Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
19
листопада
Випуск
№ 1346 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Рік у кріслі генпрокурора: сім головних провалів Луценка [Випуск № 1320]

12 травня виповнився рік, як Юрій Луценко був призначений на посаду Генерального прокурора. За цей час він так і не став людиною, котра б змогла втілити величезний запит багатьох українців, які виходили на Євромайдани по всій країні, – запит на реформу правоохоронних органів. На сьогодні відсутність реформи прокуратури – гірка і очевидна правда для багатьох і всередині України, і поза її межами. Це результат панічного страху влади втратити контроль над прокуратурою.
У цій публікації проаналізуємо найбільші провали за рік прокурорства Юрія Луценка.

І. "Демократією тут і не пахне"

Спосіб призначення Юрія Луценка на посаду минулого року засвідчує, що він не поважає демократію та демократичну процедуру ухвалення законів і використовує їх як ширму для досягнення своїх особистих та політичних інтересів.
Закон, який відкрив шлях Луценку до посади, всього за один день, 12 травня 2016 року, був ухвалений в першому читанні та в цілому, підписаний спікером, Президентом, опублікований в офіційних виданнях і набрав чинності. Це рекорд в історії українського парламентаризму. Але навряд чи з цього нам треба радіти.
Зазначений закон стосувався скасування вимоги до Генерального прокурора щодо наявності у нього юридичної освіти і відповідного стажу. Без нього Луценку була б закрита дорога до посади.
Ця ж тенденція проявилася під час формування нових органів у прокуратурі – Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії і Ради прокурорів.
Умовою зайняття посади Юрієм Луценком стало зупинення на один рік роботи цих органів. Прозорість процедур призначення і звільнення прокурорів новому очільнику ГПУ виявилися не потрібні.

ІІ. Нехтування Конституцією

Зміни до Конституції України від 2 червня 2016 року перетворюють прокуратуру з окремої наглядової структури – в орган системи правосуддя.
Втім, за весь цей час у Юрія Луценка так і не з'явилося жодного плану реформування прокуратури як частини правосуддя.
Ба більше: з дня набрання чинності зазначених змін – 30 вересня 2016 року – українське законодавство, а саме закон про прокуратуру і процесуальні кодекси так і не приведені у відповідність до нових вимог Конституції.
І ця неприпустима ситуація вже триває  восьмий місяць.
Так, залишилися не реалізованими такі новації Основного закону:
– остаточна ліквідація загального нагляду;
– трансформація державного обвинувачення в публічне;
– зміна ролі прокурора з нагляду над органами слідства до процесуального керівництва розслідуванням;
– позбавлення повноваження представництва осіб в судах;
– суттєве обмеження представництва інтересів держави в судах;

ІІІ. Обмеження прав людини

Генпрокурор Юрій Луценко на своїй посаді системно підтримував законодавство, яке непропорційно і невиправдано обмежує права людини.
Наприклад, Луценко став ідейним натхненником і захисником закону про удосконалення заочного засудження.
Переважна більшість його положень жодним чином не стосується заочного кримінального провадження: натомість ми отримали порушення права на захист, прав потерпілих і розумних строків провадження, а також порушення принципу юридичної визначеності як складової верховенства права.
На щастя, перед другим читанням вдалося вилучити низку небезпечних новацій з цього проекту: збільшення строків розслідування і тримання під вартою з 12 до 18 місяців, виклик на слідчі дії через ЗМІ тощо.

IV. Провальна кадрова політика

Після призначення Генпрокурором Юрій Луценко заявив, що будує нову прокуратуру, і що всі заступники генпрокурора написали заяви про звільнення.
Втім, скомпрометовані заступники Шокіна залишилися в системі.
Юрій Столярчук, який в порушення міжнародного права хотів викликати на допит дипломата, тодішнього посла США в Україні Джефрі Пайєтта, залишився на посаді. Нагадаємо, що як відповідальний за все слідство ГПУ ще за Віктора Шокіна, він доклався до розвалу справи проти одіозного Юрія Іванющенка. Столярчук також переслідував реформаторів в системі прокуратури.
Юрій Севрук, який розслідував висмоктану з пальця "справу" проти Центру протидії корупції, теж не звільнений, а відряджений проректором в Академію прокуратури.
Натомість ті, хто справді міг би бути обличчям реформ у системі прокуратури, так і не отримали реальної можливості вплинути на щось зсередини. Така кадрова політика засвідчує, що після призначення Генпрокурором Юрій Луценко вирішив не йти на конфлікт із системою.
Усі, хто раніше був із Шокіним, залишилися з новим Генпрокурором. Системного оновлення кадрів прокуратури також не відбулося.

V. Порушення гарантій самостійності прокурорів

Щонайменше двічі Юрій Луценко грубо порушував гарантії самостійності прокурорів.
По-перше, прийшовши на посаду, він усупереч вимогам закону вивів за штат всіх працівників ГПУ. Таку практику привнесено Луценком зі свого досвіду керування МВС.
Втім, новий закон про прокуратуру практично прирівняв прокурорів із суддями в частині гарантій самостійності – а отже, не дозволяє подібних вчинків. Ризик такого незаконного поводження з прокурорами в тому, що це непоганий спосіб перевірки лояльності і схильності до корупційних практик своїх майбутніх підлеглих.
По-друге, стаття 81 закону "Про прокуратуру" встановлює чіткий розмір посадового окладу прокурора, доплат за обіймання адміністративних посад, доплат за вислугу років і премій. Подібна фіксація в законі рівня оплати праці прокурора також спрямована на підвищення їх самостійності.
Але ці норми закону не виконуються Генпрокуратурою, хоча генпрокурор вводить в оману все українське суспільство про рівень зарплат прокурорів.

VI. Провалена боротьба з корупцією

Стаття 19 закону про прокуратуру передбачає, що Генпрокурор повинен затвердити порядок щорічної таємної перевірки доброчесності кожного прокурора.
Юрій Луценко і справді затвердив порядок перевірки доброчесності – але за своїм змістом це вже виявилася не таємна перевірка доброчесності.
Гора народила мишу.
Передбачається, що кожен прокурор щороку подає декларацію доброчесності – вихолощений документ, де є декілька запитань на кшталт "Ви вчиняли корупційні діяння?", "Ви давали колись незаконні вказівки?" і відповідь "Підтверджую / Не підтверджую".
Крім того, Генпрокуратура залишається однією із головних загроз проведенню антикорупційної реформи в Україні. ГПУ не раз свідомо заходила на поле компетенції НАБУ і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, не особливо переймаючись, що через таку позицію справи потім розваляться в суді.
Статистика також не на користь нинішнього керівництва прокуратури: у 2016 році за корупційні діяння позбавлено волі в 3,5 рази менше осіб, ніж 2013 року, за часів Януковича.
.

VІІ. Проблеми із розслідуванням справи Євромайдану

Уже четвертий рік увага суспільства прикута до справи №1 в країні – розслідування злочинів під час Євромайдану.
Юрій Луценко не раз квапив слідчих і дозволяв собі заяви про те, що справи по Євромайдану мають якомога швидше бути передані до суду. Такі заяви є втручанням у діяльність слідства. Однак Генпрокурора, вочевидь, мало хвилювало те, що неякісно розслідувані справи потім розсипляться в суді.
Восени Юрій Луценко реорганізував департамент спецрозслідувань ГПУ, який більше двох років розслідував справу Євромайдану. З нього був виділений окремий відділ, який тепер самостійно розслідує економічні злочини Януковича та його оточення.
Представник об'єднання Адвокатів Небесної сотні Павло Дикань вважає, що розділення економічних та насильницьких злочинів не пішло на користь встановленню загальної картини, бо вони між собою тісно пов'язані і переплетені: "одні злочини стали причиною інших". Дикань переконаний, що розділення департаменту і знищення єдиного аналітичного координаційного центру знижує ефективність розслідування.
*   *   *
Нереформована свого часу Луценком міліція стала каталізатором протестів на Майдані, радикалізувала його через незаконне застосування сили, спецзасобів і зброї до мирних протестувальників.
Залишається лише очікувати, до яких потрясінь в українській державі призведе нереформована Луценком прокуратура.

Олександр Банчук, Тетяна Печончик, для УП

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.