Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
12
листопада
Випуск
№ 1396 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

«Grand spring festival»: ІІ всеукраїнський фестиваль із хореографічного мистецтва (роздуми глядача) [Випуск № 1371]

Рівненщина чимало років традиційно вважалася краєм хорового виконавства, свідченням чого була безліч хор-ланок, хорових гуртків, академічних та камерних хорів, створених на виробництві, навчальних закладах, селах тощо. Утім, змінюється час, а разом із ним і акценти у мистецькому розвитку краю. І сьогодні хореографія – це, беззаперечно, візитівка нашого міста. Це підтвердив проведений в ПК «Текстильник» (5-6.05.2018 р.) у рамках проекту «Рівне – місто унікальних подій» ІІ всеукраїнський фестиваль із хореографічного мистецтва «Grand spring festival».

Якщо, приміром, у всеукраїнському фестивалі-конкурсі хорового мистецтва ім. В.Пекаря, що відбувся 4-6.05.2018 р. у рамках цього ж проекту, взяло участь лише 17 колективів, 2/3 з яких – дитячі, то у названому вище хореографічному заході заявлено 78 переважно дитячих гуртків лише в другий день проведення заходу. Загальна кількість учасників понад 800.

Відвідавши дводенний марафон, відчувши атмосферу свята, дух змагальності, напругу в середовищі батьків-уболівальників, можна відзначити, що подібні заходи створюють широкі можливості для творчої конкуренції, студійної роботи, а відтак – збагачення художніми техніками, репертуаром, спілкуванням, урешті-решт. Учасники отримують масу позитивних емоцій, що роблять їх життя яскравим. Ці заходи привертають увагу до стану розвитку жанру, адже класичним правилом аматорів завжди був вислів «Якщо будь-який жанр мистецтва пригальмовує свій розвиток – потрібно терміново провести фестиваль!».

Залишаючи професіональний аналіз виступів членам журі і художнім керівникам, відзначу, що загальним зауваженням, як на пересічного глядача, є те (і це характерно майже усім дитячим колективам чи окремим виконавцям не залежно від жанру мистецтва), що художні керівники, не зовсім розуміючи потреби і цінності дитячого віку, беруть до виконання складні за задумом чи філософські за суттю композиції («Дорослі мрії», «Синтетичні рухи», «Мальви» тощо), які дитячий вік (5-7 років) не може збагнути, тому копіює інтерпретацію дорослих. Але ж сьогодні хореографічна, як і будь-яка інша мистецька сфера, має безліч яскравих, характерних саме для дитячого віку, культурних зразків.

Не зовсім добрим є також надмірне використання іноземної музики, під яку виконуються, або ж яка складає основу власних хореографічних композицій (це стосується також і назв гуртків). Жодним чином не сповідуючи будь-яке «...фобство», потрібно пам’ятати, що наша орієнтація на європейські цінності і європейський культурний простір, передбачає, перш за все, яскраву національну ідентичність, якою кожна країна цікава світовому співтовариству загалом, а не мавпуванням чужих культурних зразків, які в українській дитячій інтерпретації не дають того ефекту, який би мав бути у результаті. І це особливо потрібно здійснювати в добу глобалізації, спрямовану на культурну уніфікацію народів.

І останнє. Потрібно щось робити з участю у подібних заходах, а відтак – і художніх гуртках, представників чоловічої статі. Адже українська танцювальна практика ніколи не була одностатевою. Інакше бальна і народна хореографічна традиція в Україні, як танцювальні напрями національної культурної практики, відійде у минуле. Та й як засіб формування духовності, фізичної загартованості і культури, хлопцям вона потрібна не менше, ніж представникам прекрасної статі.

Сергій Виткалов

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.