Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
17
вересня
Випуск
№ 1337 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Зворушлива зустріч [Випуск № 1321]

День цивільного захисту в школі. Тому учнівська юрба відповідальна, стримана, не по-дитячому серйозна. Заступник директора Ярмошик І. О. дає вказівки, поради та настанови. Педколектив та учні в очікуванні святкової зустрічі… І ось на шкільному порозі – учасник АТО Трофимчук Анатолій Олександрович, доброволець славного інженерно-саперного спецпідрозділу 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Нині Анатолій Олександрович є також добровольцем-контрактником 394 окремого батальйону військового гарнізону м. Рівне.
Високий елегантний чоловік у військовому: виблискують нагрудні відзнаки, голубіє берет. Такі ж голубі проникливі очі, тепла, щира посмішка. На обличчі відбиті безпосередність та сердечність цієї людини, а ще висока одухотвореність і справжній патріотизм. Стримані манери, гарна літературна мова, ревність за історію, гордість за Україну, віра у її світле майбутнє.
Стало аксіомою стверджувати, що вираз обличчя віддзеркалює сутність душі. Звідки ж це? Від кого? Чи від того коріння, яке вп’ялося у землю і тримає над прірвою могутнє дерево української нації? Чи від болю рідної землі? Чи від віри роду, перед усім, матері Катерини Кирилівни, хоч і немічної тілом, та сильної духом, яка завжди молилася за сина та за всіх українських синів-патріотів.
У свій полудень віку Анатолій Олександрович, залишивши вдома хворих батьків-пенсіонерів, здолавши усі бюрократичні перепони, поїхав туди, де був найбільш потрібним Батьківщині. Піти добровольцем на війну для чоловіка – не просто здатність дієво відгукнутися на реальні  події певного історичного періоду, а й спосіб життя у цьому часовому вимірі. Адже закон життя: коли нема чого сказати – мовчи, коли є – говори і дій, щоб не приспати облудними словами власне сумління.
Анатолій Олександрович – гість не випадковий у нашій школі, бо саме Мащанська ЗОШ І-ІІІ ступенів є районним опорним закладом з  теми «Формування духовних орієнтирів громадянина-патріота через реалізацію Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді, основних завдань Програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини в умовах діяльності загальноосвітнього навчального закладу», що базується на досвіді роботи професійних педагогів, перед усім класного керівника Степанюка В. Б. та вчителя історії  Власюка О. Ю.
Чинними осередками формування патріотизму та духовності в школярів є шкільний Центр відродження та популяризації духовної культури «Сонцеграй» (керівник ЗДВР Потарейко Г. Б.), історико-патріотичний клуб «Оберіг» (керівники Озарчук Л. Є. та Озарчук А. В.), дитяча просвітницька організація «Сонцеграй» та юнацький парламент «Первоцвіт».
Педагогічний колектив школи працює над створенням оптимальної моделі освітньо-виховного середовища в закладі, яка зорієнтована на формування ціннісних ставлень особистості до оточуючого світу, історичних, культурних та духовних надбань українського народу; моделі, що забезпечує формування людини-патріота з високим рівнем вихованості, баченням державницького життя, почуттям гордості та гідності, любові до української нації, України, готовності до її захисту.
У цьому навчальному році Трофимчук А. О. був запрошений на урочисту лінійку, присвячену Дню знань, брав участь у годині спілкування «Хто ми – українці ?» разом з істориком Прокопчуком І. В., організованій класним керівником 7 класу Степанюком В. Б.,  став основним героєм уроку пам’яті «Життя, мов спалах» в Костопільській ЦС ПШБ за участю цього ж педагога та його вихованців.
Сьогоднішня зустріч з учасником АТО в день цивільного захисту – це ще одна «золота лепта» в «Скарбничку Добра», що стала взаємно збагачуючою та взаємно корисною, особливо урочистою та трепетно-святковою. Із слізьми на очах сприйняв Анатолій Олександрович вітальну поетично-мистецьку композицію від учнів 5 класу (оранжевий промінь «Сонцеграю» - скарбничка «Барви») та на вишитому рушнику хлібину, випечену з урожаю, що дали зерна, які впали у зелено-брунатну українську землю із самого сонця. Учениця 6 класу Брикса Марія подарувала гостеві та всім присутнім свої зовсім не дитячі емоційно-зворушливі патріотичні поезії.
Школярі ж, затамувавши подих, слухали розповіді досвідченого чоловіка та воїна про події на Сході України, вчилися правилам поведінки при виявленні маловідомих і підозрілих предметів та у випадку здійснення терористичних актів.
Якось по-особливому гарно та зі щирою вдячністю привітала гостя директор школи Сиротинська О. В. Гість радо прийняв букет весняних свіжих квітів, які  приніс учень 7 класу Білаш Микола з квітника матусі.
-    Віднесу своїй мамі на радість, - зніяковіло промовив мужній воїн.
Знаю, що жінка завжди любила вирощувати квіти, коли була здоровою, милувалася ними. Бо квіти – цвіт у розвої краси, яка віє живильною святою прохолодою від прозорих краплин роси – сліз радості рідної землі. То ж хай ці подаровані квіти стануть спалахом майбутнього салюту перемоги над агресором та салютом надії на прозріння, яке поведе всіх нас до Храму. Ми всі: і дорослі, і діти маємо пройти тяжку дорогу очищення і праці, бо, за словами юних «сонцеграйчиків», у серці кожного із нас сонечко живе – і тепле, і щире й велике.
Віримо – правда переможе! Хай буде Сонце! Хай буде Мир!
Галина Потарейко - засновник і керівник шкільного
дитячого просвітницького товариства «Сонцеграй»


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.