Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
12
листопада
Випуск
№ 1345 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

БЕРЕСТЕЧКО – духовна Мекка українства [Випуск № 1325]

Цього року українці відзначили вже 366 річницю битви під Берестечком. Єдина битва у визвольній війні, в якій військо Богдана Хмельницького зазнало поразки, не згадується як поразка, а навпаки – викликає почуття гордості, що ми є нащадками мужніх героїв- козаків. Берестецька битва була однією з найбільших у протистоянні Війська Запорізького та війська Речі Посполитої. Тривала вона не один день – з 18 по 30 червня 1651 року під селом Пляшева, нині Радивилівського району. Битва мала неабияке значення для обох сторін: поляки прагнули взяти реванш за поразку у попередніх битвах під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, Зборові і врешті-решт розправитися із бунтівниками; натомість козакам необхідно було силою зброї остаточно довести право на існування власного державного утворення. Для Богдана Хмельницького це могла б бути чергова велика перемога, але все пішло шкереберть через дії непевних союзників татар. Не витримавши обстрілу, хан Іслям III Ґерей, а за ним і вся орда, почали тікати у напрямку на Лешнів. Втікачі кидали все по дорозі — сідла, казани, кожухи, килими, і навіть поранених... Після цього битва була програна. Чому ж тоді її і досі шанують українці і пишаються козаками?
Військо Хмельницького вимушено відступило, відхід прикривали 300 козаків, які всі до одного загинули. Але не здалися. Через те українські патріоти битву під Берестечком не вважають поразкою. І щороку вшановують пам'ять полеглих спільною молитвою, велелюдною ходою і зануренням у тогочасний козацький побут. Так і цього року на три дні Берестечко стало місцем паломництва тисяч українських патріотів.
Традиційно Божественну літургію провів Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Він звернувся до мирян, до учасників торжества зі словами:
Чому ми святкуємо пам'ять тих, хто тут загинув? Яка мета? Виявити любов, помолитись за них. А з другого боку, це виховує патріотизм у нашого покоління. Бо коли люди приходять сюди, то пригадують, що вони не перемогли, загинули, але не здались, залишились непереможені духом. І ми маємо бути непереможені духом і досягти перемог зовнішніх.
Чому така велика кількість людей на цьому місці? Що їх тягне сюди? Отримують вони щось, відвідавши ці козацькі могили? Якби не отримували, то б не приходили, а раз приходять і все більше з кожним роком, то отримують – оцю мужність, патріотизм, любов до Батьківщини.
Такі місця для того, щоб вони нас надихали на світлі, святі думки. Щоб ми відривались від землі не приростали до неї, а думали про вічне. І все це для людини можливо, але тільки з допомогою благодаті святого духа.
Відзначення річниці припадає на 9-ту неділю після Воскресіння. Але заходи біля села Пляшева розпочинаються з п’ятниці, тоді проводиться таборування. В суботу члени козацьких організацій проходять маршем через місця, на яких точилися запеклі військові дії, зупиняючись біля кожної старовинної могили, у якій поховані загиблі козаки, моляться, віддають почесті. Саме в ці дні для підлітків і всіх охочих проводять історико-популяризаційні заходи – учасники табору живуть в польових умовах, будують захисну фортецю, варять куліш, вправляються з старовинною зброєю. Іще цікава річ – частина козаків добирається до «Поля Берестецької битви» верхи на конях. Очолює їх голова ради старійшин Козацтв України та діаспори Оксен Семидуб:
91 рік мені – а я ще молодий. Я харків’янин, але більше часу проводжу на заході.  Завжди приїжджаю в Рівне і вже звідти кіньми на Берестечко їду. Приїхали на возах – прекрасно показали себе коні, вершники – прекрасна команда.
Тут зібрались козаки з усієї України. Хочемо зробити велике коло, поговорити. Дуже  хочемо подумати над одним питання – нам треба в Україні ввести старостат. Я зараз староста українського козацтво , але це  я не про козацтво кажу, у нас і так все отамани владу тримають, а про державу. Якби той старостат діяв, то ніколи б Янукович не пройшов в гаранти держави.
До Берестечка приїжджають люди з усіх регіонів, різного віку, сім’ями. Хтось відпочити, але більшість їдуть на прощу.
Хочемо, щоб була вільна Україна. Дух поколінь відчуваємо і тому ідемо сюди. Я завжди зі сльозами зустрічаю свято. Їду на Берестечко, щоб помолитись за загиблих разом з народом, побачити людей, пишатись тим, що ми українці, і радію, що дуже багато молоді з'являється. Все більше й більше у вишиванках, - ділиться переживаннями прочанка Мирослава Шостак.
А нинішній козак – прикордонник Олександр Панчук привів з собою малого сина, а нам розповів: "Ми сюди приїжджаємо, бо ми є патріоти. Це місце -духовна мекка українського козацтва. Це як Хортиця. Для мене це святе місце. Звідси українське козацтво підтверджувало свої наміри, захищало Україну, ми приїжджаємо сюди, щоб налаштувати наших дітей на патріотизм у зв’язку з таким тяжким періодом в країні. Ну і духовно збагатитись, щоб набратись наснаги боронити нашу державу".
 
МАРІЯ ПАЛІЙ

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.