагаються. Незадоволений тими, хто лізе? Лізь сам і не ний. Не хочеш лізти? Не заважай іншим, підтримуй їх. Не хочеш підтримувати? Жери баланду і не кашляй.

Ось і казочці кінець, а хто дослухав, той і «новий лідер».

Юрій Романенко

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.