Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
12
листопада
Випуск
№ 1396 2018 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

ДІЯЛЬНІСТЬ УВО-ОУН НА ВОЛИНІ [Випуск № 1349]

На початку лютого 1929 року в австрійському Відні з декількох розрізнених молодіжних націоналістичних організацій та структурованої в Галичині Української Військової Організації (УВО) під проводом Євгена Коновальця, було завершено процес об’єднання і створено єдину організацію українських націоналістів ОУН. Було обрано ПУН – провід українських націоналістів. Прийнято програму та інші важливі установчі документи. Відтепер як на еміграції , так і в краї, тобто в основному в Галичині, відбулася інтенсивна розбудова новоствореної мережі ОУН. Певний короткий період часу УВО та новостворена ОУН формально існували як окремі організаціЇ, але фактично це вже була єдина організація. Просто ОУН ставила перед собою значно ширші в тактичному і стратегічному плані завдання, ніж її попередниця УВО.

Починаючи з лютого 1929 року, Провід ОУН розгорнув як на еміграції, так і в краї, в основному в Галичині, інтенсивну розбудовчу роботу - створення нової організаційної мережі та нових пресових видань.

На початку 30 –х років в Галичині ОУН серед української молоді та студентства досягла шаленого впливу. Дійсно, перед початком Другої Світової війни, ОУН серед всіх українських політичних організацій, що діяли в світі, стала найпотужнішою та найдинамічнішою організацією, не дивлячись навіть на розкол, що завдав колосальної шкоди національному визвольному рухові.

Все, що відбувалось на теренах Галичини в той міжвоєнний час на сьогодні, є відомими для широкого загалу історичними фактами.

А як відбувалось становлення ОУН на інших етнічних Українських землях? Як відбувався процес становлення ОУН на Волині – краї, де в майбутньому постане УПА?

Хто були ці люди? Хто заклав перший фундамент ОУН на Волині?

19 липня 1935 року Воєводства–Львівське, Тернопільське, Станіславське, Люблінське, Прокуратор суду Апеляційного в Любліні та Окружного в Луцьку та Рівному, Референтура інформаційна 2-го відділу Генерального штабу в Любліні та Луцьку, Експозитура №5 Головного штабу МВС у Львові, Бригада Корпусу Охорони прикордоння «Волинь» в Луцьку та «Полісся», а також керівник експозитури відділу контрозвідки 27 піхотної дивізії в Ковелі, відділ №8 Корпусу Охорони Прикордоння в Рівному та комендатура поліції Волинського Воєводства в Луцьку отримали спецзв’язком об’ємний інформаційно-аналітичний звіт під грифом «цілком таємно». Звіт цей стосувався діяльності ОУН на Волині. Цей таємний фоліант надійшов з Луцька за підписом начальника громадсько-політичного відділу контрозвідувального Управління Волинського Воєводства М. Ясінського. Справа ця була розіслана з метою оперативної розробки та реагування на місцях по факту нововиявленних осередків ОУН.

Чим же так перейнялися польські спецслужби влітку 1935-го, у відносно спокійному Волинському воєводстві? А перейматись панству з Луцька було чим. Тривогу викликав стрімкий розвиток в краї нової політичної сили підпілля ОУН. Справа ця набирала обертів з того ж таки 1929 року.

Даючи узагальнену характеристику суспільно-політичних процесів на Волині, аналітики польських спецслужб в таємному циркулярі намагаються дати, перш за все, самі собі пояснення - чому відбувся такий різкий стрибок росту націоналістичних настроїв на Волині.

Поворотним пунктом, чи навіть знаковою подією, що впливала на успіх зросту ОУНівської справи на Волині, польські діячі органів безпеки вважали активну діяльність випускників місцевих українських гімназій в Луцьку, Рівному та Кременці. Дійсно, на початку діяльності УВО-ОУН на Волині, першою кузнею кадрів було українське гімназійне середовище. Наприклад, Рівненську Украінську гімназію закінчили відомі в майбутніх подіях діячі українського збройного підпілля - це Ростислав Волошин, Яків та Олександр Бусли, Михайло Бляхарчук, Анатолій Маєвський та багато інших. Це вони розбудовували мережу ОУН на Волині. В подальшому, навчаючись в університетах Львова, Кракова та інших, під час канікул, повернувшись на Волинь, вони організовували роботу на місцях.

Цікавим в документі є аналіз росту показників організайційного стану ОУН на Волині. Занепокоєння польської безпеки викликали такі цифри. У 1927 році на теренах Волині було зафіксовано 28 центрів УВО та 430 членів, в 1929 році вже 41 центр та 327 членів, а у 1933 році - 99 центрів та 762 члени. На 1.01.1934р. польські спецслужби у своїх звітах фіксують 138 центри та 790 членів ОУН.

Починаючи з 1927 року, тобто фіксації перших проявів існування УВО , надалі ОУН на Волині, станом на 1.01.1935 рік, організаційна мережа зросла на 492%. Кількість членів та симпатиків, що на той час були відомі польській контрозвідки і взятих на облік зросла на 177%.

Впадає в око непропорційність наведених цифр між зростом осередків та кількістю членів. Це пояснюється тим, що 1927-1934рр. польська безпека недооцінювала загрозу стрімкого росту авторитету ОУН на Волині. Саме це змусило спецслужби з початку 1935 року розгорнути на Волині потужну контррозвідувальну операцію по нейтралізації діяльності ОУН та впровадженні в її середовище агентурної мережі , що згодом частково вдалося.

Ось деякі факти з діяльності агентури та зовнішньої розвідки:

Безпосередньо за допомогою донесень агента було встановлено, що 1 та 2 квітня 1929 року в селі Озеряни, що на Дубенщині, відбулись збори членів ОУН в оселі помічника начальника залізничної станції Озеряни Павла Волошина. Це був перший документально зафіксований факт діяльності членів ОУН на Волині. На тих зборах були присутніми 2 студенти зі Львова, прізвища котрих польська безпека не встановила. Корольчук Олександр - вчитель Української гімназії з Рівного, Федір Тижук та син господаря будинку Ростислав Волошин і інші невідомі особи.

У 1932 році було встановлено, що протягом року певна група людей, підозрювана в приналежності до УВО-ОУН, намагалась розширити серед волинян антиалкогольну кампанію, створивши мережу антиалкогольного товариства «Відродження». В 1932 році ОУН провела на Волині масштабну антибільшовицьку кампанію. Ця акція виявилася в масовому роповсюдженні серед учнівської молоді брошур «Бій під Крутами».

Так невідоме агентурне джерело у своєму донесенні повідомляло, що мешканець села Вичавки Боремельської волості Юстин Омельчук, повертаючись додому після військових зборів, 28 серпня 1932 року (військову підготовку він проходив в 2- му полку важкої артилерії м. Холм), отримав у Львові з бібліотеки «Студентський шлях» 50 екземплярів брошури «Бій під Крутами» з метою передачі керівнику ОУН в селі Ситно Крупецького повіту - Григорію Оборському. Було встановлено, що ОУН дала вказівку на розповсюдження листівок ОУН до національного свята Польщі 3 травня 1932. Так, 1 травня 1932 року, поліція фіксувала, що в селі Пустоівання Крупецького повіту були розкидані листівки ОУН з датою квітень 1932 року. Органами поліції містечка Козин був отриманий анонімний лист. Лист був відправлений з поштового відділення м. Радивилів 4 травня 1932 року. У листі невідомий автор повідомляв органам поліції, що в селі Пустоівання існує підпільний центр ОУН, до котрого належать Ростислав Ничук - продавець українського кооперативу, Дмитро Бондарчук, Григорій Клощук, Марко Степанюк.

Після анонімного донесення слідством поліції було встановлено, що Ростислав Ничук налагодив зв'язок з Григорієм Оборським з села Ситне та по його завданню організував у селі Пустоіваннє осередок ОУН в складі, що вказувався в донесенні. А розповсюдження листівок ОУН 3 травня було справою рук цього осередку.

Увечері, 9 травня 1932 року, Григорія Оборського відвідав Іван Петролюк, якого об 11 годині вечора того ж дня Оборський провів додому уздовж залізничної колії. Тієї ж ночі Оборський при допомозі напилка перерізав на залізничному стовпі №71, між станціями Михайлівка та Рудня Почаївська, телефонний дріт, що з’єднував зв'язок між Львовом та Здолбуновом.

19 червня о 10-й годині Оборський в будинку Петра Швори зібрав членів ОУН - Петра Швору, Миколу Петролюка, Івана Петролюка, Григорія Табачука, Миколу Табачука, Петра Мирончука та повідомив Їм, що в зв’язку з арештами на Кременеччині Членів Організації «ЮНАК», вони повинні піти в глибоке підпілля.

Ранком 30 червня Оборський пішов у напрямку монастиря «Козацькі Могили». Біля села Пляшева він мав зустріч зі своїм колегами Юстином Омельчуком, Ярославом Сірком, студентом богословського факультету, що проживав в містечку Броди, та Олександром Буслом, студентом Львівського університету, що мешкав у містечку Клевань, та ще кількома молодими особами, котрі тоді ще поліції не були відомі.

Того ж дня, після обіду, за участю духовенства, при великій кількості святково вбраного люду, на острові біля монастиря «Козацькі Могили» відбулась панахида по загиблих козаках в битві під Берестечком літа 1651 року.

Ще досвітнього ранку до козацьких могил прибували молодіжні студентські делегації українців з Дубенщини, Рівненщини, Кремянеччини, Горохівщини та Галицьких сусідніх земель. За оцінками конфідентів поліції в урочистих вшануваннях взяли участь більш як 5000осіб – цифра, як на то й час, вражаюча…

Під час богослужіння, невідомий з балкону храму Святого Георгія, кинув униз 30 листівок ОУН, котрі впали на стіл, де продавались свічки. Поліцейський Ян Сорока оперативно конфіскував листівки, що були розмножені на шапірографі. Невідомий, котрий їх розкидав, зник у натовпі.

У склепі, що знаходиться в нижньому храмі монастиря, на саркофаг полеглих козаків був покладений вінок з чорною стрічкою з надписом на українській мові « БРАТАМ, ПАВШИМ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ». До вінка невідомий приєднав записку з надписом «НЕЗАБУТИМ ГЕРОЯМ РІВНЕНЩИНИ 1651-1932».

Оборський, Cірко, Бусел та Омельчук після розпорвсюдження листівок, спустились у підземелля монастиря та лівим бічним тунелем вийшли з острова в напрямку річки Пляшівка. Там до них приєднались жінки - Марія Приходько, Марія Сірко, Ярослава Гладун. Усі вони були з Бродівського повіту. З ними також перебували Костянтин Матвіїв та Федір Котельницький. Прізвища інших молодих людей поліція не встановила.

11 липня Оборський, в супроводі Івана Петролюка та Раїси Яськевич, попрямували на ярмарок до Почаєва. Звідти в село Дедухів, де відвідали українського священика Левицького, в котрого зупинились на нічліг.

У селі Підзамче Оборський сфотографував поліцейське відділення. Філлери, що тримали у полі зору Оборського, відмічали, що він регулярно займався фотографуванням приміщень державного підпорядкування та залізничних об’єктів. Всі знімки відвозив до Львова, кому передавав - поліція не змогла визначити.

У серпні 1932 року польська дефензива конфедиційним шляхом отримала інформацію, що Оборський начеб-то готується здійснити на залізничній колії теракт. Спостереженням було встановлено, що вночі він ходив у напрямку залізниці.

При спостереженні за Омельчуком встановили, що 30 липня в околиці села Лопавше Боремельської гміни, Омельчук в Гущавині влаштував нелегальні збори за участю молоді з десяти чоловік. На цих зборах молодь під керівництвом Омельчука співала антидержавні пісні . Омельчук разом із учасниками був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Подальші події розвивались таким чином...

6 серпня 1932 року Григорій Оборський в товаристві ГригорІя Кухарука прибули в містечко Броди, де в передмісті Фільварок відвідали будинок Ярослава Сірка - керівника УВО ОУН в терені містечка Броди. Там була зустріч з невідомим оунівцем, що прибув з Рівного. Сірко передав Оборському та Кухаруку 400 листівок, котрі мали розкидати на Білій горі під час вшанування Маркіяна Шашкевича. Сірко отримав від Оборського ряд фотознімків залізничних мостів та інших залізничних об’єктів.

Там було обговорено, що 7 серпня 1932 року в селі Залісся Золочівського повіту, мав відбутися збір старих членів УВО та молодих членів ОУН. Члени ОУН мали виїхати на збір по шосе Дубно-Кременець. Збір було назначено в районі села Смиги.

На зборі ОУН мали бути присутні Георгій Галадюк –студент з Галичини Григорій Талімончук з Луцька з ним троє невідомих з Луцька.

При розробці території Варковицької гміни стало відомо, що роботу ОУН проводили студенти Львівського університету - Ростислав Волошин, Олександр Мельничук з Варкович та Всеволод Мельничук з Княгинина.

Вказані особи для дотримання конспірації уникали прямого спілкування з широким колом симпатиків ОУН та контактували тільки через надійних зв’язкових, таких як Іван Занощук з села Ульбарів та його сестрою .

Відомо також, що Борис Пшеничний, мешканець села Мокре Варковицької гміни, студент першого курсу університету Яна Казиміра у Львові, був призначений керівником ОУН та отримав завдання на час літніх канікул організувати нові осередки ОУН на території гміни.

Так була розпочата сторінка історії становлення перших організаційних клітин ОУН на ВолинІ. І тоді розпочався цей шлях становлення нової політичноі сили – українського націоналістичного підпілля на нашій славній Дубенщині. У цьому короткому огляді неможливо передати весь об’ємний пласт передвоєнної доби в історїі ОУН. Історія ця мала своє продовження - попереду був нелегкий шлях Визвольної боротьби, але це вже тема іншої розповіді…

С.Кричильський


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.