Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Кому заважав Олександр Музичко? [Випуск № 1312]

У ніч з 24 на 25 березня спливає рівно три роки відтоді, як постріл у серце обірвав життя рівненського героя Революції Гідності Олександра Музичка, більш відомого як Сашко Білий. Тоді, на початку 2014 року, більшість ЗМІ намагалася подати його як такого-собі провокатора і творця «ідеальних картинок для кремлівських ЗМІ», утім велике бачиться на відстані і сьогодні подібними словами провладні спікери називають вже учасників блокади ОРДЛО, які, вдаючись до штовханини і міцних виразів, як виявляється, «відштовхують від нас окуповані українські області». Тавро провокаторів до всіх них сьогодні, одначе,  більше не ліпиться. І чим далі ліпитиметься все менше… Буквально днями ім’я Сашка Білого знову стрімко увірвалося в рівненський інфопростір. Разом з абревіатурою УНСО воно було нанесене на тубу гранатомета, з якого невідомі провокатори вистрілили у помешкання начальника Рівненської патрульної поліції Сергія Мерчука. Одразу кількома мовами (включаючи російську!) там понаписувано нісенітниць. Прикметно, що навіть назву УНСО написали, як «УНАУНСО». Очевидно, що в такий оригінальний спосіб прагнули зіштовхнути колишнього добровольця полку «Азов» Мерчука з рівненською «УНСО».
Представник УНСО, керівник "Спілки учасників бойових дій та АТО «Української Військової Організації»" Сергій Пандрак пов’язує інцидент з тим, що за два дні до нього він, виступаючи на сесії Рівненської облради, прямо назвав замовниками вбивства Сашка Білого міністра МВС Арсена Авакова та його колишнього заступника Володимира Євдокимова. Утім, замовники, які, вочевидь, не надто знаються ані на місцевих реаліях, ані на політичних тонкощах, спрацювали відверто бездарно.
По-перше, представники патріотичної організації, чимало членів якої воює у добровольчих батальйонах ніколи б не підняли руку на людину, яка свого часу також воювала за Україну. По-друге, як розповідає той-таки пан Пандрак, ніхто з побратимів Сашка Білого такий вандалізм вчинити не міг, бо сам Сашко був твердим прихильником того, що державне, комунальне майно не повинне бути знищене, воно повинно бути збережене для українців.
Іще один побратим Сашка Музичка і його соратник по УНСО Іван Пантюх додає, що якби хтось і вирішив мститися за Сашка Білого, то стріляв би по старій міліції, а не у керівника, який не має до неї ані найменшого стосунку. Також пан Пантюх категорично не погоджується з кваліфікацією злочину як банального хуліганства, бо стрільба з РПГ однозначно є чимось набагато серйознішим.
Трохи більше, ніж півроку тому про обставини смерті Сашка Білого згадував також і ахметівський часопис «Сегодня». У матеріалі під назвою «Спецоперація: як розкрили таємницю загибелі Сашка Білого» читачам намагалися донести, начебто зі слів безпосередніх учасників тих подій, що Білого у супроводі двох десятків озброєних поплічників знешкодили біля автомобіля, який вони відібрали в якогось неназваного підприємця і що, мовляв, перед смертю він встиг підстрелити одразу кількох учасників спецоперації. Утім відверта нереальність описаної розповіді очевидна будь-кому, хто хоча б раз був бодай десь поблизу кафе «Три карасі»...
Цілком очевидно, що названа публікація переслідувала приблизно ту ж саму мету, що і напис на підкинутій тубі від гранатомета… Ліквідувавши Сашка Музичка, тим, хто не бажає впускати владу важливо остаточно знівелювати також і пам'ять про нього. Навіщо? Все насправді дуже просто…
Сашко Білий, який тримає за краватку продажного прокурора – то надзвичайно небезпечний символ. Тоді, одразу ж після  загибелі Небесної Сотні, це, можливо, і виглядало дещо брутально (хоча навіть на відео видно, що Сашко ЖОДНОГО разу не вдарив пана Таргонія!), втім, чим далі подібні методи починають здаватися найадекватнішими усе більшій кількості українців.
І зовсім не тому, що ми всі такі садисти-анархісти, а тому, що ті, хто прийшов до влади після Революції Гідності, перетворився на неприхованих саботажників реалізації ідеалів цієї самої Революції.
Економічна блокада окупованих районів Донецької та Луганської областей наочно показала, що влада безпринципно домовилася з терористами. А малозрозумілу формулу «Роттердам Плюс», через яку підняли вартість електроенергії для населення і яка, як спершу обіцяли, стане ціною нашої незалежності від ворожого вугілля  була нічим іншим, як тонко продуманим обманом. Насправді вугілля і далі закуповували не в Австралії чи Південній Африці, а у тих самих Ахметова з Нусенкісом, щоправда, тепер вже за дорожчою ціною, в яку закладався також і відкат терористам. І саме це і було справжньою причиною того, чому вони дивним чином дозволяли підприємствам олігархів і далі «сплачувати податки в український бюджет».
От вам і перша, цілком доведена брехня, а скільки брехні іще лишилося? І довкола Сашка Білого, і довкола інших реальних борців за утвердження ідеалів Майдану. То ж чи варто дивуватися, що роботу тимчасової депутатської комісії з питання розслідування обставин загибелі Музичка у новообраному парламенті вирішили не продовжувати? Ще б пак, адже Арсен Аваков, який тоді так браво хизувався ліквідацією «бандита» і дотепер залишається міністром МВС, ще б пак, адже фактично керована ним фракція «Народного фронту» і тепер «цементує» юридично неіснуючу коаліцію в українському Парламенті.
Спершу в інформаційний простір запускали інформацію, що Сашка застрелили, бо відкрив вогонь по правоохоронцях (які, між іншим, чомусь були одягнені в маски), потім казали, що він сам вистрілив собі в серце (авжеж, аж три рази!), далі почали шукати винних серед якихось бурштинокопачів, яким загиблий начебто десь перейшов дорогу (хто ж, як не бурштинокопачі могли послати на завдання професійних бійців із спецпідрозділу «Сокіл»?!)
Насправді принципові патріотичні воїни, здатні до реального опору усім ворогам українства є однаково не вигідні як Путіну, так і олігархічній владі. Проти першого вони могли б організувати жорстоку і професійну оборону, яка створила б величезні проблеми, а проти других повернути зброю одразу ж, щойно виявилася їх зрадницька сутність.
Просто затримувати таких людей не ефективно, бо під тиском громадської думки їх доведеться досить швидко відпускати. А відтак з часом відпускати також і владу, від якої добровільно не відмовився іще жоден негідник…
Максим КОЛОМИС

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.