Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
18
червня
Випуск
№ 1376 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Затишшя перед буревієм? [Випуск № 1358]

Сергій Степанишин

В Україні вже давно немає нормальних новин. Таке враження складається після вивчення інтернет-трафіку. Загальна відвідуваність сайтів у порівнянні з 2014-2015 роками скоротилася в два рази. Інші рейтинги показують схожу картину. І це не просто статистика, це кардіограма громадських пристрастей.

В українських ЗМІ давно не було гучних статей або резонансних репортажів. Чесні і глибокі матеріали траплялися, але ось резонансних не було. Імена журналістів, які формували порядок денний пару років назад, починають забуватися. Хоча ці автори, як і раніше, живі, щось пишуть, намагаються докричатися до своєї аудиторії.

Про телеящик взагалі годі говорити. Майже усі новинні програми українських каналів перетворилися на суцільний побутовий кримінал, або ретрансляцію інтернет-приколів та розважальних відеороликів. Позитив відсутній зовсім, а критика дій влади зводиться до примітивного, популістського рівня в угоду тому, чи іншому власнику телеканалу.

У той же час не можна сказати, що нічого важливого не відбувається. Пенсіонери кидаються гранатами в залі суду, одне політичне вбивство слідує за іншим, на головних сценах країни біснуються релігійні шарлатани, митрополити УПЦ МП не пускають до раю невинно убієнних дітей, МВФ не дає грошей. Але за живе ці події нікого не зачіпають.

Українська реальність схожа на казковий ліс. Кожен день в ньому відбуваються моторошні чудеса. Хтось когось жере, когось гвалтують, десь пожежа. То тут, то там чути постріли, вибухи і хрускіт падаючих дерев. Але лісові жителі ні на що не звертають уваги. Вони не чують криків про допомогу, не бачать наближення лиха. Збайдужіли, звикли до всього або, може кимось зачаровані?

Про те, що з серцебиттям українського соціуму коїться щось недобре, помітили і соціологи. Згідно з дослідженням Інституту соціології НАН України, станом на осінь 2017 року рівень протестних настроїв в країні досяг рекордно низького рівня за останні сімнадцять років. Лише 21% громадян готові брати участь в протестних акціях. Для порівняння: у 2015 році цей показник становив 40%.

Цю магію чисел легко було б пояснити, якби Україна досягла максимального рівня добробуту за 17 років. Але парадокс в тому, що ми знаходимося якраз в найнижчій точці за рівнем доходів на душу населення з 2000 року. Та й в іншому у нас все не слава богу: злочинність стрибкоподібно зросла ще в 2016-му і з тих пір не знижується, гривня падає, війна тліє, кількість самогубств збільшується. Можливо, у всіх сенсах бідні, але свідомі українці вірять в реформи?

Директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна констатує: не вірять. 77% опитаних вважають, що не проведено жодної успішної реформи. 40% громадян вважають, що президент, уряд і парламент взагалі нічого доброго не роблять. Рівень невдоволення владою зашкалює, але бажання протестувати чомусь немає.

Життя підтверджує висновки дослідників. Політикам (незалежно від табору) не вдається вивести своїх прихильників на вулиці. Минулонедільна акція «За імпічмент» захлинулася в байдужості киян і гостей столиці. Погодьтеся п’ять, навіть десять тисяч протестувальників, значна частина з яких ще й фінансово стимульована, це крапля у всеукраїнському морі..

Як довго триватиме суспільна апатія і чим закінчиться - наразі не відомо.

Майдан і війна були колосальним стресом для більшості українців. Ми цілодобово стежили за новинною стрічкою, кожен день заучували десятки назви дрібних населених пунктів в зоні АТО, перераховували свої заощадження на потреби армії. Найактивніші записувалися в добровольці або відправлялися на війну в якості волонтерів.

Рано чи пізно повинен був настати момент, коли втома звалить з ніг, коли психіка кожного з нас звикне до екстремальних зведень з фронту, коли закінчаться сили і сімейні заощадження. Такий момент настав. Мовою психіатрії це називається зміною епізодів. Тривалість кожної фази може сягати 1,5-2 років. Різке падіння доходів в 2015-2016 роках, девальвація гривні і постійне зростання комунальних тарифів оглушили українців.

Якщо вірити офіційній статистиці, середньостатистична українська сім'я не в змозі в повному обсязі сплачувати за комуналку. Половина домогосподарств тримається на плаву лише за рахунок субсидій. Головна мета більшості людей в цих умовах - на чомусь заощадити, десь підробити, врятувати сім'ю від злиднів. Ніколи на мітинги ходити і газети читати.

Але очевидно одне: рано чи пізно суспільство вийде зі сплячки. Біполярний розлад на те і біполярний, що смуток змінюється спрагою діяльності.

До економічних проблем українці теж з часом адаптуються - не в перший раз. Представники офісного планктону по традиції батьків і дідів почнуть їздити на картоплю. Тонкі знавці імпортного алкоголю остаточно перейдуть на домашній самогон. Хтось замість Болгарії відпочине в Затоці. Неприємно, звичайно, але не смертельно.

Остаточного реваншу зла бути не може. Поки Земля ще крутиться, сутичка добра і зла зі змінним успіхом то однієї, то іншої сторони неминуча. Закон єдності і боротьби протилежностей ніхто не відміняв.

Коли ж конкретно маятник хитнеться в інший бік? Політична логіка підказує, що ближче до виборів. Але прорахувати момент всенародного пробудження неможливо. Ірина Бекешкіна згадує, що перед Помаранчевою революцією рівень протестних настроїв був невисоким. Тоді вибух масового обурення був спровокований президентською кампанією. Разом з тим Революція гідності трапилася задовго до виборів.

Вважається, що на цей раз приводом для масових протестів може стати якась резонансна подія. А якщо її не буде, то тоді надії на вихід зі стагнації найближчим часом взагалі не має?.

Впевнений, що незважаючи на всі негаразди, привід для оптимізму таки є. І він полягає не лише у незворотності еволюційних законів та швидкому прогресі молодого покоління, а у вірі у величезний потенціал українців, який розкриється вже невдовзі справжнім економічним проривом і кардинальною зміною нинішньої політичної системи.


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.