Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
12
листопада
Випуск
№ 1345 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Як українці озброюють українську армію [Випуск № 1335]

Ще два місяці тому вони нічого не знали про армію і армійську амуніцію. Тепер знають майже все. Троє далеких від армійських справ українців розказують про свій досвід волонтерства на благо українського війська.

Починали із закупок 1-2 бронежилетів, а зараз під опікою кожного тисячі бійців.

Роман Синіцин,

Допомагає двом полкам спецназу (3 і 8-мий), розвіду-вальним ротам і снайперам 95-тої аеромобільної бригади, добровольчим батальйонам "Айдар" і "Донбас".

Волонтерський пункт Романа Синіцина знаходиться на вулиці Жилянській, недалеко від ошатної будівлі Конституційного суду, у дворі одного з житлових будинків.

У 4-кімнатах окремо складені ящики з медикаментами, амуніція, продукти для бригад на передову. Одна кімната ще вільна – там буде медичний склад.

"Бачите ось, картоплю в кутку? Годинку тому написали пост в Facebook, що 12-тій бригаді потрібні продукти, ось привезли все. Зручна штука – комунікація в соцмережі".

Роман показує найкоштовнішу покупку, яка їде в зону АТО – нічний приціл за 35 тисяч гривень. "Уявляєте, він як раз російського виробництва", – усміхається волонтер.

Волонтерством Роман Синіцин зайнявся, як усі – абсолютно випадково: "У нас були знайомі в зоні АТО, шукали коліматори. Ми їх їм купили, а потім вони ще дали список і ми зрозуміли, що наших особистих коштів на всі потреби не вистачить.

Абсолютно спонтанно виникла ідея опублікувати оголошення про збір коштів на потреби армії і виклали номер карточки. І так воно поступово наростало, як снігова куля. В середньому до цього часу у нас назбиралось уже до мільйона коштів. Це не рахуючи тих речей, які нам просто несуть.

Головний акцент наша група робить на розвідниках і снайперах, тобто тих, у яких складні завдання в тилу ворога.

Я особисто приїздив до наших хлопців. У них не було елементарного – спальних мішків, берці розлазилися, форма була зовсім зношена. Я був нажаханий, оскільки армійський спецназ – це еліта, це школа. Там досвідчені офіцери, які проходили Афганістан, серйозні люди. І такий жалюгідний стан забезпечення!

Зброї радянського зразка – повно. Натомість немає жодних засобів зв’язку, транспорту для пересування теж нема.

Якщо броніки у всіх на слуху, то ситуація із нічними прицілами і тепловізорами – складна. Я упевнений, що всі ці речі, які вже є в української армії, – були куплені з допомогою волонтерів.

Останній раз, коли їздив, то бачив, що щось нове нарешті поступило в армію. Зустрів бійців львівської роти з 80-тої бригади, бачу – у них нові бронежилети. Питаю: де взяли? Кажуть, що відправили на Донбас уже в них. Тобто стали потроху давати.

Жахлива ситуація до цього часу з касками. Возимо їх партіями. Контрабандні.

Приймаємо заявки на пошив "розгрузок". Виходить по 50-60 штук на тиждень, при цьому враховуємо побажання вояків по модернізації.

Ми розробили спеціальну "розгрузку" для снайперів, бо те, що підходить для бійців, які стоять на блок-постах, не завжди підходить для снайперів, які мають бути мобільними і постійно в русі. Зараз будемо запускати серію спеціально для них.

Половину всього, що ми завозимо – контрабанда. Той же необхідний Celox (гемостатик) нам із-за кордону везуть в ручних багажах. Днями привезли 400 штук у ручному багажі. Прикордонники бачили, але мовчки пропустили, бо знають, що це на передову.

Дуже допомагає діаспора – надсилають Celox, гроші, приціли, багато господарського краму.

З Міноборони контакт не тримаємо. Їх там взагалі всіх треба розігнати і заново налагодити логістику.

Або є такий момент. Ні для кого не секрет, що в зоні АТО спецназ їздить на віджатих у сепаратистах машинах – бусиках, джипах, або на якихось лівих, бо якщо ти їдеш на армійському намазі, то зразу обстрілюють.

До нас звернулися з одного спецпідрозділу – швидко знайти їм машину. Впоралися – за півдня! Якби це робилося через Міноборони, то затяглося б на місяць – тендер, папірці. А у нас так – пост в соцмережі, два дзвінка і дівчата уже пакують коробки в зону АТО, які завтра уже будуть у бійців.

Доходить до "смішного" – військові просять купити магазини по 45 патронів, бо їм не дають. Нацгвардії взагалі спочатку по одному видавали.

Ольга Решетилова,

Нині вони удвох курують групу і вже перейшли на такі високобюджетні замовлення, як купівля систем захисту від ПЗРК для вертольотів. Підопічні: 95-та аеромобільна бригада, 80-та окрема аеромобільна бригада, Рівненська бригада зв’язку, 39-й батальйон розвідки, 11-й територіальний батальйон, 79-та окрема аеромобільна бригада, 51-ша механізована бригада, пунк пропуску "Новоазовськ".

"Надсилаємо нашим підопічним десантникам великі посилки – оптику, різні прилади, питаємо ще й про дрібні потреби – форму, берці.

Хлопці кажуть, що якби не було волонтерів, то було б…. Бо Міноборони лише почало замовляти, а не закупати бронежилети 23 травня, коли війна йшла не перший місяць. До цього часу люди ходили голі і босі.

Інколи до нас телефонували хлопці, які бігали по передовій в шльопанцях, бо ті берці, які їм дали в Міноборони, лише для калічення ніг – так понатирали, що ледве ходили. З формою теж проблеми – хлопці місяцями в одному комплекті.

Ситуації в армії я не дивуюсь, бо мій чоловік служив. Коли він ішов на дембель його підізвав прапорщик, відкрив склад з усякою всячиною і сказав – бери, що хочеш, я продаю.

Я постійно думаю, що ми живемо уже в двадцять першому столітті – людина освоїла космос. А Міноборони не в змозі освоїти бронежилети. Ми купували німецькі, вони уже списані, їм 15 років. Але це краще за те, що є в Україні. Бо там є "воротничок" для шиї, захист паху і захист боків. Волонтери з медичної служби кажуть, що найтяжчі поранення якраз припадають на пахову ділянку і шию.

Одного разу нашим хлопцям пропонували каски 40-х років випуску. При цьому я переконана, що у кожного генерала вдома надсучасний телевізор, а в авто сучасна техніка.

Дуже багато історій, коли військовим привозили бронежилети, а після прострілки вони перетворювались на решето. Тому для тих, хто хоче купити бронежилети, раджу просити у фірм відео прострілки, або краще самим простріляти.

На жаль, є ділки, які завищують ціни на засоби індивідуального захисту. Це звичайні мародери...

Багатьом хлопцям допомагають місцеві, особливо в Луганській області. Є дівчина зі Сватова, її називають "фонд військових пиріжків" – вона сама у необмеженій кількості пече пиріжки для українських військових.

Їй скидають небайдужі люди гроші на карточку, вона купує продукти і готує їжу військовим. Трохи згодом почала ще й закуповувати медикаменти. Так маленькі ініціативи виростають у великі проекти.

Ольга Данилюк

Далі буде...

перебуває у відпустці по догляду за дитиною, працювала редактором відділу кореспондентської мережі газети "День". В середині травня у Facebook знайшла групу "Вернись живым". З того часу разом із її координатором Віталієм Дейнегою відправили близько десяти крупних посилок в зону АТО.
спеціаліст ІТ-сфери. Волонтерський досвід – 2 місяці. Кожного дня відправляє в зону АТО передачі з формою, технікою і сучасними медикаментами.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.