Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
17
грудня
Випуск
№ 1350 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Родина Косміаді як культурний феномен Волині [Випуск № 1337]

Сучасне життя приносить безліч неочікуваних явищ, подій та інших форм його виявлення. Такою неочікуваною, однак від цього ще більш яскравою, є приїзд на постійне місце проживання до нашого міста дочки відомого рівненського художника (до 1943 р. – жив у м. Рівне) Г.П.Косміаді, який, поза сумнівом, був яскравою сторінкою у культурно-мистецькому житті Західної Волині, зокрема й нашого міста, оскільки у культурному просторі краю він залишався не лише талановитим художником та керівником «Естетичного гуртка», що діяв при місцевому комерційному училищі, завданням якого було влаштування мистецьких виставок, художніх читань, концертів, художніх вечорів, вистав, бесід на етико-естетичні теми, але й здійснював помітну педагогічну діяльність, результатом якої стало його відзначення у вересні 1928 р. на Волинській виставці (Луцьк) Малою Срібною медаллю за ефективну педагогічну діяльність, а саме – керівництво учнівськими роботами (розпис на порцеляні, дереві, вишивки, аплікація).

Саме Надія Петрівна й стимулювала відродження інтересу до творчості батька, свідченням чого стала поява двотомника його художніх робіт, упорядкованого рівненськими науковцями, а згодом – і встановлення постаменту. Вона ж з іншими подвижниками мистецтва ініціювала й запровадження мистецької премії ім. Г.Косміаді.

Попри дискусії, що виникали з приводу встановлення пам’ятника, потрібно віддати належне непересічній впертості Надії Георгіївни у розв’язанні цього питання. Адже й ідея цього проекту також була варта уваги. Понад 5.000 художніх полотен, переважна більшість з яких виконана у надзвичайно складний воєнний і повоєнний час, життя в еміграції, чималі побутові негаразди тощо, все-таки спонукали цього митця до творчості і його спадщина, попри різне до неї ставлення стосовно художньої вартості усіх робіт, залишилася. (До речі, у будь-якого художника в широкому сенсі цього слова, не все можна віднести до першорядних художніх відкриттів).

Але сьогодні ця спадщина знаходиться на Рівненщині, завдячуючи все тій же невтомній Надії Георгіївні. Нагадаю, що все це вона організовувала, живучи поперемінно в Гамбурзі (Німеччина) і в Рівному, маючи достатньо поважний вік – 94 роки!!! А нещодавно вона, разом із доцентом кафедри культурології і музеєзнавства РДГУ Л.К.Костюк, організувала непересічну художню виставку з творів її батька в краєзнавчому музеї м. Одеси.

Ще один вартий уваги прецедент: торік Надія Георгіївна за власний кошт придбала приміщення в центрі міста, зробила там належний ремонт і…. для рівнян та гостей міста постав ще один культурний центр – Арт-ательє Надії Косміаді, яке вона зі всією спадщиною батька заповіла обласному краєзнавчому музею. Отже, у Рівному є ще один експонентський майданчик та й надзвичайно яскравий приклад для наслідування!

А сьогодні вона завершує усі організаційні справи в Гамбурзі на предмет юридичних тонкощів стосовно повернення решти культурної спадщини батька в Україну і шкодує лише за браком часу – за новими вимогами Євросоюзу спливає час перебування в країні. Утім, поза сумнівом, – вона встигне.

Р.S. Лікарі стверджують, що понад 30% українців мають ген довголіття і за цим, єдиним поки що для нас знаковим показником, упевнено тримають першість у світі. Але цей ген потрібно підтримувати постійною щоденною працею!

Сергій Виткалов


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.