Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
16
вересня
Випуск
№ 1389 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Цугцванг для Путіна [Випуск № 1370]

У перший місяць після перемоги на президентських виборах режим Володимира Путіна зазнав значно більше стресових ситуацій, аніж очікувалося. Більш того, вперше стали зрозумілі межі суверенної влади російської еліти. В кінцевому підсумку, система авторитарної рівноваги виявилася в ситуації, коли будь-який її прояв або реакція на дії інших сил призводить до поглиблення кризи авторитарної стабільності.

Вперше за весь час путінського правління система російської влади зіткнулася в квітні з проблемою технічної та інфраструктурної стійкості своєї влади. Невдале блокування месенджера Телеграм ставить керівництво перед вибором: або відступити перед громадянським суспільством, відмовившись від блокування, або зруйнувати весь інтернет в Росії, включаючи сайти президента Росії, музеїв Кремля і всієї банківської структури. В ході боротьби з Телеграм заодно була розблокована частина раніше заборонених сайтів. Технічно ж вирішити проблему блокувань Роскомнадзор не може і не зможе в майбутньому в принципі (якщо тільки фізично не знищить весь інтернет в країні).

І ось ця неможливість протидії неконтрольованій активності - нова ситуація для Кремля. Це найрадикальніший виклик системі путінської держави за весь час її існування. Телеграм знаходиться поза системою абсурдних законів, які в Росії можна обходити, не дотримуватися по-тихому, але відкрито бути над якими може тільки Суверен - Володимир Путін. Телеграм підриває віру в непорушність бюрократичної машини, що знаходиться у владі тільки вищої сили «государева чуда», яке іноді трапляється у вигляді особистих розпоряджень Путіна щодо врегулювання кризових ситуацій, або під час прямих ліній з народом. Але виявляється, що в світі постіндустріальних технологій можуть бути і інші джерела чудес, що не підкоряються суверенній архаїці. І Телеграм тільки перша ластівка в цьому процесі.

Поряд з Телеграм тривають сміттєві протести як в Підмосков'ї, так уже і в сусідніх областях. Сміття, його переробка - це теж проблема технічного та інфраструктурного виживання системи, яка не має прямого відношення до політики, але яка стає політичною, так як демонструє межі суверенної сили. У російській системі авторитарної рівноваги влада має ореол сакральної всемогутності. І, незважаючи на те, що вона допускає повільне гниття навколо себе під час кризової ситуації, путінський режим прагне продемонструвати здатність ці кризові ситуації дозволяти. Режим - пожежник, більш того єдиний пожежник на території країни. Це одна з ключових скреп негласного соціального контракту між суспільством і владою.

Проблема сміття, однак, демонструє провал режиму як кризового менеджера, причому провал не в результаті політичної протидії, а з суто технічних причин. Москва не може виробляти менше сміття, люди не можуть менше споживати, а ресурси сміттєвих полігонів навколо столиці виснажені. Можливо, протягом року владі вдасться побудувати нові сміттєспалювальні заводи. Але цього часу у режиму немає, так як проблема стоїть вже зараз, люди задихаються зараз, і вони чекають від влади самостійних кроків по вирішенню кризи. І чим довше цього суверенного дива не відбувається, тим більший ризик того, що жителями міст, які зіткнулися з проблемою звалищ, почнеться пошук іншої самостійної сили, здатної вирішити їх проблему.

Але і на цьому технологічні виклики системі не закінчуються. В умовах мораторію на поставку в Росію будь-яких складних промислових технологій під загрозою опиняється виживання навіть іміджевих проектів - таких як добробут Криму. Наприклад, російська альтернатива газової турбіни Siemens, поставки якої тепер неможливі через санкції, зруйнувалася на випробуваннях. Підводячи підсумки технологічного кризи, можна тільки констатувати, що насувається техногенна катастрофа зламаної інфраструктури, щодо якої суверенна влада не в змозі зробити диво. І саме ця нездатність здійснювати дії, непідвладні нікому іншому, може стати початком вже реальної політичної кризи в російській системі авторитарної рівноваги.

У сфері зовнішньої політики путінський режим також виявився в ситуації, коли будь-яка його дія погіршує шанси на підтримку образу Великої Держави. Росія була змушена промовчати у відповідь на бомбардування Дамаска силами коаліції США, Великобританії і Франції, точно так же, як путінські «унікальні» зенітно-ракетні комплекси не помічають нальотів ізраїльських ВПС на сирійські об'єкти.

Більш того, практика гібридної війни, якої Росія намагалася підірвати західну демократію, починає поступово застосовуватися і щодо режиму Путіна. Перші, по-справжньому серйозні санкції обвалили акції однієї з найбільших компаній країни «Русал». І під такою ж загрозою знаходиться весь бізнес, власники якого були вказані в лютневих списках, наданих ЦРУ Конгресу США. Російські ЗМІ видавлюються з європейського та американського інформаційного простору, так само, як всередині самої Росії свого часу було зачищено інформаційне поле. І головне, єдине, що залишається Кремлю в якості відповіді - висловлювати обурення і стурбованість. Якщо раніше Володимир Путін завжди грав на підвищення ставок в конфлікті, то тепер ту ж стратегію щодо його режиму стали застосовувати його противники. І тепер уже Кремль змушений шукати компроміси, відступати і намагатися зберегти обличчя, так як ресурсів для подальшого підвищення іміджу, крім як мультфільмів з намальованими ракетами, у російського режиму не залишилося. По суті, зовнішня політика з нескінченного ресурсу легітимності і пропаганди перетворюється на збиткову сферу, будь-яка дія в якій призводить до багатомільярдних втрат. Захід послідовно заганяє Росію в рамки її кордонів, де єдине, що залишилося за 18 років путінського правління, - це деградоване технологічне і соціальне середовище.

Ситуація постійних поразок всередині і зовні країни вкрай нова для Кремля; режим просто не навчений в ній існувати. І, значить, кожне майбутнє, ініціативно прийняте рішення буде дурніше попереднього і загрожує ще більшою нестабільністю. В цьому і сенс цугцванга: коли будь-який хід у шаховій партії погіршує становище гравця. По суті, у режиму залишається один перевірений рецепт - це пошук внутрішнього ворога і об'єднання суспільства в боротьбі з ним. Але такого політичного ворога поки просто немає: опозиція давно розгромлена, велику ж небезпеку становлять не терористи, а методи, які використовуються в боротьбі з ними.

У цій же історії з Телеграм Роскомнадзор зміг перетворити одну з найбільш лояльних Кремлю соціальних мереж в символ опору державі. Останні ініціативи режиму можуть тільки посприяти зростанню числа прихильників протесту, яких не хвилюють зовнішні війни Російської Федерації або інші злочини режиму, але є деякі цінності, якими молодь поступитися не може: заборона виїзду за кордон, вторгнення держави в особисте життя, серйозна цензура в інтернеті. Протести ж, викликані техногенними катастрофами, вкрай складно переконливо представити результатом підступів агентів Держдепу навіть інформаційній агітмашині Кремля. У зв'язку з цим цікава акція протесту 5 травня, запропонована Олексієм Навальним. По-перше, це перша за рік акція не особисто на підтримку Олексія. По-друге, в атмосфері накопичення нерозв'язних проблем вихід на вулицю дійсно стає єдиним способом спілкування з владою. І в нинішній ситуації режиму залишається або демонструвати слабкість ще раз, причому в символічний день, напередодні інавгурації Володимира Путіна на четвертий термін, або ж застосувати масове насильство, масові арешти: повторити те, що робить Роскомнадзор в інтернеті, але вже з людьми на вулиці, причому швидше за все з тією ж ефективністю.

У будь-якому випадку, головний підсумок квітня: час авторитарної рівноваги для російського режиму закінчився. Російській владі доведеться приймати рішення і реагувати на неприємні для неї явища. Це не означає, що в державі вже скоро почнуться демократичні зміни. Але те, що зміни почнуться, можна стверджувати. А ось які вони будуть, залежить від майбутніх дій, як прихильників влади, так і її зовнішніх і внутрішніх ворогів, і від непередбачуваних «чорних лебедів», які вилуплюються з протиріч в країні з амбіціями великої держави і економікою третього світу.

Юрко Славутич

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.