Сергій Виткалов Гастролі
Людині, на жаль, притаманні не лише високі почуття, але й ...не дуже. Останні, як, до речі, і перші, не менш яскраво та оригінально висвітлені (або висміяні) у світовій класиці упродовж усього часу існування театру, як виду мистецтва. Не перевершеним у цьому плані є й національний геній Миколи Гоголя.
Сюжет – нескладний: у чоловіків, рано чи пізно, виникає потреба у створенні сім’ї, від якої залежатиме чимало у долі молодого (або ж не зовсім) подружжя. Хтось шукає дружину з приданим, хтось – зі знанням французької мови, комусь довподоби інше. З роками це питання лише актуалізується і, як правило, загострюється. І саме тут виникає безліч комічних, або трагікомічних епізодів. І чоловікам, як правило, у цьому процесі дістається найбільше.
Не останню роль у пошуку «другої» половини відіграє, як відомо з національної класики, сваха, що, будучи важливою складовою цього процесу, стикається з низкою різноманітних проблем, пов’язаних із цією «нелегкою» справою. І саме від її компетентності та «вміння», кажуть, залежить чимало.
Саме таким любовним колізіям і була присвячена гумористична вистава (комедія) «Женихи» за творами М.Гоголя, презентована на сцені Рівненського Академічного театру 23 січня.
Ця п’єса – з низки вистав, показаних у театральних турне країною групи київських акторів на чолі з народним артистом України В.Горянським.
У складі творчої групи, яка блискуче відтворила на рівненській сцені, можливий (або типовий) варіант підготовки весілля за «розрахунком» – В. Данилюк, А.Корж, О.Князь, Д.Гамлетович, М.Дашевський.
Як і кожна гастрольна вистава, ця також не вирізнялася особливими декораціями та художнім антуражем, що мало й свої переваги, оскільки акцентувало увагу лише на перебігу сюжетних ліній, акторській грі, монологах, що залишилися в пам’яті як свідчення поступових змін української сцени.
Поза сумнівом, вистава мала успіх, що зайвий раз підтверджує як широту і бачення життя українським класиком, так і глибину прочитання образів його твору творчою групою. А відтак, проблема, порушена у п’єсі, як засвідчила реакція зали, не втрачає актуальності і у сучасного глядача.
Отже, найдовший «відпочинковий місяць» року у Рівному на театральній сцені завершився оригінально і... не без моралі!