Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
23
вересня
Випуск
№ 1390 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Дубенська організація «Просвіти» в часи польської окупації [Випуск № 1356]

ВІКТОРІЯ Кондратчук

Однією з найпотужніших організацій на Рівненщині в часи УНР і в часи польської окупації була Рівненська повітова «Просвіта», фундаторами якої стали українські політичні емігранти. Серед них важливе місце займає уродженець Поділля, член УЦР, рівненський повітовий (1917 р.) і волинський губернський (1918–1919 рр.) комісар Федір Сумневич. Він увійшов до першої ради товариства, підписав у 1917 р. його статут, опрацьований на кількох спільних зібраннях організації та в середині жовтня того ж року затверджений окружним судом. Рівненська «Просвіта», що згідно зі статутом, охоплювала всі сфери культурного, просвітянського життя, шкільну й позашкільну освіту, зростала чисельно.

В умовах польського гноблення українців, членами „Просвіти” були створені сотні хат-читалень, гуртків, рільничих об’єднань, хорів, залучено до просвітницької діяльності інтелігенцію, селян, робітників, молодь. Пробуджуючи національну свідомість, захищаючи мову, культуру українського народу, «Просвіта» організовувала курси для вихователів дитячих садків, диригентів, режисерів, лідерів молодіжного руху. Вона дбала про спортивний гарт молоді, а ще більше про духовне вдосконалення, християнську мораль, оголосивши нещадний бій пияцтву та тютюнопалінню.

Проте польська поліція постійно тримала в полі зору роботу «Просвіти». Про це свідчать численні документи, які зберігаються у так званому спецфонді Рівненського обласного державного архіву. Наприклад, 7 травня 1921 року було проведено так звану «люстрацію» цієї організації, тобто перевірку, після чого польська адміністрація оголосила про припинення «Просвітою» її діяльності.

Але просвітяни не дуже зважили на це, і вже 26 липня підкомісар поліції доповідав повітовому старості про те, що у Рівному 24 липня відбулися збори членів «Просвіти», на яких було обрано раду із семи чоловік.

Завдання товариства сягає в такий спосіб, що:

а) гуртує мешканців свого району до просвітньої роботи;

б) відкриває книгозбірні-читальні, книгарню, музеї, влаштовує лекції, відчити, загальнопросвітні курси, концерти, вистави, засновує співочі гуртки і т. п.;

в) видає книжки, часописи, листки і т. п. українською мовою;

г) засновує школи для дорослих і дітей, курси, притулки, бурси, бюро праці та інші просвітні і добродійні заклади;

д) дбає про здорове фізичне виховання молодого покоління, засновуючи гімнастичні гуртки, мандрівки, взагалі робить все, що торкається до освіти і зміцнення національної свідомості українського народу і до його фізичного та економічного добробуту».

Далі у статуті конкретно, докладно розписано права товариства, його склад, керування справами товариства, тощо.

Товариство поділяється на секції:

– Культурно-освітню, що дбає про відкриття шкіл, курсів, лекцій, відає справами шкільної і позашкільної освіти, а також справами видавництва.

– Музично-драматичну, що має завданням організацію драматичних і співочих гуртків, улаштування вистав, концертів і т. д.

– Організаційну, обов'язком якої є організація філій «Просвіти» на місцях в повіті та інструктування їх діяльності. Вона відає справами кооперативів.

– Правничу, що має завданням надавати правну допомогу населенню і в той же час є юрисконсульським відділом товариства.

– Дошкільного виховання, на обов'язку якої є організація дитячих притулків, дитячих садків і т. п.

– Фізвиховання – популяризація і організація, спортивних, пластових і інших рахункових товариств і організацій.

Трощки пізніше за Рівненське, 31 грудня 1920 року було зареєстроване Дубенське повітове товариство «Просвіта». У статуті (виданий друкованим способом), який підписали Михайло Черкавський, Павло Кузицький, Володимир Серб, Олекса Костенко, Степан Михалевич, Василь Петровський, Максим Чучмай, мета діяльності визначилась так: «Товариство засновується для того, щоб просвітити своїх членів світлом доброї науки та через знання і національне виховання повести їх до кращого громадського життя». Щоб уявити собі масштаби тогочасної просвітянської роботи, процитуємо пункт 2 Статуту: «Щоб досягти своїх завдань, «Просвіта»: 1) відкриває книгозбірні, читальні, книгарні, заводить кінематограф; 2) упоряджає прилюдні читання, лекції, доповіді й бесіди; 3) видає книжки, газети й листки для народного читання; 4) щоб поширити освіту, заводить різні школи для дорослих і дітей, упоряджає читання та виклади з різних наук, закликає для того лекторів та інструкторів; 5) заводить різні фонди й стипендії для допомоги кращим учням продовжувати свою науку далі; 6) ширить освідомлення про значення народних економічних закладів; 7) упоряджає освітні мандрівки, народні гулянки, національні свята й урочисті походи тощо, зокрема організовує театральні й хорові гуртки».

Усіма справами товариства кермували загальні збори його членів та обрана для цього рада «Просвіти». Головою ради кілька років був сенатор Михайло Черкаський ( на фото) – відомий громадсько-політичний діяч і публіцист, а згодом посол Максим Чучмай. Активну участь у роботі брали Сергій Козицький, згаданий Антон Камінський, Федір Назарчук, Неофіт Кибалюк. У просвітянському конгресі 1924 року у Львові взяли участь Михайло Черкавський, який прочитав там реферат «Огляд просвітньої діяльності на Волині і Поліссі». Цікаві дані про діяльність «Просвіти» містяться у протоколі загальних зборів товариства від 5 квітня 1925 року, які відбулися в приміщенні читальні – вул. Панєнська, буд. Костенка. Збори відкрив Михайло Черкавський. Присутні з обуренням протестували проти резолюції російського «Съезда деятелей по народному образованию», який відбувся у Варшаві в березні 1925 року. Цей з'їзд ігнорував український національно-культурний рух, виставив мету «штучного втримання російської школи серед українського народу», виявив «російські тенденції русифікувати наш край». У резолюції, яку Дубенська «Просвіта» надіслала у Львів до «Просвіти-матері», було записано: «Нехай знають зайди-росіяни і збаламучені ними інші перевертні, що український народ вже освідомився національно і освідомів себе за окрему від москалів народність, що має свою культуру, літературу, свої власні національні завдання, змагає і буде змагати до своєї власної школи, з українською мовою навчання як єдиного засобу до культурного розвитку в дусі європейському нашому народу. Тільки наука в рідній українській мові дасть нашому народові належну освіту і введе його в сім'ю народів культурних, од яких одірвали його в часи нашого лихоліття, між іншим, і росіяни своїми квазі-культурними впливами, своїми протиприродними змаганнями зробити з нашого самостійного народу народ «руський», себто московський. Геть з московськими руками од нашої чистої національної справи!».

У звіті за 1926 рік відзначалося, що просвітянська ідея на Дубенщині знаходить усе більше прихильників та активних працівників серед селянства. Товариство рік у рік збільшує кількість своїх членів, філій та читалень і поширює поле своєї діяльності. На 25 грудня 1926 року в повіті було вже 67 філій і близько 1700 членів, які сплатили внески. Відкрилися курси для неграмотних, організовувалися читання з історії, природи рідного краю, українського письменства, сільського господарства і кооперації. Було започатковано збір коштів на спорудження Дому «Просвіти».

У 1924-1928 роках широко розгорнули свою діяльність різні аматорські гуртки, кількість яких рік у рік зростала, хоча польські власті вимагали при кожній просьбі на дозвіл даної п'єси, на якій повинен бути напис польської влади, що п'єса та «оцензурована». Було створено чимало сільських хорів, перші місця серед них займали Боремельський та Мокренський. Боремельський хор вдало виступав у Дубні та Луцьку. Для підвищення майстерності аматорів були організовані місячні курси диригентів на прохання Сергія Козицького: «Може, хто з музичного Парнасу Львова зволив би спуститися на дубенське болото». У вересні 1925 року в Дубно для творчої допомоги прибув відомий український композитор Станіслав Людкевич.

Незважаючи на утиски польської адміністрації, «Просвіта» послідовно розширювала межі своєї діяльності, стала національним чинником культурно-духовного життя українського населення.

Але адміністративно-поліційні переслідування Дубенської «Просвіти» продовжувались. У травні 1928 року всі філії були закриті. Навесні 1929 року в Дубні відбулися ліквідаційні збори «Просвіти»... Цю політику польських властей різко засудив Михайло Черкавський, виступаючи в сенаті ще 2 березня 1927 року: «Ми наглядно переконалися, що величні гасла про свободу, рівність і братерство, про шанобливість і пошанування індивідуальності непольських народів є лише дзвінкими фразами, байками та оповіданнями для наївних дітей, що це тільки пусті слова для укривання інших думок і намірів, яких одиноким змістом є нищення нашого духовного доробку і загарбування матеріального майна, руйнування нашої культури, а навіть вбивання надії на кращу будущину».

Збереглись архівні документи про напрямки роботи Дубенської «Просвіти» 1926 року: відкриття бібліотек, читалень, видання книг і газет для народного читання, організація масових читань, лекцій з метою поширення різних наукових знань. «Просвіта» Дубенщини мала велику бібліотеку. Ще й дотепер через роки, погроми й війни знаходимо твори із штемпелем «Бібліотека Дубенської «Просвіти». Просвітянська бібліотека мала пересувний фонд, що обслуговував багато сіл повіту. «Просвіта» Дубна передплачувала тогочасну українську періодику: «Українська громада», «Наше життя», «Новий час», «Сільський господар», «Громадський голос», «Наша просвіта» та інші. Все це робилось за членські внески і рідше за незначні пожертви. У 1927 році рішенням Міністра внутрішніх справ Дубенська «Просвіта» була заборонена. Та, не дивлячись на заборону, вона діяла, боролась до самого 1939 року. В 1939 році бібліотеки Дубенської «Просвіти» були знищені.

«Просвіта» в Дубні була відновлена в 1941 році. Важко докладно відтворити динаміку її надзвичайно бурхливого розвитку, але вже 24 січня 1942 року гебітскомісар Дубенського округу констатував, що окружне Товариство «Просвіта» в Дубні має 185 філій, тобто майже у два рази більше, ніж до заборони Товариства польською владою.


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.