Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
19
листопада
Випуск
№ 1346 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Трагедія рейсу МН17: нові деталі три роки по тому [Випуск № 1329]

Україна не закрила повітряний простір над зоною конфлікту. Чому ж це зробила Росія менше ніж за добу до трагедії?

Про те, що Україна не закрила свій повітряний простір над зоною збройного конфлікту на південному сході країни (зоною антитерористичної операції - АТО), сказано вже дуже багато, починаючи з докладного аналізу цієї теми в Підсумковому звіті за результатами технічного розслідування Ради безпеки Нідерландів ( DSB), оприлюдненого 22 жовтня 2015 року. Всі «антиукраїнські» аргументи з обов'язковим посиланням на голландський звіт зводяться до того, що Україна повинна була повністю закрити повітряний простір, і тоді б малайзійський Boeing 777, збитий над зоною АТО, залишився б цілий, полетівши 17 липня 2014 року через Амстердам в Куала Лумпур трохи іншим маршрутом.

Як приклад одного з численних висловлювань російських офіційних осіб наведемо цитату з повідомлення МЗС Росії, яке 3 жовтня 2016 року заступник міністра закордонних справ РФ Олексій Мєшков довів до відома посла Нідерландів в Москві Регіни Джонс-Бос: «Висловлюємо надію на те, що JIT ( Joint Investigation Team, JIT - Міжнародна Об'єднана слідча група (у складі представників Малайзії, Австралії, України, Нідерландів та Бельгії), яка веде кримінальне розслідування обставин загибелі рейсу МН17 під керівництвом прокуратур Нідерландів та за сприяння Євроюсту) в рамках своєї компетенції дасть кваліфіковану оцінку факту незакриття Україною повітряного простору - як однієї з основних причин трагедії, що сталася».

Однак тут все не так просто, як здається на перший погляд.

Почнемо з того, що - так, Україна могла б закрити повітряний простір над зоною АТО, але, строго кажучи, не зобов'язана була це робити. У цьому сенсі відповідальність України за незакриття повітряного простору не є безумовною провиною. Вся справа в тому, що нормативи Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) однозначно не регламентують в обовязковому порядку повного закриття повітряного простору над зоною військових конфліктів, на що і було серед іншого зазначено в голландському звіті. Зокрема, на сторінках 199-205 підсумкового звіту DSB проаналізовані питання регулювання повітряного руху над іншими зонами збройних конфліктів на півночі Малі, в Південному Судані, Лівії, Іраку, Єгипті (Синай), Афганістані, Сомалі, Ємені, Конго і Сирії - і відзначено , що в десяти розглянутих військових конфліктах останніх років повітряний простір (на крейсерській висоті польоту лайнерів) не закриває.

Хорошим прикладом може служити Сирія, повітряний простір над якою станом на липень 2015 року сирійськими засобами контролю повітряного простору ... взагалі ніяк не обмежувався (!), Але діяли обмеження міжнародних регуляторів - ICAO і EASA, і кілька країн (США, Великобританія і Франція) ввели обмеження для своїх авіаперевізників. Вельми показово, як припинилися польоти російських авіакомпаній над Сирією, які продовжували літати два роки після початку повномасштабної громадянської війни в цій країні: Росавіація заборонила польоти над Сирією тільки після ракетного обстрілу пасажирського лайнера А320 авіакомпанії «Північний вітер» 29 квітня 2013 року - по лайнеру, який вилетів з єгипетського курорту Шарм-ель-Шейх, над сирійською територією було випущено дві ракети, перша з яких вибухнула на висоті 9200 метрів, друга - 8900 метрів (літак в цей момент летів на висоті 9800 метрів). До цього моменту частина наших авіакомпаній припинила польоти над Сирією за своєю ініціативою ( «Татарстан» і «Ютейр» з березня 2013 року літали в Єгипет в обхід території Сирії, через повітряний простір Туреччини і Кіпру), а деякі продовжували «випробовувати долю» своїх літаків , екіпажів і пасажирів.

У міжнародній практиці національні авіарегулятори обмежують повітряний рух, виходячи з власних оцінок ризиків польоту над певною зоною, виходячи з наявної у них інформації - саме так діяв український авіарегулятор Украерорух (UkSATSE), періодично піднімаючи мінімально допустиму висоту польотів цивільної авіації над зоною АТО, виходячи з інформації про наявність в зоні АТО протиповітряних засобів і їх технічні можливості.

Після трагедії 17 липня 2014 року на адресу України прозвучало багато звинувачень з цього приводу, в тому числі і таке - Україна не закрила повітряний простір через жадібність, не бажаючи втрачати плату за транзитний проліт над своєю територією. Зокрема, про це прямо заявив заступник керівника Росавіації Олег Сторчевой 16 липня 2015 року: «Українська сторона просто-напросто не хотіла втрачати значні кошти від закриття повітряного простору. Жертвами цієї жадібності і байдужості на норми безпеки стали 298 осіб ». Ймовірно, цей фактор теж зіграв свою роль - згідно з тим же звітом голландців, навесні-влітку 2014 роки за транзит через зону відповідальності Дніпропетровського центру управління повітряним рухом України щодня отримувала плату в межах 176-248 тис. євро. Але тут є і «зворотний бік медалі», не слід забувати, що після повного закриття повітряного простору над зоною АТО 17 липня 2014 року світові авіаперевізники втрачають близько $ 3 млн. щодня на обліт закритої зони.

Представляючи підсумковий звіт, голова Ради з безпеки Нідерландів Тїббе Яустра сказав: «... повітряний простір над південно-східною частиною України мав бути закритий як превентивний захід, проте авіаційна влада України не зробили цього. 61 оператор літав над цим регіоном і вважав цей простір безпечним. У день аварії до тих пір, поки простір не було закрито, 160 комерційних авіалайнерів пролетіли над районом. Як країна відправлення Нідерланди не несли ніякої відповідальності за те, щоб консультувати Malaysia Airlines або KLM як партнера щодо вибраного маршруту польоту ». Але в самому підсумковому звіті зазначено, що «існуюча система відповідальності щодо польотів над конфліктними зонами є неадекватною».

Таким чином, відповідальність України за незакриття повністю повітряного простору над зоною АТО для польотів цивільної авіації є, але вона лежить у моральній площині. Але якщо говорити про винних у загибелі рейсу МН17 взагалі, наведемо такий приклад. Як відомо, колишній студент Родіон Раскольников, герой роману Федора Достоєвського «Злочин і кара», вбив стареньку процентницю Олену Іванівну сокирою, яку взяв в комірчині двірника, за дверима. Так ось, вина України - це, образно кажучи, вина двірника, який вчасно не закрив на ключ свою комірчину.

Здавалося б, тема незакриття України свого повітряного простору на цьому вичерпана - далі слово за судовими рішеннями. Але не поспішайте, у цій історії є майже детективне продовження.

***

Якщо ви відкриєте 180-ю сторінку підсумкового звіту DSB, то виявите, що Росія раптово, в ніч на 17 липня 2014 року, ввела обмеження випуском документа NOTAM UUUUV6158 / 14 для польотів цивільної авіації для суміжногоу з Україною російського повітряного простору в зоні відповідальності Ростовського зонального центру єдиної системи організації повітряного руху аж до висоти понад 16 кілометрів (до ешелону FL530), що можна порівняти з максимальною висотою ураження зенітного ракетного комплексу «Бук» (близько 18 кілометрів). І вже через 17 годин 20 хвилин над суміжною з Росією територією України якийсь ЗРК «Бук» збиває малайзійський Боїнг з пасажирами.

Вдумайтеся: на південному сході України кілька місяців йде озброєний конфлікт, в зоні якого розміщені українські «Буки» - і весь цей час російські служби управління повітряним рухом це ніяк не турбує. Російська авіація не перетинає російсько-український кордон, сепаратисти своєї авіації не мають, тому українські «Буки» ніяк не використовуються, і Росія абсолютно спокійна. У міру посилення конфлікту сепаратисти починають використовувати незрозуміло звідки взяті переносні зенітні ракетні комплекси, збиваючи українську військову авіацію. Після кожного випадку Україна вводить тимчасові (від декількох годин до декількох днів) обмеження на польоти цивільної авіації. Росія незворушна. Висота перехоплюваних сепаратистами повітряних цілей поступово зростає, згідно з цим зростає і висота заборон на польоти цивільної авіації, які декларуються Україною: спочатку не можна літати нижче півтора кілометрів (5 тис. Футів), потім (з 6 по 30 червня 2014 року) нижче ешелону FL260 (7925 метрів). Росія, як і раніше, не реагує.

14 липня 2014 року Україна обмежує мінімальну висоту польоту транзитних цивільних судів над зоною АТО ешелоном FL320 (9754 метра; до речі, в підсумковому звіті голландців на стор. 209 з приводу превентивного введення цього обмеження сказано «Причина цієї зміни залишається неясною»).

Росія чекає ще два дні, і 16 липня публікує свою заборону (вступає в силу в ніч на 17 липня) для суміжної з Донбасом російського повітряного простору на польоти нижче ... відразу 16150 метрів. Інакше кажучи, з 00:00 17 липня 2014 в повітряному просторі Росії, що межує з української зоною АТО, цивільним літакам забороняється літати на висоті, прострілює ЗРК «Бук». Обмеження вводяться «для забезпечення безпеки польотів », а в якості їх причини вказуються« бойові дії на території України поблизу державного кордону Російської Федерації і факту стрілянини з території України в напрямку території Російської Федерації ».

Тобто до цього моменту українські «Буки» в зоні АТО російську службу контролю повітряним рухом абсолютно не цікавили, а з нуля годин нуля хвилин 17 липня вони раптом раптово стали смертельно небезпечними. Кілька місяців вони спокійно стояли в зоні АТО, але раптом в ніч на 17 липня вони (на думку Росії) зібралися стріляти в бік прикордонного російського повітряного простору. І як тільки Росія до цього (заздалегідь!) приготувалася - тут же «якийсь» «Бук» збиває пасажирський лайнер - ви вірите в такі разючі збіги ?!

Але далі - ще цікавіше! Коли в ході розслідування Рада безпеки Нідерландів запитала російську сторону про причини введення обмежень на польоти цивільної авіації в прикордонних районах російського повітряного простору в зоні відповідальності Ростовського зонального центру єдиної системи організації повітряного руху, введені в дію опівночі на 17 липня 2014 року, то Росавіація відповіла, що це зроблено з метою «узгодження обмежувальних заходів з прилеглим повітряним простором України». Але насправді ніякого узгодження не вийшло - Україна закрила повітряний простір до висоти 9454 метра (ешелон FL320), вище якого можна було літати, а Росія закрила зі свого боку кордону повітряний простір до набагато більшої висоти 16150 метрів (до ешелону FL530), що по суті було повною забороною на польоти цивільної авіації.

На питання голландських експертів DSB про очевидний «конфлікт висот» двох заборон (FL320 на захід від російсько-українського кордону і FL530 на схід), тобто про причини введення Росією заборони вищим за український, і саме до висоти понад 16 кілометрів - Росія так нічого і не відповіла.

Але і це ще не все! 17 липня 2014 року маршрут нещасливого рейсу МН17 пролягав над зоною відповідальності Ростовського зонального центру, якому і було адресовано напередодні обмеження. Тому ростовський диспетчер знав, що при перетині державного кордону Росії малайзійський Boeing 777, слідуючи ешелоном FL330, вторгається в заборонену для польотів цивільної авіації зону російського повітряного простору, і мовчав ... Як він промовчав і в більш ніж півтори сотнях попередніх випадках, проводячи більше сотні цивільних літаків через свою зону відповідальності з опівночі 17 липня 2014 року до моменту закриття Україною повітряного простору над зоною АТО.

За ці три роки Росія багато задавала питань Києву, Радбезу ООН, ОБСЄ, ПАРЄ, голландським експертам і слідчим, слідству і т.д. Тепер прийшла черга питань Росавіації і особисто заст. керівника відомства Олегу Сторчову:

- чому все-таки обмеження на польоти цивільної авіації в прикордонних районах російського повітряного простору в зоні відповідальності Ростовського зонального центру єдиної системи організації повітряного руху вступили в дію саме 17 липня 2014 року, в день загибелі рейсу МН17?

- чому висота цих обмежень, яка є піковою для всіх існуючих типів цивільних літаків і практично відповідає висоті, прострілюється зенітними ракетними комплексами "Бук"?

- чому диспетчери Ростовського зонального центру єдиної системи організації повітряного руху, яким і був направлений 16 липня 2014 року NOTAM UUUUV6158 / 14, що містить обмеження на польоти до висоти 16150 метрів, яка вступила в дію в 00:00 17 липня, його повністю проігнорували і продовжували обслуговувати прикордонний повітряний простір, як ні в чому не бувало, немов ніякого обмеження і не було зовсім? Чому приблизно півтори сотні рейсів встигли 17 липня 2014 року пройти через закритий російський повітряний простір в зоні відповідальності ростовських диспетчерів?

- чому ростовський диспетчер, обізнаний про обмеження на польоти цивільної авіації нижче ешелону FL530, готувався прийняти на супровід рейс МН17 при перетині російсько-українського кордону, замість того щоб повідомити екіпажу (безпосередньо або через українських диспетчерів), що вони наближаються до зони закритого повітряного простору?

- чому ніхто, ніде і ніколи з російських офіційних осіб (включаючи Росавіацію), кажучи про незакриття Україною свого повітряного простору над зоною АТО, не обмовився про нашу дивовижну прозорливість, на кшталт: «Чому Україна не закрила свій повітряний простір над зоною збройного конфлікту, як це зробила Росія?"

Володимир Лукашевич


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.