Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

ЛІНА КОСТЕНКО: ВСЯКА НАВОЛОЧ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД ПРИНИЖУЄ, А ВІН ДЕСЬ ЗАГУБИВ У СОБІ ВІДПОРНІСТЬ [Випуск № 967]

22 березня. Київ. У літературний Майдан перетворилася презентація перевиданого роману «Берестечко» Ліни Костенко. Вперше за 5 років Ліна Василівна з`явилася на широкій публіці. Крім нової книги, був і ще один поважний привід — 80-літній ювілей.

Попри відсутність широкого анонсування, до столичного Українського дому в понеділок прийшло близько трьох тисяч людей. Зі сцени говорили літературознавці, митці й громадські діячі. Усі виступи за своєю суттю лягли у виписану й наголошену самою поетесою формулу: «немає часу на поразку».

Нове видання поетичної драми «Берестечко», безумовно, є вражаючим мистецьким явищем. Досконалий і вибуховий за змістом твір знайшов відповідну собі вражаючу форму.

Високоякісний друк, оригінальне розміщення тексту на сторінці й неперевершена ілюстративна графіка Сергія Якутовича досягають повної гармонії зі словом і духом Ліни Костенко. Про це сказала сама поетеса, дякуючи колективу видавництва «Либідь», яке ініціювало й реалізувало цей задум.

Таку ж високу оцінку від автора отримала й робота заслуженого артиста України, протоієрея УПЦ Петра Бойка, який озвучив «Берестечко».

Про цінність роману «Берестечко» для пошуку вирішення сучасних проблем натхненно говорили автор передмови – академік Іван Дзюба, ведучий презентації, дослідник творчості Ліни Костенко, професор Києво-Могилянської академії Володимир Панченко, Надзвичайний і Повноважний посол України Юрій Щербак, літературний критик Дмитро Дроздовський.

За словами голови Рівненського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Світлани Ніколіної, яка поїхала на презентацію до Києва на запрошення одного з упорядників видання та автора післямови Володимира Панченка (який два тижні тому представляв у Рівному проект «Гетьман», див. «Волинь» № 10 від 12.03.10, - авт.), такого велелюддя Український дім не бачив ще ніколи. Зустрітися з жінкою, яка є символом нації, прийшла вся українська еліта. Адже людина такої величини як Ліна Костенко народжується в кожній нації не частіше ніж раз на півстоліття.

– Слід зазначити, що пані Ліна дуже обережно ставиться до будь-яких публічних святкувань, а особливо до заходів за участю влади. Тому в Українському домі відбувався захід, який швидше можна назвати заходом опору та протесту української інтелігенції проти нової влади та взагалі проти того антиукраїнського безумства, яке твориться в нашій державі.

Від Рівненської «Просвіти» ювілярка в подарунок отримала льняну скатертину та серветки з нашою Волинською автентичною вишивкою із зображенням червоних маків, - зазначила пані Ніколіна.

Людей, які хотіли на власні очі побачити Легенду, було настільки багато, що у фойє навіть встановили великі телеекрани, щоб хоч там щось можна було побачити й почути. Тривала презентація понад три години. Слухали, намагаючись не згубити жодного слова. Ліна Василівна говорить 40 хвилин.

Книжки біля столика видавництва «розмітають» за лічені хвилини. «Не хвилюйтеся, зараз ще підвезуть», - заспокоюють співробітниці. Моментально вишиковується нова черга.

Як тільки пролунали заключні слова – натовп ринув на сцену. Більше години Ліна Василівна роздавала автографи (80 років людині, не забули?).

Перший екземпляр «Берестечка» Ліна Костенко підписала й подарувала виконавиці співаної поезії Ользі Богомолець.

У свою чергу Ольга Богомолець проспівала кілька пісень на слова Ліни Костенко й повідомила, що видавництво «Либідь» до ювілею Ліни Костенко підготувало ще одну книгу «Гіацинтове сонце». До збірки увійшли поезії Ліни Костенко та пісні на її слова Ольги Богомолець, а художнє оформлення видання зробив Іван Марчук.

Привітати Ліну Костенко з ювілеєм та перевиданням «Берестечка» прийшли її друзі та однодумці у порятунку етнографічно-культурної спадщини Чорнобильського Полісся.

Ростислав Омеляшко, керівник експедиції, в якій Ліна Костенко бере участь від 1991 року, подарував поетесі альбом фотографій зі спільних походів у зону.

Особливим подарунком стало вручення диплому й відзнаки лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка 2010 року доньці Ліни Костенко – професору Римського університету «Ла Сап’єнца» Оксані Пахльовській. Відзнаку за книгу «Аве, Європа» вручила член Шевченківського Комітету, письменниця Марія Матіос.

Вітальні телеграми Ліні Костенко надіслали Папа Римський Бенедикт XVI та Любомир Гузар, глава Української греко-католицької церкви.

Привітати пані Ліну прийшли також такі постаті як Степан Хмара (український політик, правозахисник, довголітній політв’язень радянських концтаборів), Олесь Шевченко (український політичний діяч, учасник національно-визвольного руху), Микола Жулинський (український літературознавець і політик, директор Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України) та багато-багато інших достойників.

З ВИСТУПУ ЛІНИ КОСТЕНКО: «У МЕНЕ ТАКЕ ВРАЖЕННЯ, ЩО ЛЮДИ СКУЧИЛИ ЗА СОБОЮ (про політику, нову владу, приниження і здатність до опору).

Ми би собі зичили іншого, чогось кращого, ми б собі зичили й незалежності, й достойної держави... На жаль, так є як є. Але що ж, журитись?! Отут було багато слів про поразку, що ми програли... А чи програли? Ви знаєте, це ж так іде історія, це її кроки. Впритул з відчаєм оця вся криза, крах. З дистанції часу так іде історія. І ми повинні зараз набратися сил, спокою, доброго гумору. Сміх — перепалює, а в сльозах можна втопитися.

Я зараз не бачу поразки. Вона може бути або в людях, або її не може бути взагалі. Є високовольтна лінія духу, яка проходить крізь усі віки і до неї мусимо підключитися, це буде рух опору. Це не означає, що треба виходити на вулиці і бити одне одному морди, або робити якісь демарші. Треба бути людьми. У мене таке враження, що люди скучили за собою. Навіть те, що вас сьогодні тут так багато. Мені здається, ви самі скучили за собою, скучили за атмосферою... (оплески)

Мій чоловік колись сказав: Лінусенько, ти не бійся, людство ніколи не відмовиться від того, що воно любило в собі. Українці знають, що вони люблять, як і всі інші люди. Ми не відмовимся від цього.

У приниженні не можна жити і перемагати. Я думаю, що український народ досі не переміг, бо переживає велике історичне приниження. Всяка наволоч його принижує, а він десь загубив у собі відпорність. Йому кажуть, що він меншовартісний – він звик.

Тільки створили нову українську державу, омріяну, як інтелектуали, письменники, почали закликати народ встати з колін. От «встань з колін» - хоч стань на коліна, для того, щоб встати. Я була обурена. «Орли»! У них за радянської влади була «партія – очі мої, партія - серце моє». А потім — вставай, вставай.. Якщо ви повзали, то повзайте далі, навіщо ще людей закликати?.. Мовляв, народ спить. Я не знаю, мій народ, для якого я живу, працюю, — він не спить.

У мене є своя Україна, яку я не впізнаю в інтерпретаціях політиків. Я знаю ту Україну, для якої я живу, для якої варто жити».

Олександр ДЖИГИРЕЙ

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.