Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
19
листопада
Випуск
№ 1346 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Едвард Кларк про москалів і українців. 1810 рік [Випуск № 1336]

Стосовно історії - якось настав час, коли я для себе визначився, що не можу стовідсотково довіряти історіям країн-держав-імперій. В першу чергу тому, що історія завжди використовувалась як інструмент пропаганди. Відтоді зацікавленість в історії не зменшилась, але змістився її напрямок, цікавлюсь майже виключно тим, що неможливо оповити політичними уподобаннями. Це історії будинків, міст, біографії людей. Цікаво читати історичні першоджерела, що описують звичайні події, а не поточні політичні події, бо в авторів так само відповідна заангажованість. До відносно недавнього часу, наприклад, люди взагалі не сприймали політичних кордонів, тим паче не переймалися ними так, як ми. З іншого боку, тоді справжні кордони визначалися інакше - релігіями, мовами, культурно-побутовими звичаями. Свого часу я цікавився першоджерелами особливого напрямку - туристичні оповідання. В період, приблизно, з 1785 по 1850, освічені люди зі статусом писали книги про свої мандрівки, щоб потім похизуватися перед своїми колегами чи знайомими.

Уявіть собі Україну 1810 року - та яка там Україна, Шевченко ще навіть не народився, національної свідомості нема, все погано і всі бідні, кацапи рулять. Мабуть, але мені довелось подивитись на Україну очами Едварда Кларка, що мандрував Європою саме у цей час, сам був не дуже відомим науковцем - натуралістом та мінерологом. Я тоді навчався в університеті і мені вдалось придбати його перше видання оповідань про подорожі, зокрема, Східною Європою.

Наведу деякі приклади/уривки. Він тільки що побував у Москві, якщо у двох словах - циганщина, багаті купці намагаються бути цивілізованими, але в них це не виходить. Далі він їде на південь і вже десь біля Воронежа вперше зустрічає караван з українцями:

Українці цілком відрізняються від росіян та інших мешканців Росії. Вони більш шляхетна раса, відважніша та взагалі гарніше виглядають і краще росіян у всьому, у чому одна людина може бути кращою ніж інша. Вони чисті, чесні, працьовиті, щедрі, ввічливі, хоробрі, гостинні і менш забобонні.

Про росіян

Ночували в убогому селі Подулок Московському, де місцеві мешканці навіть не вміють самі запалювати собі вогонь. Немає нічого більш огидного, аніж дивитись на їх потворні ізбушки позбавлені елементарних зручностей життя. Кажуть, що це переселенці зі Твері.

"Прикордонне" село десь на Слобожанщині/Донбасі (він їхав з Вороніжа до Ростова, через Україну):

Наступного ранку зупинились в Ekortzy (хто його знає, як воно українською) для відпочинку. Люди були приємними, їжа смачною. Ми почали розуміти, що чим далі віддалятись від звичайних орд росіян, тим більш ввічливі та гостинні люди, - абсолютна протилежність того, що нам розповідали мешканці Москви" (приклад українофобства серед москвичів).

Під кінець дня:

Приїхали в перше нормальне село українців - хатинки всі білі, нагадують Уельс, місцеві обережно білять свої хати щороку. В них така відмінна чистота, що мандрівник відчуває себе перенесенним з Росії в Голландію. Їх столи та лавки блищать чистотою, нагадуючи мені котеджі у Норвегії.

Далі порівнює сміття в російських ізбушках та чистоту українських мазанок. Потім підсумовує:

"Як на мене, то українські хати можна порівняти з уельским екстер'єром, норвежським інтер'єром та з англійськими садочками. В них взагалі немає сміття чи щурів.”

Звучить, як незвичайні історії, але в моїх руках оригінальне видання/текст 1810 року.

Юрко Славутич


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.