Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
16
жовтня
Випуск
№ 1341 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Козацький лицар світової слави [Випуск № 967]

До 359 річниці перемоги українських козаків під проводом Івана Богуна над польським військом під Вінницею

Найяскравішим прикладом мужності й відданості Україні може слугувати постать легендарного героя Визвольної війни українського народу, вінницького (кальницького) полковника Івана Богуна, якого навіть самі люті вороги визнавали «найcвітнішим лицарем козацьким». Жодному іншому діячеві ранньої Гетьманщини, окрім нього, не вдавалося утримувати полковницький пернач (клейнод полковника України) протягом 15 років і здобути стільки блискучих перемог під час Визвольної війни. Італійський священик Джованні Скарабеллі стверджує, що Іван Богун та італієць Джузеппе Гарібальді - це два найбільші лицарі світу.

Благородний шляхтич і відважний лицар-козак, він став легендою ще за життя. Польський історик середини XVII ст. В. Коховський писав про Івана Богуна - «сміливий, розумний ... надзвичайно популярний, вміє, як ніхто інший, вдало діяти; сильний і хитрий, як лис; людина відважна і завзята». Проте, незважаючи на велику популярність, історичні джерела скупо зафіксували різні етапи життя цього видатного козацького ватажка й стратега козацької доби. Достеменно невідомо де і коли він народився. Відомо лише, що походив з української шляхти, мав добру освіту, можливо навіть інженерну, оскільки добре розумівся на зведенні фортифікаційних споруд.

З початком у 1648 р. Визвольної війни українського народу Богун став одним із сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького, і значився серед козаків Чигиринського полку. Згодом, за неабиякі організаторські здібності та військовий талант Богуна було призначено вінницьким (кальницьким) полковником, а тому подальша його доля була тісно пов’язана із захистом Вінниччини та Брацлавщини від військ Речі Посполитої.

Особливою висотою військового таланту вразив усіх Іван Богун при обороні Вінниці в березні 1651 року. 28 лютого польсько-шляхетське військо підійшло до Вінниці, яка навесні 1651. р. була на кордоні з польськими військами, де розміщувалися незначні, порівняно з польсько-шляхетським військом, козацькі сили (всього 3 тисячі осіб, тоді як польське нараховувало 20 тисяч!). У цей же день відбувся перший бій під Вінницею.

Залишивши частину козаків свого полку в місті, Богун з кінним загоном виступив проти ворожих сил - кінних авангардних частин. При зближенні з козаками польські кіннотники, що розташувались півмісяцем, намагались оточити козаків. Козаки, прорвавши ліве крило, почали поспішно відходити, щоб перейти Буг по кризі і вийти до монастиря, що був на протилежному березі. Польські кіннотники кинулись їм напереріз і вийшли на кригу. Але тут їх чекала загибель. Відступ Богуна був маневром, військовою хитрістю. Він заманив їх на ту частину річки, де козаки навмисно прорубали лід і притрусили його снігом і сіном (такі ж воєнні трюки маневрувань Богун повторював і під Пилявцями тільки із загостреними частоколами). Нале­тівши на ці «проруби», значна частина польської кінноти пішла під кригу. Польський воєначальник Калиновський, підійшовши з основною частиною війська до Вінниці, обложив місто і замок. Облога тривала до 11 березня. Козаки і мешканці стійко трималися, мужньо відбиваючи атаки. Богун був у перших рядах захисників замку.

На третій день облоги Богун, виїхавши особисто на розвідку на чолі козацького загону, вступив у бій з польськими охоронними загонами. Польські жовніри і шляхта, пізнавши Богуна, кинулись на нього. Відзначаючись надзвичайною фізичною силою, Богун одним рухом скинув повислих на ньому ворогів, вирвався і, відбиваючись шаблею, погнав коня через річку. Кінь Богуна потрапив в ополонку, але швидко вискочив з води і щасливо доніс вершника до монастиря. Наступного дня Богун знову бився з ворогом. Така відчайдушна мужність закріпила за Богуном славу «характерника» або «зачарованого». Коли ж до Вінниці підійшли надіслані на допомогу Богуну полки війська запорізького, поляки в паніці відступило до Кам’янця-Подільського. Під час облоги цієї фортеці Іван Богун показав високі зразки відваги і військової майстерності. Пізніше Богдан Хмельницький скаже: «Тебе, славний полковнику, не забуде народ ніколи».

Іван Богун досить боляче реагував на кроки українських гетьманів, що могли ущемляти права української держави або козацькі вольності. Вічний «опозиціонер» і «самостійник» відмовився присягати московському царю у 1654 році і згодом очолив антимосковську старшинську опозицію, рішуче виступив проти укладення Богданом Хмельницьким Білоцерківського договору, засуджуючи при цьому політику поступок Польщі і зменшення козацького реєстру.

Після смерті Хмельницького Іван Богун підтримував курс гетьманів Івана Виговського та Юрія Хмельницького на унезалежнення від Москви української зовнішньої та внутрішньої політики, але й крен в інший бік вказаних гетьманів - на зближення із Польщею чи Туреччиною теж викликав спротив кальницького полковника. Зокрема, Богун відмовився підписувати укладений Виговським Гадяцький договір. А в 1660 р. Богун виступив проти Слободищинського трактату, підписаного Юрієм Хмельницьким.

Перебуваючи в 1660 р., на Правобережжі як полковник Паволоцький, Богун готує повстання проти польсько-шляхетських загарбників, які знову окупували Правобережну Україну. І там 1662 р. він був заарештований шляхтою і ув’язнений в Марієнбурзькій фортеці. Та через рік король Ян Казимир, готуючись до нового походу для завоювання Лівобережної України, знову намагається використати популярне серед народних мас ім’я Богуна. Король змушений був звільнити Богуна і повернути його на Україну, де він став наказним гетьманом. Приймаючи це призначення - наказного гетьмана військ польського помічника Тетері, - Богун хотів скористатися походом для того, щоб силами своїх козаків, лівобережних частин і російського війська завдати нищівного удару полякам, визволити від них Україну. Проте зрадник-козак, що мав передати російському командуючому Ромодановському один з листів Богуна, віддав його польському королю. 17 лютого 1663 р.(з інших джерел 1664р.) Іван Богун був заарештований і через кілька днів розстріляний під Новгород-Сіверським. До кінця свого життя нескорений, безкомпромісний лицар не зрадив своїм ідеалам й словам: «Не схилюсь ні перед ким, окрім як перед Господом Богом, та й то тільки з доброї волі!».

Нині на місці страти славетного полководця зведена символічна могила - вмурована гранітна плита і тесаний дубовий хрест заввишки чотири метри. Кожного року в річницю смерті Івана Богуна сюди приходять на панихиду «по убієнному».

Інформвідділ.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.