Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
8
липня
Випуск
№ 1379 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Сучасний театр очима регіонального глядача: київська антреприза у Рівному [Випуск № 1370]

Сучасний театральний бум, що виник в Україні, можна порівняти з аналогічними процесами, характерними колишньому СРСР кінця 80-початку 90-х років ХХ століття, коли студійний театральний рух охопив майже всю країну. Внаслідок відповідної програми розвитку недержавних театрів, започаткованій на хвилі Горбачовської «відлиги», виникла низка оригінальних театральних структур, спроможних запропонувати глядачу новий погляд на інтерпретацію традиційних тем, або поглянути на сучасне життя іншими очима.

Кладучи в основу своєї діяльності різні творчі принципи, форми організації репетицій та театрального дійства, добираючи на власний розсуд, виходячи із змісту вистав, інтерпретації сценічних образів акторів, вони, аналогічно нинішнім, мали значно більше можливостей щодо вибору власного репертуару, сповідування творчих принципів, власної самореалізації постановника. І саме цим викликали захоплення у глядача.

Щось подібне відбувається і у сучасному культурному просторі, де театр антрепризи, як складова діяльності незалежних театрів, продовжує відстоювати свої позиції і здобуває прихильність українського глядача. І саме він поступово урізноманітнює культурний простір країни, стимулюючи і акторів, і режисерів стаціонарних державних театрів до творчого пошуку. В основі їх художньої презентації – переважно комедія чи сарказм, жанр, який в усі часи знаходив благодатний ґрунт у серці українського глядача; проблема, що дає чимало можливостей для творчого експерименту.

От і нещодавно (24 квітня) на рівненській сцені (зала МБК) вкотре відбулася художня презентація достатньо типового сюжету (життєвого «трикутника») групою акторів Київського Академічного театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра – «Чоловік моєї дружини».

Склад акторів: народний артист України: В.Горянський, що однаково талановито реалізував себе як у гостросюжетних кіноролях (назвемо лише творчі експерименти останніх років: «Слуга народу», «Сувенір з Одеси», «Найкращий тиждень мого життя»), так і класичних комедійних театральних ролях («Женихи» і «Ревізор» за М.Гоголем, «Кімната № 13» (за драмою англійського драматурга Р.Куни), «Рожевий міст» (реж. К.Степанкова).

- Заслужений артист України Дмитро Лалєнков, послужне творче реноме якого також переконливе: кіно ролі у фільмах та серіалах: «Богдан-Зиновій Хмельницький», «Роксолана», «Доярка з Хацапетівки», «Дика Любов», «Леся+Рома», «Дідусь моєї мрії» тощо, а також провідні ролі на театральній сцені у Театрі російської драми ім. Лесі Українки – «Дама без камелій» (реж. Р.Віктюк), «Плечовий», «Граємо Чонкіна» та ін.

- Заслужена артистка України Олеся Жураківська, яка, виходячи навіть із переліку зіграних ролей, також не потребує особливого представлення як актриса національного кіно («Поки станиця спить», «Одесса-мама», «Свати-5», «Віра, Надія, Любов», «Доярка з Хацапетівки»), різнопланові театральні ролі: «Корсіканка», «Ромео і Джульєтта», «Не все коту Масляна» тощо.

Названі особистості постійно експериментують із режисерами-постановниками, беруть участь майже в усіх експериментальних презентаціях, набуваючи надзвичайно потрібний досвід власного творчого виявлення.

Така мобільна група не потребує особливих сценічних витрат, спец ефектів, громіздкого обслуговування, однак за формою впливу на глядацьку аудиторію, змінах у її ціннісних орієнтаціях значно випереджає фактично будь-яку театральну програму стаціонарного театру. Саме ця антреприза (як організаційна форма нового театру), втілена видатними акторами сучасності і забезпечує провідну роль національній сцені і її еволюцію до кращих зразків світового мистецтва.

Сергій Виткалов

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.