Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
22
квітня
Випуск
№ 1368 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Що я думаю про пожежу в Кємєрово? [Випуск № 1365]

Мережа знову поділилася на дві приблизно рівновеликі групи – тих, кому шкода родини загиблих у російському Кємєрово і тих, кому шкода виключно і тільки українського солдата, який цього ж дня загинув на Донбасі від куль сєпарів...

Спасибі, хоч триколор на авки не ставлять...

«Просто шкода дітей, яких закрили в приміщенні. Дика смерть, - констатує Ніна Скиба і додає, - це нормально, співчувати, коли гинуть діти. Ми не росіяни, щоб зловтішатись з чужої біди, саме в цьому наша відмінність. В людяності».

«Це, звичайно, цинічно, - вставляє свої п’ять копійок Micik Gonibez, - але добре, що жалісливі українці не почали ставити російський прапор на авки. І на тому спасибі».

Алекс Зубков підводить своєрідну риску: «Кожен сам для себе обирає, як чинити - радіти, що 41 потенційний російський солдат і окупант згоріли в кінотеатрі чи співчувати, що 41 дитина не змогла вибратися з пастки, що її влаштували халатність і продажність чиновників».

Що можу сказати я? Якось, одної новорічної ночі мені не пощастило опинитися у під’їзді, де від кимось не вимкненої праски почалася пожежа в одній з квартир. Люди вибили двері і увесь стояк вкрило удушливим димом. Я був у гостях, де вже встиг спорожнити кілька келихів, і в пориві благородства кинувся-було у злощасну квартиру, бажаючи допомогти. Минуло дуже небагато часу, як відчув, що задихаюся і в такому стані користь встигну принести, в ліпшому випадку, самому собі... У пошуках ковтка повітря відчайдушно перестрибував сходи, падав, забивався, але вставав і мчав далі, аж поки не опинився на ділянці, вільній від диму і нарешті дихнув-таки на повні груди...

Як воно помирати на пожежі, уявляю доволі таки барвисто. А тому дітей, які померли внаслідок вбивчого дибілізму дорослих не жаліти не можу. Як і більше 200 тварин 25-и видів, яких, як виявилося, в момент пожежі так і не вивели із зоопарку, розташованого на одному з поверхів... Вчадіти від диму в приміщенні без вікон і дверей не побажаю нікому, а тим паче неповнолітнім, які в Росії часто виявляються найпритомнішою частиною населення.

Царство їм небесне. Щиро і без тіні сарказму.

А вони точно люди?

Але як усе- таки бути з їхніми батьками? Вони ж бо нині саме переживають горе непоправної втрати. Той самий найтяжчий біль, що його в аналогічних випадках відчуває будь-яка нормальна людина. Можна було б суто по-людськи і поспівчувати. Але чи є безутішні тати з мамами, власне, людьми?

В тому розумінні, в якому ними є, скажімо, відверто обділені українською емпатією понад 400 мешканців Східної Гути, яких російська авіація розбомбила трохи більше місяця тому? Або ті приблизно по 40-50 мирних жителів щодоби (!!!), яких спалює фосфорними бомбами то в тому, то в іншому куточку Сирії. Діти щоразу (!!!) становлять приблизно третю частину загиблих. І про будь-яку халатність чи нещасні випадки навіть не йдеться: бомблять і труять підкреслено добросовісно, отримуючи саме той результат, на який і сподівається керівництво Росії!

Ці та інші обставини дають особисто мені чимало підстав не вважати абсолютну більшість громадян Росії, власне, людьми в традиційному розумінні цього слова. Натомість вважати кимось без душі і серця та з очима без виразу, зомбі чи орками з голлівудських хорорів, які відчувають трохи не так як люди. Як саме, достеменно не знаю, а відтак співчувається відверто складно... Мабуть, замалим не святим бути потрібно...

Думаєте, бодай хтось з них чи російських колег по цеху насмілиться вимагати відставки Путіна, Мєдвєдєва чи бодай губернатора Кємєровщини? Ніхто навіть не подумає про щось подібне!

Між тим, пожежа в «Зімній вішні» - красномовна ілюстрація того, що неминуче рано чи пізно трапиться, якщо дозволяти забудовникам і власникам об’єктів безкарно економити на безпеці людей. Ніде правди діти, в Україні це питання поставлене приблизно так само, як у «братьєв». Відповідно до наших законів, скажімо, позапланову перевірку пожежної безпеки в тому чи іншому закладі можна провести виключно з доброї волі суб’єкта господарювання або ж у випадку аварії. До тоді ж: не воруши лихо, поки сидить тихо...

Що мала би робити після трагедії в російському Кємєрово, наприклад, активна громадськість українського Рівного? Та хоча б організуватися, аби змусити місцеву владу терміново перевірити усі торгові центри області. З обов’язковою публікацією результатів у відкритому доступі. Саме така реакція, переконаний, припала би до душі усім, включаючи наших воїнів на передовій.

Максим Коломис

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.