Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
16
жовтня
Випуск
№ 1341 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Злодії, брехуни і... п’яний слюсар з розвідним ключем у руках [Випуск № 1339]

Щоб там не говорили муляри, закладаючи свіжий пролом в Перемишлі, політична конкуренція - це нормально. Конкуренція в політиці - ознака здорового суспільства. Можна скільки завгодно слухати про успіхи в економіці і п’ять сотень сорок чотири реформи. Але досить в тапочках вийти в сусідній магазин за хлібом і молоком, щоб на власному гаманці відчути всю красу таких «реформ». Якщо на зворотному шляху ще й захопити з поштової скриньки квитанцію за комуналку - пива точно буде мало. Влада в Україні - вона як п’яний слюсар з розвідним ключем у руках. Спочатку розводить народ. Потім починає закручувати гайки. Причому крутить з усієї дурі (а дурі у неї багато) і, як наслідок, зриває різьбу. Тому рано чи пізно доводиться шукати нового слюсаря - тверезого і грамотного.

Ніколи не буває так, щоб політична боротьба проходила гладко і без ексцесів. Тим більше в Україні. Будуть ще вивихи і переломи, вибиті зуби і тріск чубів. Дай Бог, щоб все цим і обмежилося. Мене більше цікавить, що станеться тоді, коли українське суспільство стане обличчям до обличчя з дилемою чергових або позачергових виборів - парламентських і місцевих. Хто потрапить в черговий раз в «оновленну» Верховну Раду? За якими критеріями? Знову за гроші? Знову за особисту васальну відданість або за те, що, коли всі кричали, він кричав голосніше за всіх? Ризикну припустити, що в першому майбутньому парламенті ми побачимо багато колишніх осіб. Чи не тому, що так званим демократичним силам це подобається. А тому, що без об'єднання з деякими парламентськими старожилами їм, новим демократам, мало що світить під скляним куполом.

А значить, знову договорняки вже на етапі пошуку спільних інтересів. Від цього, на жаль, нікуди не дітися. Це неприємно. Але цим доведеться перехворіти. На місцевих виборах, сподіваюся, буде більше простору для маневрів. Однак, знову ж таки - за кого голосувати? У нас немає культури виборця. У нас, як і раніше, «хто дужче б'є, той краще грає». Громадянська позиція - це здорово. Це заслуговує на повагу. Але цього недостатньо, щоб керувати селом, містом, областю або, нарешті, країною. Ви ж не йдете до шевця пломбувати зуб. Незважаючи на те, що знаєте його двадцять років як порядну людину, і три роки тому він заробив пневмонію на Майдані. Ви не довірите ремонт автомашини пралі, а виховання дитини програмісту. Чому? Та тому, що у будь-якій справі є свої професіонали, і для того, щоб отримати бажаний результат, треба доручити вашу проблему грамотному фахівцю. Це ясно як Божий день.

А тепер подивіться, кому ми десятиліттями даємо мандати на рішення наших найважливіших проблем. Все тим же «любителям». Так, вони вміють добре говорити, голосно і переконливо. Так, багато хто з них не побоялися виступити проти диктатури і обмеження наших свобод. А тепер ті ж свободи обмежують самі своєю кричущою некомпетентністю, популізмом і взаємопоборюваністю. Чого варте лише прийняття Закону про судову реформу, яке перетворили на глум. 4500 поправок до цього Закону внесла фракція „Батьківщини” – це що некомпетентність чи відверте знущання над виборцем? Бажання Тимошенко „насолити” Порошенку і Гройсману довело голосування до абсурду, а затягування часу поставило під удар прийняття пенсійної реформи, яка хоч далеко не досконала, але здатна хоч трішки покращити рівень життя українських пенсіонерів.

Адже грамотний фахівець - це комбінація професійних знань і професійного досвіду. Не знань взагалі і досвіду всюди, а суто в своїй специфічній сфері. Якщо зібрати разом співаків, козаків, бізнесменів, спортсменів, збитих льотчиків, колишніх комсомольських лідерів і дати їм право на вирішення економічних і юридичних проблем, - то навирішують вони саме те, в чому ми з вами борсаємося вже третій десяток років.

Чому вони займаються не своєю справою - зрозуміло. Бабки, пільги, престиж. Питання в тому, чому ми кожен раз даємо їм себе обдурити. Наобіцяють чудес, причому в тій області, в якій у кандидата немає ні знань, ні досвіду. А потім дивуємося, чого вони там накерували.

І розплачуємося за їх художества щодня, своїм життям, добробутом і здоров'ям.

У мене є пропозиція , допоки ситуація не зміниться в якісному вимірі, проводити вибори до Верховної Ради щороку, як колись в Італії. Щоб не встигли обрости жирком і не зуміли відбити потрачені на виборчу кампанію мільйони. Може тоді відсів брехунів і товстосумів пришвидчиться? І не треба кивати на великі витрати з держбюджету, бо, по- перше. все одно крадуть безмірно більше, а, по- друге, пересічний громадянин матиме непоганий підробіток чи то в партійному штабі, чи то на виборчій дільниці.

В Україні є таланти. Це, завдяки телеящику, знають всі. Є люди, які вміють чудово співати, танцювати, сідати на шпагат і ковтати шпаги. А чи є в Україні фахівці? Довели свій високий професіоналізм менеджери, економісти, юристи? Чи не час поміняти формат передвиборчої боротьби? Щоб замість відретушованих фотоморд на бігбордах - список того, що вже зроблено кандидатом. І замість обіцянок в дусі Ньювасюків - конкретний бізнес-план. І не тези, які вилами по воді. Що повинно бути виконано, коли, за рахунок яких джерел, який запланований результат. І дедлайн по кожній позиції. А вишенька на торті - підписану заяву за власним бажанням, без дати. Щоб знав: промахнешся, - пощади не чекай. На підставі ось такої чіткої програми повинен обиратися кандидат. Не можеш конкретизувати - сиди там, де сидиш. Не можеш виконати пункти своєї ж програми - прости і прощай.

Ти - менеджер. Тебе наймає народ для виконання обіцяного. Це раніше депутати були голосом народу. Сьогодні голос не потрібен, потрібні розум, чуття і хватка. Сьогодні ти - вовк народу. Тому рви зубами так, щоб цьому народу було де заробити на їжу, одяг і виховання та навчання дітей. Ось така програма-мінімум.

Гірко, але факт. У нас є все для успішного розвитку України. Є грамотні люди. Не треба робити гендиректором заїжджого рокера, навіть якщо він присвятить одну зі своїх композицій славним трудівникам Львівського вагоноремонтного заводу. Є свої фахівці, зі знаннями галузі зсередини, досвідом і амбіціями. На будь-якому рівні управління. Є Комітет виборців України, якому належить нарешті пояснити «пересічному» українцеві чому економічні проблеми повинні вирішувати економісти, правові - юристи, а охорони здоров'я - досвідчені професійні медики. Навчити виборця вимагати від кандидатів розгорнутий поетапний бізнес-план замість локшини на вуха або гречки в пакеті. Так, людина може бути прекрасним співрозмовником, товаришем. Але навіть для того, щоб купірувати хвіст собаці - тобто зробити банальний «чик» скальпелем- потрібен ветеринар.

Чи не геть більше потрібно знань і досвіду для управління людьми? І ніякі особисті якості професійних не замінять. Ось що всім нам треба усвідомити. Щоб перестати вестися на черговий передвиборний обман.

Потрібно дати фахівцям на всіх рівнях заявити про себе. Їм, напевно, є про що розповісти. Нехай їх місцеві програми реформ оцінить компетентне журі із залученням іменитих вітчизняних і закордонних фахівців. Пару інформагентств і центральний ТВ канал в медіа-партнери. Щоб вся країна побачила не тільки своїх співаків і танцюристів, а й грамотних українських менеджерів.

Ми часто любимо говорити про будівництво держави. Але жоден розсудливий господар не довірить будувати свій будинок людям з вулиці. У нас же виходить, що фундамент заливають співаки і колишні комсомольці, кладку виконують журналісти, електрикою займаються агромагнати, а покрівлею - кондитери.

Зграя олігархів і популістів. Парламент блатних і - ні, не жебраків - і дуже багатих блатних. Самі бачите, який будинок вони нам будують. Ви наважитеся хоча б в нього зайти? Я вже не кажу про те, щоб там переночувати або жити. До дідька лисого всю цю бригаду. Взяти нову, з грамотних виконробів, з поіменною перевіркою працівників (освіта, досвід, портфоліо), з рекомендаціями, з укладенням офіційного договору, де будуть чітко прописані терміни, система оцінки якості і відповідальність кожного, а також санкції за невиконання взятих на себе зобов'язань. Поки не пізно.

Сергій Степанишин


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.