Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
23
вересня
Випуск
№ 1390 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Дубенський хоспіс: право на гідну смерть [Випуск № 1350]

У Дубно функціонує єдиний в області хоспіс, який створили 6 років тому на базі колишнього онкодиспансеру. І хоча українська медицина невеличкими кроками йде вперед і разом з нею реорганізація медичних закладів, однак Дубенський хоспіс ще далеко не типовий європейський. Очолює цей заклад лікар з 45-річним стажем Микола Кружайло, для якого медицина є покликанням усього життя, а хоспіс став його другим домом.

Заручник політичної системи

Микола Кружайло народився 1949 року у селі Привільне Дубенського району. 1966 року закінчив Дубенську середню школу № 8. В цьому ж році вступив в Тернопільський державний медичний інститут, де навчався 6 років. Згодом пана Миколу направили в Тучинську лікарню, де через відсутність житла він лише 2 місяці попрацював лікарем-хірургом. Після цього його перевели на посаду головного лікаря у Мирогощанську амбулаторію. Тут вже затримався на 2 роки. Оскільки саме ця лікарня обслуговувала аж 7 сіл, то роботи було чимало. За словами пана Миколи, довелося побачити багато різних пацієнтів з різними хворобами. Навіть неодноразово приймав пологи, що і стало поштовхом до чергової зміни місця роботи. Адже потім Микола Кружайло став акушером-гінекологом у Дубенському пологовому будинку. А згодом під час горбачовської перебудови його обрали головним лікарем цього пологового будинку. І здавалося нарешті знайшов своє місце, адже на цій посаді він перебував упродовж 20-ти років. Втім, політика, зокрема Помаранчева революція, внесла свої корективи на подальшу біографію Миколи Кружайла. Через несумісні з владою ідейні погляди пана Миколу звільнили з посади, встановивши політичний діагноз «Не помаранчевий!». Через ці події Микола Кружайло деякий час працював звичайним лікарем. Більшу увагу на нього звернула вже влада Януковича. «Сказали от він ображений. Ми його знаємо. Хороший хлопець», - посміхаючись, пригадує пан Микола. Тоді йому запропонували стати головним лікарем Дубенського району, а точніше міськрайонного територіального медичного об'єднання. Через 2 роки у 2010-му Микола Кружайло знову став заручником політичних ідей. Будучи депутатом Обласної ради, він мав свою чітку позицію. Тому під впливом нових політичних суперечок він вже сам написав заяву на звільнення.

Від новонароджених до приречених…

Попри пенсійний вік 63-річний пан Микола все одно не уявляв своє подальше життя без улюбленої роботи. Відтак у 2011 році він став завідуючим і безпосереднім керівником Дубенського хоспісу. З того моменту перед лікарем відкрилася нова сторінка його життя.

Нині Дубенський хоспіс для Миколи Кружайла є другим домом, де він голова і батько величезної родини. Це 61 чоловік персоналу та 28 хворих. Остання цифра постійно змінюється, адже Бог час від часу когось забирає до себе. Однак все одно їм на зміну прибувають нові пацієнти. «Якщо хворого відправляють у хоспіс, то це означає, що він житиме від півроку до року», - каже завідуючий відділенням Дубенського хоспісу Микола Кружайло. Тож заклад надає медичні послуги невиліковно хворим.

Всього за період існування хоспісу в ньому перебувало 637 пацієнтів. З них 52 % - жінки, 48 % - чоловіки. В основному пацієнти старшого віку, однак бувають і молоді. Наймолодший був з 1989 року народження, найстарший з 1917 року. На сьогоднішній день в хоспісі перебуває 5 пацієнтів з онкозахворюваннями, решта з іншими важкими патологіями.

Історія та особливості закладу: від онкодиспансеру до хоспісу

У 2011 році Дубенський онкодиспансер був реорганізований у єдиний в області хоспіс. Заклад є структурним підрозділом Дубенського медичного коледжу. Хоспіс є спеціалізованим медико-соціальним закладом для цілодобового кваліфікованого догляду, надання медичної та соціальної допомоги, включаючи забезпечення паліативної та симптоматичної допомоги, психологічної та соціальної підтримки хворим у термінальній стадії, а також психологічної та соціальної підтримки родичів хворого на період хвороби та втрати ними рідного.

Хоспіс знаходиться в приміщення історичної будівлі 17 століття. Тоді тут був монастир. Сьогодні одна частина будівлі належить хоспісу, а інша церкві, яка планує відновити діяльність монастиря.

Відділення паліативної медицини розраховане на 35 ліжок. Відбір, прийом невиліковних хворих до хоспісу здійснюється лікувально-профілактичними закладами області .

Відповідно до покладених завдань хоспіс виконує наступні функції: взаємодіє з лікувально-профілактичними закладами, які направляють хворих на госпіталізацію, а також установами соціального забезпечення; забезпечує призначення та здійснення відповідних програм обстеження, паліативного та симптоматичного лікування хворих з урахуванням їх віку, діагнозу, тяжкості стану та у відповідності з стандартами надання медичної допомоги; надає допомогу хворим, яка залежно від потреб пацієнта та його родини, може здійснюватися у вигляді цілодобового перебування в стаціонарі, в тому числі забезпечує:

- проведення регулярних лікарських оглядів госпіталізованих хворих з періодичністю, що визначається станом хворих;

- паліативну та симптоматичну медичну допомогу;

- підбір та проведення необхідної знеболювальної терапії;

- соціальну та психотерапевтичну допомогу хворому, його близьким та членам родини;

- своєчасне надання екстреної та невідкладної медичної допомоги хворим в разі виникнення невідкладних станів зі здійсненням при потребі переведення хворих в стаціонар ЦРЛ;

- раціональне харчування (в тому числі дієтичне) у відповідності до рекомендацій лікаря та з урахуванням бажання хворого;

- проведення, в разі потреби, консультативних оглядів госпіталізованих хворих із залученням лікарів-консультантів відповідних спеціалізованих закладів;

- допомогу у забезпеченні правового консультування пацієнтів та членів їх родини.

Окрім цього, для хворих, персоналу та родичів хворих в хоспісі працює психолог, яка щоденно проводить психологічні бесіди та різноманітні заняття.

«Говорити з пацієнтами завжди є про що. Однак до кожного повинен бути індивідуальний підхід. Вони вловлюють кожне слово, яке ти їм говориш, тому потрібно бути дуже обережним у своїх висловлюваннях. Втім, всі вони дуже люблять поговорити, бо відрізані від соціуму. Спілкуємося на різні теми. Зазвичай, перша бесіда це знайомство. Хтось більше розповідає про себе, хтось менше. Тобто є ті, які відкриваються швидше, а є більш замкнені в собі. Однак в кожного з них є своєї мрії і бажання», - розповідає психолог Дубенського хоспісу Анна Бірук.

Також на базі хоспісу з 2014 року працює виїзна служба. Тобто до деяких хворих з Дубного та навколишніх сіл медичний персонал приїжджає додому. Втім, для кращої діяльності цієї служби не вистачає нового транспорту.

Безгрошів'я та байдужість влади

На сьогоднішній день хоспісу катастрофічно не вистачає грошей. З часу заснування він фактично існує за рахунок спонсорів та волонтерів. В старе історичне приміщення довелося вкласти чимало грошей. Тут не було навіть води. Ні обласна влада, ні держава не виділяють достатньо коштів на нормальне функціонування хоспісу. Навіть персоналу не передбачено грошей на оздоровлення, а заробітна плата, звичайно, мінімальна. Усі придбані ліжка, білизна та елементарні речі для догляду за хворими були закуплені за спонсорські гроші.

Чимало мрій і бажань є у працівників хоспісу. І це не лише вища зарплата, а, зокрема, елементарно мати ліфт. Оскільки в закладі люди часто йдуть з життя, то, наприклад, вночі тіла померлих з другого на перший поверх транспортують самі медичні сестри та санітарки. На початку заснування хоспісу найнеобхіднішою потребою був морг, тому це питання вдалося вирішити раніше. Знову ж таки не за державні кошти.

За словами завідуючого відділенням Дубенського хоспісу Миколи Кружайла, на одного хворого на місяць потрібно приблизно 3,5 тисячі гривень. Адже майже всі пацієнти прикуті до ліжка і щоденно потребують памперсів та особистих засобів гігієни. Окрім цього, чималі кошти йдуть на харчування. Деякі продукти постачають навколишні сільські ради. Тож сьогодні хоспіс по суті функціонує за рахунок волонтерів, які час від часу організовують благодійні акції, небайдужих спонсорів та сільських рад. І хоча питання фінансування Дубенського хоспісу часто піднімалося на сесіях Обласної ради, втім його завжди ігнорували.

І як каже психолог Дубенського хоспісу Анна Бірук, усі ми підсвідомо знаємо, що рано чи пізно підемо з життя. Втім, кожен з нас хоче, щоб останні дні були прожиті в нормальних умовах. Щоб життя не перетворилося на завчасну смерть душі.

Юлія ШЕВЧУК


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.