Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
12
листопада
Випуск
№ 1345 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Видатний ідеолог українського націоналізму [Випуск № 1332]

15 серпня 1883 народився один з найяскравіших і непримиренних ідеологів незалежної демократичної України, творець теорії українського інтегрального націоналізму Дмитро Іванович Донцов (1883-1973) політичний діяч, філософ, літературний критик і публіцист. Один з найвидатніших політичних мислителів України і всієї Центральної Європи в 20 столітті. Ввів термін «свідомого українця», багато його ідей лягли в основу політичної платформи УПА (Українська повстанська армія).

Видатний ідеолог українського націоналізму походив з роду слобожанського козацького полковника Федора Донця, нащадки якого отримали дворянські звання і були змушені змінити прізвище на російський манер. Народився середнім з п'яти дітей у Мелітополі, в сім'ї торговця сільгоспмашинами Івана Дмитровича Донцова.

12 квітня 1908 року Донцов переїхав до Львова. У Закопаному він познайомився з ідеологом українського консерватизму («Гетьманського руху») істориком і філософом В'ячеславом Липинським, ідеї якого згодом справили на Донцова деякий вплив. У 1909 році Донцов, як соціал-демократ, вважав головною метою українського пролетаріату повалення «задушливого» імперського самодержавства і широку автономію України в демократичній Росії. Роботи Донцова того часу були пройняті характерним для всіх європейських соціал-демократів інтернаціоналізмом і містили критику багатьох українських гуртів та партій, які стояли на ліберальних позиціях.

З плином часу публікації Донцова стали набувати антиросійської спрямованості, він починає критикувати «москвофільство», заявляти, що українство має «відгородитися» від Росії і звернутися до західноєвропейської культури. У 1913 році, виступаючи у Львові на Другому українському студентському з'їзді з доповіддю «Сучасне становище нації і наші завдання», Донцов заявляв, що у майбутній війні слід орієнтуватися на Німеччину й Австрію і що не стати на бік ворогів Росії буде «злочином перед нацією і майбутнім». Донцов заявляв, зокрема:«Австро-Угорщина стоїть перед дилемою: або розділити долю Туреччини, або стати знаряддям нової революції нових народів Східної Європи ... актуальним є не гасло самостійності. Актуальним, більш реальним і швидше досяжним є гасло відділення від Росії, знищення всякого об'єднання з нею, - політичний сепаратизм».

В 1926 році Дмитро Донцов написав свою провідну роботу «Націоналізм», в якій виклав доктрину інтегрального націоналізму. Ця книга містить три частини: «Українське провансальство», «Чинний націоналізм», «Українська ідея». Донцов формує національну ідею як «Ідеал панування певної етнічної групи над територією, яку вона одержала в спадщині по батьках і яку хоче залишити своїм дітям». Донцов також досить жорстко пише: «України, якої прагнемо, ще нема, але ми можемо створити її в нашій душі". Українці без ілюзій усвідомлюють, що попри Декларації та Акти, ми живемо в окупованій ментально чужим елементом нашій Батьківщині. І те, що вона наша, а не їхня, — повинні відчувати ми і вони… Поки ми не виплекаємо в собі пристрасного бажання створити свій власний світ з зовнішнього хаосу, поки «малоросійську» ніжність не заступить у нас зачіпна любов посідання, поки теореми — не стануть аксіомами, догмами, «соромливість» — не обернеться в «брутальність», а безхребетне «народолюбство» — в агресивний націоналізм, — доти не стане Україна нацією». У своїй книзі автор оголошує незалежність України не єдиною метою. Первинною, головною метою є для нього створення європейської української нації шляхом чистки українського народу, в ході якої відкидаються будь-які популярні в кінці XIX - початку XX ст. ідеї дружби між націями, або, тим більше, федералізму чи автономії як у складі Польщі, так і в складі Росії.

Донцов закликав до орієнтації на загальноєвропейські (західноєвропейські) цінності расової гігієни, виступав за боротьбу і опір імперському націоналізму Росії та шовінізму Польщі, проти засилля чужих ідей та ідеалів. Обґрунтовуючи свої погляди, Донцов висуває теорію про існування двох світів («Латино-німецький» і «Московсько-азіатський»), які постійно ворогують між собою. Кордон цих «світів» проходить по східній частині етнічних кордонів України і Білорусії. Цим Донцов обгрунтовував необхідність орієнтації української зовнішньої політики на Європу.

Донцов вважався одним з найбільших ворогів радянського режиму. Його постать стала однією з найбільш суперечливих і ключових в історії України ХХ століття. Його погляди еволюціонували від соціал-демократії до націоналізму, від атеїзму до ідей воюючої церкви. Особливо він наголошує на духовному відокремленні України від Росії, культуру якої цілком вірно вважав споконвічно антиіндивідуалістичною, азіатською. Своїм головним завданням він вважав виховання «провідної верстви» української нації в дусі активізму, особливі надії покладаючи на молодь. Обстоював ідею виховання української нації в дусі сильних народів.

«Донцову - пише в передмові до першого українського видання кандидат філологічних наук, керівник Науково-ідеологічного центру ім. Д. Донцова Олег Баган, - вдалося сформувати цілі верстви і покоління українських громадян, які антиросійську ідеологію взяли собі на озброєння абсолютно. У той же час Донцов наполегливо попереджав Захід про ту небезпеку ..., що насувається на нього з Росії. Про це і свідчить книга "Дух Росії". Хоча, як виявилося, його попередження були марні: Захід і тоді, в роки 1-ої і 2-ої світових воєн, і сьогодні так і не усвідомив, що насправді являють собою Росія як імперія, які отрути і руйнування, моральні та культурні, вона несе».

Книга «Дух Росії» («Der Geist Russlands»), про яку пише Баган, була випущена баварським видавництвом у Мюнхені в 1961 році. Вона є основним політичним заповітом Донцова, який пророчо пише в ній таке: «З визначеністю можна стверджувати, що ідеологія московського комунізму та ідеологія царизму - тільки дві різних форми того ж явища, власне, того ж феномена загального характеру, який є нічим іншим, як московським месіанством, який веде війну проти Заходу».

Фігуру Дмитра Донцова сьогодні ніяк не можна «обійти» - кожен патріот, кожен борець за свободу України зобов'язаний пройти через школу його думки, вивчити коло його ідей і пропозицій, відкидаючи наносне і випадкове і приймаючи всі прогресивні його теорії. У цьому запорука всіх майбутніх свобод України, запорука її майбутнього розквіту і зростання її ролі у світі.

Андрій Безсмертний-Анзіміров


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.